СУТНІСТЬ ТА ЕКОНОМІЧНА ОСНОВА ГРОШОВОГО ОБОРОТУ

Серед понять, що характеризують грошові відноси­ни в суспільстві, провідне місце займають грошовий оборот, грошовий обіг, фінанси, кредит, маса грошей, швидкість обігу грошей. Якщо останні чотири з них знайшли в літературі досить повне й однозначне тлу­мачення, то поняття грошового обороту і грошового обігу досі залишаються дискусійними. Дискусії веду­ться щодо сутності цих понять, їх взаємозв'язку, сфер використання тощо.

У багатьох виданнях грошовий оборот трактується як сукупність усіх грошових платежів у народному го­сподарстві¹. Таке визначення має той істотний недолік, що фіксує лише кількісний бік грошового обороту, йо­го результативний аспект. Сутність же його як руху грошей у процесі відтворення залишається поза ува­гою. Цей недолік спричиняє формальний підхід І до визначення поняття грошового обігу, який трактується лише як готівкова сфера грошового обороту.

¹ Див,: Лагутін В Д Гроші та грошовий обіг. — К., ] 998. — С. 20; Денеж-ное обращение й кредит / Под ред. В.С.Геращенко. — М., 1986. — С. 111.

Уперше визначення грошового обороту і грошового обігу з від-творювальних позицій було дано в першому виданні цього підру­чника, що був опублікований у 1992р.¹ Такий підхід підтримали автори фундаментального російського підручника «Деньги, кре­дит, банки», виданого за редакцією О. І. Лаврушина в 1998р.² Проте вІдтворювальна позиція у трактуванні грошового обороту в підручнику російських авторів не була послідовною, й у визначен­ні грошового обігу автори повернулися до формальних ознак, зві­вши його лише до обороту готівки на тій підставі, що лише готівка здійснює обіг поза банками³. Насправді рух грошей при реалізації цінностей однаково здійснюють як готівкові, так і безготівкові гроші, переходячи від одного учасника сфери обігу до іншого. Відмінність лише в тому, що готівка переміщується з рук платника в руки одержувача, а безготівкові гроші переміщуються з рахунку платника на рахунок одержувача. Але ця відмінність не змінює су­тності явища грошового обігу, що обслуговує реалізацію реальних благ (детальніше це питання буде розглянуто в розділі 2.3).

У ринковій економіці суспільне виробництво має товарну форму, що зумовлює двоякий вираз руху валового сукупного продукту — натурально-речовий та грошовий. У процесі відтво­рення рух вартості в цих двох виразах проявляється як два само­стійні процеси — як рух продуктів і як рух грошей чи грошових доходів. Проте вони нерозривно пов'язані, у них спільна субста­нція — вартість сукупного продукту. Гроші базуються на цій вартості, вона визначає реальну цінність маси грошей, що пере­буває в обороті, незалежно від її номінальної величини. Водночас рух грошей обслуговує переміщення цієї вартості в процесі від­творення, окремі грошові операції суб'єктів економічних відно­син спричинюють відповідне переміщення між ними реальної вартості, тобто мають реальний економічний зміст.

Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі цей процес безперервного руху грошей між суб'єк­тами економічних відносин у суспільному відтворенні являє со­бою грошовий оборот.

¹ Див.: Гроші та кредит / Кер. авт. кол, М. І. Савлук. — К., 1992. — С. 42,47.

Див.: Деньги, кредит, банки / Под ред. О. Й. Лаврушина. — М., 1998. — С. 59—60.

³ Див.: Там же. С. 60—61. Подібний формальний підхід властивий І вказа­ному вище посібнику В. Д. ЛагутІна, автор якого, розділивши грошовий оборот на дві сфери — готівкову і безготівкову, називає кожну з них уже обігом, ніби простий поділ міг змінити сутність явища.

Грошовий оборот — явище макроекономічного порядку. Він обслуговує кругооборот усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподІ-лІ, обміні і споживанні. Тому нерідко його називають сукупним грошовим оборотом.

Через авансування грошей на придбання засобів виробництва і оплату робочої сили капітал спрямовується у сферу виробництва і забезпечує виготовлення валового національного продукту. Че­рез оплату виготовленої продукції та послуг гроші обслуговують реалізацію національного продукту і вивільнення суспільного ка­піталу в грошовій формі. У процесі використання грошової виру­чки від реалізації продукції та послуг здійснюється розподіл вар­тості національного продукту між власниками факторів вироб­ництва (кредиторами, акціонерами, найманими працівниками) та державою, якій належать установлені податки. В усіх економіч­них суб'єктів формуються грошові доходи, за рахунок яких вони спрямовують капітал у сферу споживання — виробничого та осо­бистого. Тим самим забезпечується новий цикл суспільного відт­ворення.

Грошовий оборот як макроекономічне явище слід відрізняти від обороту грошей у межах кругообороту окремого Індивідуаль­ного капіталу, тобто на мікрорівні. В останньому випадку гроші е однією з функціональних форм капіталу, його складовою та еле­ментом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. У цьому випадку гроші являють собою капітал, вони вимагають для себе відповідної норми прибутку (доходу) подібно до інших форм капіталу. Чим більшою масою грошей володіє да­ний індивідуальний власник, тим він багатший, тим більші його можливості «заробити» прибуток чи дохід.

Зовсім іншу роль відіграють гроші в сукупному грошовому обороті. Тут вони функціонують виключно як гроші і не є функ­ціональною формою капіталу. Тому їх масу в обороті не можна вважати частиною багатства країни, тобто її зростання не збіль­шує сукупного капіталу суспільства подібно до капіталу окремо­го індивіда. Якби грошова маса, що перебуває в обороті, раптово збільшилася вдвічі, то загальний обсяг багатства країни не тільки не збільшився, а міг би навіть зменшитися у зв'язку зі зростанням витрат на виготовлення додаткових грошей чи провокуванням інфляції їх випуском в оборот.

Цього положення не змінює той факт, що значна частина маси грошей, яка обслуговує сукупний оборот, капіталізується І пере­творюється в позичковий капітал. Капіталізація частини грошо-

воі маси сприяє прискоренню реалізації сукупного валового про­дукту, а отже — збільшенню його обсягу, тобто зростанню суспі­льного багатства, але самі гроші на макрорівні в таке багатство не перетворюються. Завдяки капіталізації гроші в межах наявної маси швидше передаються від одного економічного суб'єкта до іншого, ніби швидше «тасуються», але якісно вони не змінюють­ся, залишаючись лише віддзеркаленням реального багатства. Де­тальніше роль позичкового капіталу буде розглянута в розділі 9.

Сукупний грошовий оборот і оборот грошей у межах індиві­дуального капіталу істотно відрізняються також механізмами формування грошової маси, необхідної для їх обслуговування.

Грошові кошти, необхідні для обслуговування кругообороту індивідуального капіталу, значною мірою вже є в розпорядженні відповідного власника, тобто це його власні кошти. Якщо ж їх недостатньо, то додаткові кошти мобілізуються на грошовому ринку. Грошовий ринок займає важливе місце в кругооборотІ Ін­дивідуального капіталу, з нього починається оборот грошей, що обслуговує індивідуальний капітал, на ньому й завершується ко­жний окремий цикл його кругообороту. Частина грошового до­ходу кожного економічного суб'єкта спрямовується на погашен­ня боргів і повертається на грошовий ринок. Інша частина, що становить тимчасово вільні кошти, спрямовується на грошовий ринок як ресурс для кредитування Інших суб'єктів.

Сукупний грошовий оборот обслуговується переважно теж за рахунок наявної в обороті грошової маси, тобто тих грошей, які є в розпорядженні окремих економічних суб'єктів. Грошовий ри­нок перетворюється у внутрішній елемент цього обороту і забез­печує перерозподіл наявної грошової маси з метою прискорення її обігу і найповнішого забезпечення потреб обороту в грошах у межах наявної їх маси. Завдяки грошовому ринку значно поси­люється еластичність грошового обороту, зростає здатність даної маси грошей обслужити зростаючі обсяги обороту.

Проте вказані можливості грошового ринку не безмежні, і не­минуче виникають потреби в поповненні обороту додатковою масою грошей. На відміну від кругообороту індивідуального ка­піталу, ці потреби можуть бути задоволені лише за рахунок дода­ткової емісії грошей.

Потреби в додатковій емісії можуть бути зумовлені кількома факторами:

* зростанням обсягів валового національного продукту, для реалізації яких банківська система повинна розширювати креди­тування суб'єктів обороту;

• зростанням чистого Імпорту (перевищенням імпорту над
експортом);

• зниженням перерозподїльної функції грошового ринку, вна­
слідок чого наявна грошова маса буде повільніше обертатися І не
зможе забезпечити всі потреби обороту;

* іншими чинниками, що можуть уповільнити швидкість руху
грошей по каналах обороту.

В усіх цих випадках додатково випущені гроші надходять у сукупний оборот через грошовий ринок, що відповідає їх кредит­ній природі та забезпечує відповідність емісії потребам обороту.

З усього сказаного випливає висновок, що сукупний грошовий оборот не є механічною сумою оборотів грошей у межах індиві­дуальних капіталів, а являє собою самостійне економічне явище, безпосередньо пов'язане з процесом суспільного відтворення в цілому. Це одне з найбільш широких, абстрактних і узагальнених явищ економічного життя суспільства.

Суб'єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні валового суспільного продукту. Це всі підприємства (промисловос­ті, сільського господарства, транспорту, зв'язку, будівництва, тор­гівлі, комунального господарства тощо), усі державні, громадські, комерційні установи та організації, банки та інші фінансово-кре­дитні установи, все населення, що самостійно одержує та витрачає грошові кошти. Усі вони на певних підставах одержують грошові доходи, витрачають чи зберігають їх і цим впливають на економіч­ні процеси та стають економічними суб'єктами суспільства.

Якщо абстрагуватися від відтворювального аспекту, то гро­шовий оборот можна уявити просто як безперервний процес пе­реміщення грошей у функціях засобів обігу і платежу між окре­мими його суб'єктами. Це, зокрема, переміщення грошей між:

* окремими підприємствами та організаціями;

* підприємствами та організаціями і населенням;

* окремими фізичними особами;

* комерційними банками і підприємствами та організаціями;

• комерційними банками і населенням;

• окремими комерційними банками;

• комерційними банками і центральним банком;

* небанківськими фінансово-кредитними установами різного
призначення, з одного боку, і підприємствами, організаціями та
установами — з іншого;

• небанківськими фінансово-кредитними установами різного
призначення і банками;

* окремими небанківськими фінансово-кредитними установа­ми різного призначення.

На кожній із цих ділянок можуть мати місце зустрічні грошові вимоги між суб'єктами обороту, що створює можливість їх взає­много погашення (заліку). Залік зменшує обсяг грошового оборо­ту і потребу в реальних грошах для його обслуговування.

Економічною основою грошового обороту є процес суспіль­ного відтворення. Суб'єкти цього процесу постійно одержують грошові доходи від реалізації належних їм ресурсів чи виготов­лених ними продуктів, що спричинює відповідні грошові потоки. Водночас потоки руху грошей є не тільки результатом відтворю-вального процесу, а й важливою передумовою його успішного здійснення. Надмірні затримки в русі грошей неминуче виклика­ють гальмування товарних потоків, погіршення кон'юнктури рин­ків, посилення стагнації виробництва.

Внутрішня обумовленість грошового обороту процесом суспі­льного відтворення визначає його сутнісну єдність і безперерв­ність, які можна назвати конституційними ознаками грошового обороту. Це положення має важливе значення для практики управління і використання грошового обороту. У ній не повинно допускатися зведення непереборних перепон на шляху грошових потоків, як і непрохідних меж між окремими потоками грошей.

Поиск по сайту: