Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Позичковий капітал. Особливості функціонування ринку позичкових капіталів



Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основу їх функціонування створює рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, а це може спинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то накопичуються тимчасово вільні кошти. Необхідність кредиту в умовах ринкової економіки тісно пов’язана з особливостями кругообігу індивідуальних капіталів. Також кредит необхідний для становлення підприємств малого та середнього бізнесу, впровадження нової техніки та технології. Завдяки кредиту зменшується час на задоволення господарських та особистих потреб; кредитори мають можливість отримати додаткові грошові кошти при передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику.

Отже, необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів у суб’єктів економічних відносин та наявність поточних або майбутніх доходів у позичальників. Причинами необхідності кредиту є коливання потреби в обігових коштах суб’єктів ринку, а також виникнення потреби у створенні та відтворенні основного капіталу.

Найпростішою формою товарних відносин, що виникла на перших етапах становлення товарного виробництва та обміну був лихварський кредит, який надавався селянам, ремісникам під високі позикові відсотки, що часто приводило їх до повного зубожіння. Позичальники зверталися за кредитом переважно через нагальні споживчі потреби або для оплати боргів. Крім лихварського товаровиробники надавали один одному кредити під час купівлі-продажу товарів, якщо були зацікавлені в їх реалізації. Лихварський кредит остаточно трансформувався в підприємницький як специфічну форму банківського кредиту.

Кредит відіграє важливу роль для підтримки безперервного кругообороту фондів підприємств, обслуговування процесу реалізації продуктів виробництва. Більшість суб’єктів потребують кредитних ресурсів для компенсації розриву в часі між оплатою поточних витрат і надходженням виторгу. Необхідність кредиту обумовлюється недостачею власних коштів для забезпечення потреби в оборотних коштах.

Невідповідність потреби великих одномоментних капітальних витрат на відтворення основних засобів і поступова їх амортизація приводять до використання кредитних ресурсів для фінансування кругообороту основних фондів, запровадження у виробництво нової техніки та устаткування.

Кредиту у ринковій економіці притаманні ознаки:

· кредитні відносини ґрунтуються на взаємній довірі;

· мобілізація тимчасово вільних коштів і формування позичкового капіталу;

· передача позичкового капіталу у тимчасове користування на умовах повернення та оплати;

· наявність двох сторін кредиторів і позичальників;

· позичальник використовує кошти як капітал;

· джерелом позичкового процента є прибуток на залучені кошти;

· позика використовується як механізм переливання капіталу з одних сфер в інші та вирівнювання норми прибутку.

Слово „кредит” латинського походження і перекладається як „позика”, „борг” або „вірю”, „довіряю”. Виходячи із тлумачення перекладу та характерних ознак в економічній науці сформульовано визначення кредиту.

Кредит – це економічні відносини, що виникають між суб’єктами ринку з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах поворотності і оплати.

Суть кредиту проявляється у його функціях: перерозподільчій, емісійній і контрольній.

Функція кредиту – це специфічний прояв суті кредиту, що відображає лише окремі його ознаки , які відрізняють кредит від інших економічних категорій.

Перерозподільча функція кредиту полягає у мобілізації грошових капіталів, що не беруть участі у господарському обороті, їх трансформації у позичковий капітал та розміщенні у ті сфери чи галузі економіки, де найвищі шанси збільшити вартість позичкового капіталу.

У цій функції кредит виступає тільки як форма передачі капіталу з одних рук до інших. Нагромадження капіталу може відбуватися за рахунок грошових залишків на рахунках у банку підприємств, вивільненого з кругообороту капіталу; спеціальних фондів, амортизаційних відрахувань, невикористаного прибутку; доходів та заощаджень населення; невикористаних бюджетних коштів, власних коштів банків та пара банків. Розподільча функція полягає у залученні нагромаджень капіталу банківською і парабанківською системою і передача їх у вигляді позикового капіталу іншим господарюючим суб’єктам тих галузей виробництва, що мають найбільшу прибутковість.

Емісійна функція грошей полягає у випуску готівкових чи депозитних грошей для обслуговування платіжного обороту.

Суть цієї функції кредиту випливає із функції грошей як засобу платежу. Видача позики збільшує грошову масу в обороті, а погашення позики її зменшує. Саме методом кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обороті.

Кредитна емісія грошей не має якихось обмежень. Держава може вдаватися до емісії грошей для покриття бюджетного дефіциту. Економічним обмеженням кредитної емісії може бути пропорція між динамікою збільшення валового внутрішнього продукту та темпами зростання кредиту за рахунок емітованих пасивів.

Кредитна „стеля”- це функціональна оголошена межа обсягу кредитів, які можуть надаватися кредитними організаціями (банками) протягом періоду обмеження кредитів. Обмеження обсягу кредитування, встановленого на певний період часу, може бути фіксованим – відношення до непогашеної позики або припускати зростання за визначеними ставками, може відрізнятися для різних класів позичальників.

Виконуючи емісійну функцію кредит сприяє економії витрат грошового обігу, прискоренню обороту грошей; страхуванню платежів; впровадженню прогресивних систем розрахунку, що сприяє скороченню грошової маси в обігу.

Контрольнафункція виявляється у контролі за дотриманням умов та принципів кредитування з боку суб’єктів кредитної угоди.

При наданні позики банківські установи аналізують плато- і кредитоспроможність позичальника, визначають кредитний ризик. Протягом дії угоди банк контролює виконання вимог кредитного договору, цільове та ефективне використання кредиту, своєчасне і повне його погашення, перевіряє стан і збереження заставленого майна, фінансовий стан позичальника.

Роль кредиту характеризується конкретними проявами його функцій у даному соціально – економічному середовищі. Роль кредиту не залишається незмінною. Із зміною економічних умов у країні відбуваються зміни ролі кредиту та сфери його застосування. Так, в умовах функціонування повноцінних грошей роль кредиту була незначною, бо зміна маси грошей незначною мірою залежала від застосування кредиту. Зменшення маси повноцінних грошей у обсягу здійснювалось шляхом перетворення їх у скарб, і навпаки.

При функціонуванні неповноцінних грошей збільшення або зменшення їх маси відбувається завдяки кредитним операціям. Тому роль кредиту зростає.

Ще важливішою є роль кредиту в умовах інфляції, бо регулювання грошової маси в обігу за допомогою кредиту має велике значення для підтримання стабільності купівельної спроможності грошової одиниці.

У період, що передував переходу до ринкової економіки в Україні, роль кредиту була обмежена. Обмежене застосування мав комерційний кредит, не використовувався кредит, як джерело капіталовкладень, не видавався іпотечний кредит. Існувала жорстока централізація управління банківським кредитом: усі кошти виділялися з центру для різних позичальників на різні цілі і в межах визначених сум.

Однорівнева банківська система також не сприяла розвитку кредитних відносин.

У перехідній економіці роль кредиту зростає, розширюється сфера кредитних відносин, розвиваються методи кредитування та управління кредитом, а саме:

· відбувається перехід до децентралізації управління кредитними операціями комерційних банків;

· розширюються права та можливості комерційних банків та їх клієнтів на основі договірних відносин;

· розширюється сфера застосування кредиту;

· вдосконалюються методи кредитування;

· починається використовувати комерційний та іпотечний кредити;

· підвищується роль кредиту як джерела інвестицій.

Тобто створюються умови для подальшого вдосконалення управління кредитом і розширення сфер його застосування.

 
 

 

 


 

Рис 1. Форми кредиту.

У товарній формі кредиту виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відтер мінуванням платежу – комерційний кредит, продаж товарів і надання послуг населенню в кредит

У грошовій формі здійснюється рух переважної частини позикового фонду країни, тому й переважна більшість позик надається і погашається грошима.

За суб’єктами кредитних відносин виділяють такі види кредиту:

 

       
   
 
   
 
 

 


Рис.2. Види кредиту


Банківський кредит надається для:

1) розвитку виробництва і товарообігу;

2) інвестиційна діяльність;

3) приватизація державного майна;

4) споживчих потреб.

Забороняється використання для: покриття збитків, збільшення статутного фонду комерційних банків, придбання комерційних цінних паперів.

Кредити НБУ комерційним банкам не можна використовувати для:

· Конвертованості національної валюти у іноземну;

· Приватизація державного майна;

· Використання не на цілі, вказані кредитною угодою;

Класифікація банківських кредитів:

1) За призначенням і характером використання:

-інвестиційні проекти;

-комерційні угоди.

2) За цільовим спрямуванням:

-виробничий;

-споживчий.

3) За терміном використання:

-короткострокові;

-довгострокові;

-середньострокові.

4) За характером призначення:

-забезпечені заставою;

-гарантовані;

-незабезпечені.

5) За строками користування:

-строкові;

-до запитання;

-прострочені;

-відстрочені(пролонговані).

6) За характером повернення:

-разове повернення;

-поступове рівномірне повернення(амортизаційне);

-погашення періодичними внесками(повітряна куля)

7) За характером і способом оплати прцентів:

-з фіксованою ставкою %;

-з плаваючою;

-дисконтні позики(% в момент отриминня сплачується).

8) Залежно від кількості кредиторів:

-один банк;

-консорціальні;

-паралельні.

Існує досить багато різних класифікацій банківських кредитів.

 

Кредит, як і гроші, одна з найскладніших економічних категорій. В економічній науковій думці чітко визначаються дві концепції – натуралістична та капіталотворча.

Натуралістична теорія кредиту. Суть даної теорії кредиту вичерпується такими положеннями:

- об’єктом кредиту стає тимчасово вільний капітал у вигляді натуральних речових благ, які можуть бути позичені одним економічним агентом іншому;

- кредит – це форма руху матеріальних благ, а тому роль кредиту полягає в перерозподілі цих благ в суспільстві;

- позичковий капітал є реальним капіталом, тобто капіталом у речовій формі;

- банки виступають лише посередниками в кредиті, спочатку акумулюючи вільні кошти, а потім надаючи їх в позику;

- пасивні операції є первинними порівняно з активними.

Основоположниками натуралістичної теорії кредиту були класики політичної економіки А.Сміт, Д. Рікардо, А.Тюрбо, Дж.Міль.

А.Сміт та Д. Рікардо вважали, що об’єктом кредиту є не позичковий капітал, а капітал у його речовій формі. На думку Сміта, банківські операції можуть сприяти розвитку виробничої діяльності в суспільстві не збільшенням капіталу, а його перетворенням на активний і продуктивний капітал, чого б не було за відсутності банку.

Натуралістичний підхід А.Сміт та Д. Рікардо мав багато недоліків, тому що не була до кінця з’ясована різниця між позичковим та реальним капіталом. Нагромадження позичкового капіталу вони розглядали лише як відображення нагромадження реального капіталу.

Капіталотворча теорія кредиту. Суть даної теорії визначається такми основними положеннями:

- кредит, як і гроші, є безпосередньо капіталом, багатством, а тому розширення кредиту означає нагромадження капіталу;

- банки – це не посередники у здійсненні кредитних операцій, а «фабрики кредиту», творці капіталу;

- активні операції є первинними щодо пасивних;

- кредит відіграє домінуючу роль у розвитку економіки.

Основоположниками капіталотворчої теорії кредиту був англійський економіст Дж. Ло.

Згідно з його поглядами кредит не залежить від процесу відтворення, і відіграє важливу роль у розвитку економіки.

Поняття кредиту поєднувалося з грошима і багатством. На думку Ло, за допомогою кредиту можна залучити і привести в рух усі не використані виробничі можливості країни, створити багатство і капітал.

На думку Г. Маклеода, кредит не створює капітал, а сам є капіталом, оскільки дає прибуток у вигляді процента. Банки становлять собою «фабрики кредиту» та створюють кредит, а отже і капітал.

Водночас капіталотворча теорія мала і свої позитивні сторони:

- стимулювання розвитку теорії кредиту та застосування напрацьованих ідей у практиці;

- Дж. Кейнс та його послідовники ідеї капіталотворчої теорії застосовували для обґрунтування принципів кредитного регулювання економіки, ліквідація кризи і безробіття за допомогою втручання в економічні процеси емісійного банку і уряду.

Позичковий процент- плата кредитору від позичальника за надані в позику гроші чи матеріальні цінності. Джерело процента- додана вартість, створена в процесі використання капіталу.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.