Етапи становлення банківської системи України

1 етап. 1991-1992 рр. – становлення та розбудова банківської системи через створення законодавчої бази, перереєстрацію та реорганізацію банків.

2 етап. 1992-1993 рр. – поява банків “другої хвилі”. Спостерігається масове утворення дрібних малопотужних банків через їх акціонування та приватизацію. Впроваджуються нові банківські технології.

3 етап. 1994-1998 рр. – стагнація та криза банківської системи, обумовлена кризовими явищами в економіці, гіперінфляцією, розбалансованістю державного бюджету, відпливом капіталу за кордон. Особливість третього етапу - зміна складу акціонерів та власників банку.

4 етап. З 1999 року – етап стабілізації банківської системи. На цьому етапі сформувалися групи провідних банків, визначився напрям менеджменту, розподілено клієнтів та ринок пасивів.

Функції сучасної банківської системи :

1. Трансформаційна – полягає у трансформуванні ресурсів грошового ринку за строками, розмірами, ризиками, тощо через механізми рефінансування.

2. Емісійна – управління пропозицією грошей через оперативну зміну грошової маси.

3. Стабілізаційна – полягає у створенні механізму регламентації та нагляду за діяльністю банків.

Забезпечення сталості банківської системидосягається через:

- нарощування капіталу та зниження ризиковості банківських операцій;

- поліпшення якості активів;

- формування резервів за активними операціями в повному обсязі;

- впровадження новітніх технологій;

- впровадження нових видів послуг;

- застосування стратегічного планування.

- 3 -

Небанківські фінансово – кредитні установи поділяються на:

1. Договірні фінансово – кредитні установи – це фінансові посередники, які здійснюють недепозитне залучення коштів на підставі договору з кредитором чи інвестором (пенсійні фонди, страхові компанії, ломбарди, лізингові компанії, факторингові компанії).

Пенсійні фонди –спеціалізовані фінансові посередники, які на договірній основі акумулюють кошти юридичних і фізичних осіб у цільові фонди для здійснення пенсійних виплат громадянам після досягнення пенсійного віку.

Страхові компанії–фінансові посередники, що спеціалізуються на наданні страхових послуг.Страхові компанії формують свої кошти за рахунок страхових внесків. Кошти витрачаються на відшкодування втрат внаслідок настання страхових випадків.

Лізингові компанії– фінансово-кредитні установи, які займаються придбанням предметів тривалого користування та наданням їх в оренду з правом наступного викупу.

Ломбарди– це кредитні установи, що надають позики під заставу рухомого майна. Оцінка речей відбувається за домовленістю сторін. Кошти формуються із внесків засновників, прибутку, виручки від реалізації заставленого майна

Факторингові компанії – фінансові посередники, що спеціалізуються на купівлі – продажу права на вимогу боргу (дебіторської заборгованості).

2. Інвестиційні фінансово – кредитні установи – фінансові посередники, які здійснюють недепозитне залучення коштів через продаж акцій, облігацій, паїв тощо. (інвестиційні фонди та компанії, фінансові компанії, кредитні спілки)

Фінансові компанії – це установи, що спеціалізуються на фінансуванні певних галузей, або наданні певних видів кредитів. Ресурси фінансових компаній формуються за рахунок депозитів і грошових коштів підприємств і організацій.

Інвестиційні компанії та фонди – це фінансово-кредитні установи, що спеціалізуються на управлінні вільними грошовими коштами інвестиційного призначення. Вони акумулюють кошти інвесторів шляхом випуску власних цінних паперів, а потім розміщують їх в акції та облігації підприємств.

Кредитні спілки– фінансові посередники, що спеціалізуються на наданні кредитів своїм членам, як правило, фізичним особам та малим підприємствам.

Тема 8. Національний банк України та його роль в економіці.

1. Правові основи діяльності НБУ.

2. Організаційна структура та структура управління НБУ.

3. Функції НБУ.

-1-

Поиск по сайту: