Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Тема 3. Захист прав інтелектуальної власності



1. Нацаональне та міжнародне законодавсто, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної вільності

2. Структура державної та глобальної системи правової охорони інтелектуальної власності України

3. Механізм захисту прав інтелектуальної власності

 

 

Поняття «правовий захист» є складовою більш широкого поняття «правова охорона». Правовий захист та охорона мають різні цілі і здійснюються різними організаційними структурами. Охороною (оформленням прав з видачею охоронного документа) займаються патентні органи, а захистом (у випадку порушення цих прав) - адміністративні і судові органи.

 

1. Правовідносини у сфері інтелектуальної власності в Україні регулюються окремими положеннями Конституції України (ст. 41, 54), нормами Цивільного кодексу України (Книга IV «Право інтелектуальної власності»), Кримінального, Митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення [4].

В Україні діють 10 спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності. Це закони України: «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про охорону прав на зазначення походження товарів», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», «Про авторське право і суміжні права», «Про захист економічної конкуренції», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограмм», «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування».

Окремі норми, що стосуються інтелектуальної власності, містяться в багатьох інших законах України.

У випадку, коли необхідно врегулювати спори щодо прав на об'єкти інтелектуальної власності між фізичними або юридичними особами України та іноземних держав, верховенство перед національними законами мають міжнародні договори, до яких приєдналася Україна. На сьогодні Україна є учасницею 18 багатосторонніх міжнародних договорів у цій сфері.

 

Немайнові і майнові права власників авторського права і суміжних прав охороняються іншими Законами України, а саме: „Про інформацію” (1992); „Про друковані засоби масової інформації в Україні” (1992); „Про науково-технічну інформацію” (1993); „Про збереження і розвиток народних художніх промислів України в ринкових умовах” (1993); „Про телебачення і радіомовлення” (1993); „Про захист інформації в автоматизованих сис­темах” (1994); „Про наукову і науково-технічну експертизу” (1995); „Про інформаційні агентства” (1995); „Про рекламу” (1996); „Про видавничу справу” (1997);”Про систему суспільного телебачення і радіомовлення в Україні” (1997); „Про державну підтримку засобів масової інформації і соціальний захист журналістів” (1997); „Про професійних творчих працівників і творчі союзи” (1997); „Про кінематографію” (1998) тощо.

Основою міжнародної системи інтелектуальної власності є 22 угоди, 14 з яких регулюють правовідносини у сфері промислової власності, а вісім відносять до авторського права і суміжних прав. Україна приєдналася до 14 договорів і продовжує роботу щодо приєднання до інших. Нижче наведений перелік Міжнародних договорів.

Договори про захист інтелектуальної власності:

- Бернська конвенція про захист літературних і художніх творів;

- Брюссельська конвенція про поширення сигналів, що передають програми через супутник;

- Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм;

- Мадридська угода про санкції за неправдиві та неправильні позначення походження виробів;

- Найробський договір про охорону олімпійського символу;

- Паризька конвенція про охорону промислової власності;

- Договір про патентне право (РLТ);

- Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення;

- Договір про закони про торговельні марки;

- Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів;

- Вашингтонський договір про інтелектуальну власність стосовно інтегральних схем;

- Договір ВОІВ про авторське право;

- Договір ВОІВ про виконання і фонограми.

Глобальні договори системи охорони:

- Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури;

- Гаазька угода про міжнародну реєстрацію промислових зразків;

- Лісабонська угода про захист зазначень місця походження виробів та їх міжнародної реєстрації.

- Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків;

- Договір про патентну кооперацію.

Договори про класифікації:

- Локарнська угода про утворення міжнародної класифікації промислових зразків;

- Ніццька угода про міжнародну реєстрацію товарів і послуг для реєстрації знаків;

- Страсбурзька угода про міжнародну патентну класифікацію;

- Віденська угода про утворення міжнародної класифікації зображувальних елементів.

Багатостороння конвенція з уникнення подвійного оподаткування копірайтних роялті ........................................................................................ 152 3.3. Бернська Конвенція про охорону літературних і художніх творів ...... 152 3.4. Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури ........................................ 156 3.5. Буенос-Айреська Конвенція ........................................................................ 158 3.6. Вашингтонський договір про інтелектуальну власність щодо інтегральних схем .......................................................................................... 158 3.7. Віденська угода про встановлення Міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків............................................................... 160 3.8. Всесвітня конвенція про авторське право ................................................. 160 3.9. Всесвітня організація інтелектуальної власності .................................... 161 3.10. Гаазька угода про міжнародне депонування промислових зразків

