ІНСТИТУЦІЙНА МОДЕЛЬ ГРОШОВОГО РИНКУ

Надзвичайно складна сутність та багатоликість існування гро­шового ринку істотно ускладнюють розуміння механізму його функціонування. Для полегшення цього завдання побудуємо ін-ституцїйну модель грошового ринку, яка відображає взаємозв'яз-

Див,: Зкономнческая знциклопедия «Политическая зкономия», — М„ 1972, — Т. І — С. 407; Финансово-кредитньїй словарь. —М„ 1984, —Т. 1. —С.356. ₃Див,:ЛорртсЛ. Денежная теория. — М„ 1990, — С. 280—284.

Див.: Гальчинський А. Теорія грошей. — К., 1996. — С. 156—164. Широке трактування фінансового ринку (як грошового) дано також у роботі: Опа-Р>н£. М. Фінанси (загальна теорія). — К., 1999. — С. 37, 146.

Мишкін Ф. С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., }998. —С.75.

Мертенс А. Инвестиции.— К,, 1997. — С. 43.

ки між суб'єктами грошового ринку, що реалізуються через по­токи грошей та інструментів.

У загальному вигляді інституційну модель грошового ринку мо­жна подати як схему потоків грошей та інструментів між трьома групами економічних суб'єктів: тими, що заощаджують гроші; ти­ми, що запозичують гроші; фінансовими посередниками (рис. 3.2).

Рис, 3.2. ІнституцІйна модель грошового ринку

Кредиторами можуть бути будь-які економічні суб'єкти, що заощадили грошові кошти. Це насамперед сімейні господарства (населення), а також фірми, урядові структури, включаючи орга­ни місцевого самоврядування, іноземні фізичні та юридичні осо­би. Позичальниками можуть бути ті ж види економічних суб'єктів, але на перше місце за частотою І обсягом запозичень слід поставити ділові фірми, а потім — урядові структури, сімей­ні господарства, іноземців. Стрілки, що показують рух грошей,

спрямовані від кредиторів до позичальників, а стрілки, що відо­бражають рух інструментів, — від позичальників до кредиторів.

За інституційним критерієм грошовий ринок можна поділити на два сектори:

, — сектор прямого фінансування; с — сектор опосередкованого фінансування. , У секторі прямого фінансуваннязв'язки між продавцями і покупцями грошей здійснюються безпосередньо, і всі питання купівлі-продажу вони вирішують самостійно один з одним. Фун­кціонуючі тут брокери та дилери виконують скоріше технічну роль звичайних посередників, допомагаючи їм швидше знайти один одного. У цьому секторі виділяють два канали руху грошей:

•? канал капітального фінансування, по якому покупці назав­жди залучають кошти у свій оборот; для цього використовуються як Інструмент акції;

^ канал запозичень, по якому покупці тимчасово залучають кошти в свій оборот, використовуючи для цього як інструмент облігації та інші подібні цінні папери.

Наявність сектора прямого фінансування має важливе економіч­не значення. Для покупців грошей розширюються можливості ви­бору найвигідніших умов купівлі, зниження ціни грошей та скоро­чення плати за користування позиками. Продавець грошей тут може знати свого покупця «в обличчя», що дає можливість вибирати най­більш надійних позичальників, уникати зайвих ризиків. Завдяки цим перевагам сектор прямого фінансування розвивається досить інтенсивно в структурі грошового ринку. Крім того, наявність цього сектора загострює конкурентну боротьбу між фінансовими посере­дниками на грошовому ринку, примушує їх знижувати ціни та роз­ширювати асортимент своїх послуг для суб'єктів цього ринку.

У секторі опосередкованого фінансуваннязв'язки між про­давцями і покупцями грошей реалізуються через фінансових по­середників, які спочатку акумулюють у себе ресурси, що пропо­нуються на ринку, а потім продають їх кінцевим покупцям від свого імені. Вони створюють власні зобов'язання й вимоги, які можуть бути самостійними інструментами грошового ринку, зу­мовлювати появу нових грошових потоків. Тому фінансові посе­редники цього сектора істотно відрізняються від технічних посе­редників першого сектора як за своєю роллю в економіці, так і за технологічними процесами функціонування. Вони активно діють у напрямі мобілізації грошових коштів у тих суб'єктів ринку, які їх заощадили, і цілеспрямовано розміщують їх серед тих суб'єктів, які мають потребу у додаткових грошах, допомагаючи тим самим

швидше, зручніше І вигідно перемістити вільні гроші від кредито­рів до позичальників. Цю свою діяльність, яка ще називається фі­нансовим посередництвом, посередники здійснюють заради одер­жання прибутку, що робить її важливою сферою бізнесу.

Сектор опосередкованого фінансування є об'єктивно необхід­ною складовою грошового ринку. Він не просто доповнює сектор прямого фінансування, а створює спеціальний механізм реаліза­ції тих зв'язків між кредиторами і позичальниками, які не можуть бути реалізовані через сектор прямого фінансування. Насамперед мова йде про зв'язки, установлення яких вимагає великих витрат грошей і часу на пошуки і вивчення контрагента, чи реалізація яких пов'язана зі значними ризиками. Завдяки діяльності фінан­сових посередників вдається найбільш повно реалізувати всі мо­жливості і вигоди, які властиві грошовому ринку взагалі. Тому між секторами прямого й опосередкованого фінансування існу­ють не тільки конкурентна боротьба, а й інтеграційні процеси, зокрема активне проникнення фінансових посередників у сектор прямого фінансування як технічних посередників, кредиторів та позичальників (більш детально діяльність фінансових посередни­ків буде розглянута в розділі 10).

За характером посередницьких операцій розрізняється багато видів фінансових посередників: банки, страхові компанії, інвести­ційні, фінансові та трастові компанії, пенсійні фонди, кредитні то­вариства тощо. За місцем на грошовому ринку їх можна розділити на дві групи: банки та небанківські фінансово-кредитні установи.

Виокремлення банків в окрему групу зумовлено тим, що вони мають значно ширші можливості оперувати на грошовому ринку, ніж Інші Інституції. Тому банки займають ключове положення в секторі опосередкованого фінансування. Це зумовлено двома ри­сами, притаманними банкам:

1) вони не тільки можуть акумулювати вільні кошти кредито­
рів, а й самі створювати депозитні грошові кошти в процесі кре­
дитної діяльності;

2) вони здійснюють розрахунково-касове обслуговування всіх
інших фінансово-кредитних інституцій, а тому можуть мобілізу­
вати, а отже — тимчасово використати, вільні кошти останніх.

Поиск по сайту: