Валютна біржа- це офіційно оформлений ринок, на якому відбувається торгівля на підставі попиту та пропозиції.
Членами валютної біржі можуть бути лише банки, яким видано ліцензію на проведення валютних операцій, або фінансові установи, яким надано чинним законодавством України право на проведення валютних операцій.
Валютна позиція банку - це зміна співвідношення вимог і зобов’язань банку в іноземній валюті.
Запитання для самоперевірки
1. Що таке валютний ринок? У чому полягає специфіка його функціонування?
2. Перелічіть суб’єктів валютного ринку.
3. Що таке об’єкти валютного ринку?
4. Яка структура валютного ринку?
5. Дайте визначення поняття “валютна біржа”.
Питання 3. Валютні операції
Вивчаючи дане питання, слід зрозуміти сутність валютних операцій та засвоїти основні їх види.
Валютні операції- це операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності.
Ринок конверсійних операцій є головним елементом валютного ринку, на якому купівля-продаж здійснюється у традиційній формі переважно на еквівалентних засадах шляхом обміну різних валют.
Ринок депозитно-кредитних операцій -це сектор валютного ринку, на якому купівля-продаж валюти має умовний характер, що виявляється в залученні банками іноземної валюти на депозитні вклади та в наданні іноземних валютних позик.
Касові операції - це купівля-продаж валюти на умовах поставки її не пізніше другого робочого дня з дня укладання угоди за курсом, узгодженим у момент її підписання.
Форвардні операції- це купівля-продаж валюти між двома суб’єктами з наступним переданням її в обумовлений строк (1,2,3,6,12 місяців) і за курсом, визначеним у момент укладання контракту.
Ф’ючерсні операції- це зобов’язання двох контрагентів купити-продати певну суму валюти в певний час за курсом, встановленим у момент укладення угоди на валютній біржі .
Опціонні операції- це особлива угода, що надає одному з учасників право (але не обов’язок) купити-продати іншому певну суму валюти у встановлений строк і за узгодженим курсом.
Валютний своп - це комбінація двох конверсійних операцій із валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно та розраховані на одну валюту.
Валютний арбітраж - це комбінація з кількох операцій із купівлі-продажу двох або більше валют за різними курсами а метою отримання додаткового доходу.
Операції валютної біржі:
1. Укладання двосторонніх угод між членами біржі на купівлю-продаж іноземної валюти.
2. Організація розрахунків в іноземній та національній валюті за біржовими угодами.
3. Організація операцій НБУ щодо підтримки курсу національної валюти.
4. Вираження ринкового курсу іноземної валюти до національної
Запитання для самоперевірки
1. Назвіть основні види операцій на ринку конверсійних операцій.
2. Назвіть основні види операцій на ринку депозитно-кредитних операцій.
3. Назвіть основні види операцій валютної біржі.
Питання 4. Валютні ризики та методи валютного страхування
Валютний ризик - це небезпека валютних втрат, пов’язаних із можливими змінами валютних Курсів у процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
Основним наслідком коливань валютних курсів для міжнародної торгівлі є ризик для експортера та імпортера. Ризик полягає у тому, що вартість іноземної валюти, котру використовують для розрахунків експортер та імпортер може відрізнятися від тієї, на яку вони розраховували. Вони прагнуть мінімізувати цей ризик або зовсім його уникнути, тобто бажають точно знати, скільки їм доведеться заплатити чи отримати в національній валюті, утримуючись від спекулятивної гри на змінах обмінних курсів.
Для комерційних банків валютний ризик пов’язаний із виникненням відкритої позиції - невідповідністю між зобов’язаннями та вимогами банку щодо тієї чи іншої іноземної валюти.
З метою захисту від можливих валютних втрат застосовується спеціальна форма страхування валютного ризику, яка називається “хеджуванням”. Найбільш ефективними видами захисту від несприятливих коливань валютних курсів є такі: форвардні валютні угоди, валютні опціони та валютні угоди “своп”.
Форвардний валютний контракт укладається на придбання або продаж певної кількості іноземної валюти за фіксованим курсом і завчасно визначеним строком її доставки. У контракті експортер визначає точні розміри свого валютного виторгу, а імпортер - розмір власних витрат на майбутні платежі в національній валюті. У такий спосіб партнери захищають себе від можливих змін у курсових співвідношеннях своїх валют. Якщо товар продається у кредит, то експортер, намагаючись зберегти вартість свого валютного виторгу, укладає форвардний контракт на продаж валюти за курсом, зафіксованим на день його укладання. Імпортер, купуючи товар у кредит, страхує себе від підвищення курсу валюти, придбаваючи цю валюту за курсом, що зафіксований на момент укладання форвардного контракту. Форвардні контракти укладають також банки-кредитори, які намагаються застрахувати себе від можливого зниження курсу валюти, що в ній видано позику.
За валютним опціоном контрагентам надається право вибору альтернативних валютних умов контракту. На відміну від форвардних операцій із точною датою доставки, опціон (право вибору) не фіксує дату доставки валюти. Розрізняють опціони покупця та продавця. В обох випадках ідеться про те, що одна зі сторін сплачує іншій додаткову премію, але натомість набуває особливих прав.
Опціон може бути приданий експортером або імпортером і дає йому право на придбання або продаж обумовленої кількості іноземної валюти за зазначеним в угоді курсом протягом визначеного строку. Вій дає можливість одній зі сторін угоди виконати її або відмовитися від виконання.
Нині набув поширення метод валютного страхування, пов’язаний із використанням валютних своп-операцій.
Своп-операція - це купівля або продаж валюти за фіксованим курсом, але з одночасним укладенням зворотної форвардної операції, причому терміни розрахунків не збігаються.
Своп-угоди між центральними банками це обмін валютними сумами (запозиченнями) на короткий строк. У цій ситуації обмін валюти складається з актів купівлі Іноземної валюти (для цільової валютної інтервенції) та зворотного продажу іноземної валюти.
Крім хеджування, існують методи прямого страхування валютних ризиків. До них належать такі:
1. Надання валютної позики. Банк може надати експортеру спеціальну позику в іноземній валюті, що використовується як гарантія майбутніх валютних надходжень чи платежів за міжнародними угодами. Експортер може конвертувати цю позику в національну валюту за спот-курсом, а потім погасити її за рахунок валютного виторгу від експортних операцій.
2. Маніпуляція термінами платежу. Коли передбачаються різкі коливання валютних курсів, то банки намагаються маніпулювати термінами розрахунків: якщо очікується підвищення курсу валюти, то застосовуються дострокові виплати, і навпаки, якщо передбачається зниження курсу валюти, то платежі затримуються,
3. Дисконтування векселів в іноземній валюті. У цій операції банк купує тратту і бере на себе ризик валютних коливань та неплатоспроможності боржника. За такого методу страхування клієнт може отримати суму боргу до настання терміну платежу, але з певною знижкою.
У системі страхування від валютного ризику використовуються й інші методи: формування страхових фондів, включення до контракту “мультивалютного застереження”, тобто можливості переглянути валюту платежу, вибір форми міжнародних розрахунків тощо.
Запитання для самоперевірки
1. Що означає поняття “валютний ризик”?
2. Які можливі види захисту від несприятливих коливань валютних курсів?
3. Перелічіть методи прямого страхування валютних ризиків.