Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Напрями розвитку теорії грошей



Теорія грошей
Абстрактна теорія Прикладна теорія грошей
Металістична, номіналістична, раціоналістична, еволюційна, теорія трудової вартості, теорія робочих грошей Класична кількісна теорія Неокла-сична кількісна теорія Сучасний монета-ризм Кейнсіан-ська теорія
Монетаризм Неокейн-сіанська модель
Кейнсіансько-неокласичний синтез
Ранні грошові теорії Сучасні грошові теорії

 

Теорія трудової вартості була створена А. Смітом та Д. Рікардо, в основі якої був аналіз виробництва. А. Сміт обґрунтовував зв’язок розвитку грошей з історичним процесом зміни суспільного поділу праці і усуспільнення виробництва. Представники цієї течії вбачали в грошах товар, який нічим не відрізняється від інших товарів, проте стабільність грошового обігу повинна забезпечуватися золотим стандартом, а функції грошей можуть виконувати паперові гроші, ігноруючи функцію еквівалента обміну. Вартість срібла і золота, як і вартість інших товарів, пропорційна кількості праці необхідної для їх отримання і поставки на ринок.

Суть теорії робочих грошей (трудова теорія вартості) полягає в тому, що вартість товарів втілює в собі певну кількість годин суспільного робочого часу або живої і уречевленої праці. Під живою працею розуміють поточні зусилля працівника, а під уречевленою – послуги капіталу, що становлять минулі витрати праці. Згідно цієї теорії ціни повинні бути пропорційні праці, яка втілена в товарах, а товари повинні бути суспільно необхідними.

Основними представниками класичної кількісної теорії грошей були:Ж. Боден, Б. Даванзатті, Дж. Монтаріні, Дж. Локк, Д. Юм, Д. Рікардо. Кількісна теорія встановлює функціональну залежність і взаємозв’язок між двома економічними елементами – рівнем товарних цін і кількістю грошей в обігу, тобто будь-яка зміна кількості грошей зумовлює пропорційну зміну абсолютного рівня цін товарів і послуг, а в результаті – до зміни номінального вираження ВНП.

(1)
Сума цін товарів

Представницька= _____________________________ .

вартість грошей Число обертів грошової одиниці

 

Якщо Д. Юм розглядав застосування кількісної теорії грошей відносно металевих грошей – срібла та золота, то Д. Рікардо переніс її основні постулати на визначення способу функціонування паперових грошей.

В процесі розвитку кількісної теорії були сформовані такі положення: 1) вартість грошей і рівень товарних цін визначаються змінами кількості грошей; 2) нагромадження дорогоцінних металів, як грошей, не може зробити націю багатшою; 3) ціни змінюються пропорційно зміні кількості грошей в обігу; 4) у разі зміни кількості грошей в такій же пропорції змінюються ціни на всі товари, а співвідношення між цінами на товари залишається незмінним; 5) в обігу знаходяться всі гроші; 6) купівельна сила грошей обернено пропорційна їх кількості, а рівень цін прямо пропорційний кількості грошей.

(2)
Трансакційна версія кількісної теорії Ірвіном Фішером сформульована у праці «Купівельна спроможність грошей», де він математично обґрунтував залежність рівня цін від маси грошових засобів, що використовуються при здійсненні товарообігу (трансакційних операцій). І. Фішер запропонував рівняння обміну:

,

де M – кількість грошей, що перебувають в обігу (грошова маса);

V – швидкість обігу грошей за певний період (середньорічне число разів використання грошової одиниці для придбання товарів) ;

P – ціна індивідуального товару, реалізованого за вказаний період (рівень цін – середньостатистичне значення цін готових товарів і послуг, виражене стосовно базового річного показника, що дорівнює 1,0);

Q - фізичний обсяг товарів і послуг, реалізованих протягом даного періоду (реальний національний продукт).

У рівнянні обміну не враховується чинник нагромадження грошей, згідно нього гроші функціонують тільки як засіб обігу і платежу.

(3)
Кембриджська версія кількісної теорії грошей отримала назву теорії касових залишків. Згідно цієї теорії гроші, що перебувають у суб’єктів товарообміну поділяються на дві частини для задоволення виробничого споживання і заощадження. Отже, у теорії касових залишків гроші виступають не тільки засобом обігу, а і засобом платежу та нагромадження і збереження вартості. Рівняння Фішера враховує кількісну пропозицію грошей Ms, а в теорії касових залишків центральною проблемою є попит на гроші Md, що і відображено в формулі А. Пігу:

,

де M – маса грошей в економічних суб’єктів (касові залишки);

R – загальна величина виробництва продукції у фізичному виразі за певний період;

P – середня ціна одиниці виробничої продукції;

k – коефіцієнт, що враховує частину річного доходу (R*P), яку суб’єкти зберігають у ліквідній формі, тобто у вигляді касового залишку (коефіцієнт Маршалла).

Кембриджські економісти зробили висновок, що між М і Р існує зв’язок, на який впливає коефіцієнт заощаджень (k). За у мови сталості величин k і Р виникає обернено пропорційний зв’язок між вартістю (купівельною спроможністю) грошової одиниці і величиною наявних касових залишків, а рівень цін прямо пропорційно залежить від величини касових залишків – це основний висновок кількісної теорії грошей.

Сутність «кон’юнктурної теорії» полягає у визначенні залежності загального рівня цін від загальних умов товарно-грошового ринку, або кон’юнктури товарного ринку. У фазі економічного піднесення загальний рівень цін зростає і вартість грошей знижується. А в період економічного спаду ціни знижуються і вартість грошей зростає. Такі коливання цін Туган-Барановський пояснював дією не грошових факторів. Зміна кон’юнктури ринку зумовлюється зміною чинників пропозиції: обсягу виробництва, рівня витрат на виробництво і рівня цін. По своїй суті кон’юнктурна теорія є кількісною, оскільки зміна кількості грошей впливає в різній мірі на всі інші чинники: швидкість обігу грошей, процентну ставку, інвестиції, обсяги виробництва тощо, але вона вказує на непропорційну залежність цін і вартості грошей від зміни їх кількості.

У своїх працях Дж. Кейнс теоретично довів, що механізм ринкової конкуренції не може без втручання держави забезпечити ефективне використання головних чинників виробництва і відповідну рівновагу процесу розширеного відтворення. Проте, він обґрунтував доцільність державного регулювання по відношенню до тих інституцій, які не піддаються ринковим методам саморегуляції, тому потребують втручання держави. Запропонував використання державного регулювання з метою стимулювання ефективного платоспроможного попиту і інвестиційного процесу, ставши засновником державної грошово-кредитної політики. Зміна грошової пропозиції викликає зміну рівня відсоткової ставки; зміна відсоткової ставки призводить до зміни інвестиційного попиту; зміна інвестиційного попиту зумовлює через мультиплікативний ефект зміну обсягів номінального ВВП.

Кейнс визначив принципи «дешевих грошей» і «дорогих грошей» і пільгового кредиту. Вчений виступав проти спонтанної зміни цін, що завдають шкоди ринковій кон’юнктурі, розробивши концепцію регульованого ціноутворення і підконтрольної інфляції.

Дж. Кейнс розвинув теорію попиту на гроші , створивши теорію переваги ліквідності, яка є продовженням кембриджського підходу.

Монетаризм - напрям економічної теорії, що вбачає у змінах пропозиції грошей основне джерело змін рівня цін та сукупного обсягу виробництва (ВВП) і розглядає економіку як внутрішньо стабільну систему. Цей напрям кількісної теорії виник з метою подолання наслідків інфляції у Чикагському університеті, основним представником є Мільтон Фрідман.

Основними положеннями монетаризму є: 1) втручання держави є основною причиною порушення стабільності економічних процесів; 2) зміни в кредитно-грошовій політиці спричиняють вирішальний вплив на господарську кон’юнктуру; 3) центральні банки спроможні контролювати кількість грошей в обігу.

Монетаристи не визнавали ефективність фіскальної політики, вважаючи регулювання податкових ставок та державного боргу малокорисним для розвитку економіки. Недоліками монетаризму є ігнорування сфери виробничого відтворення та вважання сфери виробництва чорною скринькою, внутрішні процеси в якій регулюються автоматично ринковими механізмами.

Монетаристи розглядають пропозицію грошей як альтернативне явище попиту на гроші. Вона повинна визначатися на основі попиту на гроші інакше суттєва різниця між ними зумовить негативне сальдо платіжного балансу, падіння ВВП та високі темпи інфляції. Фрідман сформулював правило: грошову масу слід збільшувати поступово і незалежно від кон’юнктури і циклічності коливань. Монетаристи запровадили верхню та нижню межу зростання грошової маси, що широко практикується сучасними політиками.

Отже, монетаристи були прихильниками активної політики «стабільних грошей»: жорсткого регулювання кредитно-грошової емісії та контролю за інфляцією за допомогою монетарної політики центрального банку.

До основних положень сучасного кейнсіансько-неокласичного синтезу , які широко застосовують центральні банки країн з ринковою економікою, можна віднести:

величина грошової маси в обігу активно впливає на розвиток процесів у реальному секторі економіки в короткотерміновому періоді та інфляцію (рівень цін) у довготерміновому;

монетарний механізм державного регулювання повинний переважати фіскальний;

регулювати розкручування інфляції легше ніж ліквідовувати її наслідки, тому національні банки повинні реалізовувати довгострокові цілі стабілізації попиту і цін, грошової маси і ВВП, а не обслуговувати клієнтів;

грошово-кредитна політика повинна відображати і узгоджувати і довгострокові і короткострокові цілі;

регулювання пропозиції грошей повинне ґрунтуватися на монетаристській концепції, а рівня відсоткових ставок на кредити – на кейнсіанській;

грошова пропозиція повинна визначатися на основі попиту на гроші.

Період 1991-1995 рр. характеризувався проведенням експансивної грошово-кредитної політики замість необхідного стримування грошової маси, обмеження кредитної емісії, підвищення облікової ставки та інших заходів грошово-кредитної рестрикції. Банківська діяльність ставала невигідною через дешевизну кредитів. Така ситуація була зумовлена використанням кейнсіанського підходу у грошово-кредитній політиці України. Починаючи з 1995 р. було проголошено курс на макроекономічну стабілізацію, прискорення ринкових реформ та формування ринкового механізму функціонування економіки; визнано необхідність зменшення податкового тиску, переведення суб’єктів господарювання на самофінансування; оголошено курс на подолання гіперінфляції, лібералізацію кредитного та валютного ринків, розмежування емісійного і бюджетного механізмів НБУ, формування ринку цінних паперів. Такий курс НБУ відповідає в більшій мірі монетаристському підходу, що ґрунтується на посиленні ролі суто інструментів грошово-кредитного регулювання.

В результаті вивчення теми студент повинен засвоїти основні напрями розвитку теорії грошей, їх теоретичні засади, спільні риси та відмінності. Студент повинен вивчити особливості застосування монетаристського та кейнсіанського теоретичних підходів у сучасній грошово-кредитній політиці економічно розвинутих країн та особливості становлення грошово-кредитного регулювання в Україні. В результаті застосування теоретичних знань щодо сутності процесу грошового обороту та його закономірностей студенти повинні вміти розв’язувати практичні завдання і давати відповіді на поставлені запитання.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.