Договір BOIB про авторське право .......................................................... 167 3.12. Договір BOIB про виконання та фонограми .......................................... 168 3.13. Договір про міжнародну реєстрацію наукових відкриттів .................. 170 3.14. Договір про патентне право ........................................................................ 171 3.15. Договір про патентну кооперацію ............................................................. 172 3.16. Договір про право з товарного знаку ........................................................ 180 3.17. Договір про реєстрацію фільмів ................................................................ 181 3.18. Євразійська патентна конвенція ............................................................... 182 3.19. Конвенція про видачу європейських патентів (Європейська патентна конвенція) ...................................................................................................... 185 3.20. Конвенція про європейський патент для «Спільного ринку» (Конвенція про патент Співтовариства) ................................................ 193 3.21. Конвенція про охорону виробників фонограм від не уповноваженого тиражування їх фонограм (Женевська конвенція) .............................. 194 3.22. Конвенція про поширення сигналів, що несуть програми, які передаються супутниками (Брюссельська супутникова конвенція) 195 3.23. Конвенція про придушення обігу та продажу соромітливих публікацій ..................................................................................................... 196 3.24. Лісабонська угода про найменування місць походження та їх міжнародну реєстрацію .............................................................................. 196 3.25. Локарнська угода про встановлення Міжнародної класифікації промислових зразків .................................................................................. 197 3.26. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків 1891 р. та Протокол 1989 р. до неї ............................................................................... 198 3.27. Мадридська угода про припинення неправдивих або таких, що вводять в оману, вказівок походження товарів ............................... 203 3.28. Міжнародна конвенція з охорони нових сортів рослин ....................... 203 3.29. Міжнародна конвенція про охорону виконавців, виробників фонограм і організації мовлення (Римська конвенція) ....................... 205 3.30. Нaйробійський договір про охорону олімпійського символу ............. 207 3.31. Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків........................................................................................... 208 3.32. Паризька конвенція з охорони промислової власності ........................ 209 3.33. Страсбурзька угода про міжнародну патентну класифікацію ............ 219 3.34. Угода з пов’язаних з торгівлею прав інтелектуальної власності, включаючи торгівлю конфатрактними товарами (ТРІПС) .............. 221 3.35. Угода про придушення обігу соромітливих публікацій ..

 

Адмініструє ці договори Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка була заснована у 1967 р. на Дипломатичній конференції у Стокгольмі. У 1974 р. ВОІВ отримала статус однієї з 16 спеціалізованих організацій ООН. На сьогодні членами ВОІВ є 179 держав, у тому числі й Україна.

 

2. За роки незалежності в Україні розбудовано Державну систему правової охорони інтелектуальної власності (Рис. 3). За здійснення політики у сфері інтелектуальної власності в Україні відповідає Міністерство освіти і науки України. Виконання конкретних функцій у цій сфері Міністерство освіти і науки України делегувало Державному департаменту інтелектуальної власності, який підпорядкований Міністерству освіти і науки України і є урядовим органом державного управління, що уповноважений представляти, реєструвати і підтримувати на території України права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товарів, топографії інтегральних мікросхем, а також здійснювати реєстрацію об'єктів авторського права: творів літератури і мистецтва, комп'ютерних програм, баз даних тощо. Державний департамент інтелектуальної власності проводить єдину державну політику у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності. Він здійснює роботи по удосконаленню законодавчої і нормативної бази, міжнародного співробітництва у сфері інтелектуальної власності, забезпечує умови для введення інтелектуальної власності до господарського обороту, підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності, взаємодії з громадськими організаціями тощо [7].

Рис.3. Державні інститути правової охорони інтелектуальної власності України

Джерело: [7, С. 42].

До сфери управління Державного департаменту інтелектуальної власності включено: Український інститут промислової власності, Українське агентство з авторських і суміжних прав, Інститут інтелектуальної власності і права, Державне підприємство «Інтелзахист». У структурі Державного департаменту інтелектуальної власності є підрозділи державних інспекторів з питань інтелектуальної власності.

Головною функцією Українського інституту промислової власності (Укрпатенту) є здійснення експертизи заявок на об'єкти промислової власності. Саме його експерти проводять експертизу поданих заявниками матеріалів на предмет відповідності умовам правової охорони і надають експертний висновок. Але охоронний документ - патент або свідоцтво - видає Державний департамент інтелектуальної власності. Укрпатент має філію, що надає інформаційні послуги, здійснює патентний пошук.

Головною функцією Українського агентства з авторських і суміжних прав (УААСП) є колективне управління правами авторів. УААСП за бажанням автора здійснює підготовку до державної реєстрації об'єктів авторського права і суміжних прав та видачі автору охоронного документу - свідоцтва. Важливою функцією УААСП'у є надання допомоги авторам щодо захисту їх прав у разі порушення.

Інститут інтелектуальної власності і права виконує функцію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності. Він готує спеціалістів і магістрів зі спеціальності «Інтелектуальна власність», а також підвищує кваліфікацію патентних повірених, патентознавців, професійних оцінювачів прав на об'єкти інтелектуальної власності, державних службовців тощо.

Державне підприємство «Інтелзахист» опікується питаннями боротьби з порушеннями прав на об'єкти інтелектуальної власності, причому більшою мірою суміжними правами.

Головним завданням державних інспекторів з питань інтелектуальної власності є попередження правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Інспектори - це повноважні представники Державного департаменту інтелектуальної власності у регіонах України.

І цій сфері здійснюють діяльність також громадські організації, що безпосередньо переймаються питаннями інтелектуальної власності і з якими тісно співпрацює Державний департамент інтелектуальної власності.

Всеукраїнська асоціація інтелектуальної власності має міжвідомчий характер. Вона сприяє доведенню основних проблем, що існують у сфері інтелектуальної власності, до відома законодавчої та виконавчої гілок влади.

Особливе місце займає Всеукраїнська асоціація патентних повірених України. За чинним законодавством саме через патентних повірених здійснюється патентування вітчизняних винаходів за кордоном і навпаки. Патентні повірені надають також кваліфіковані послуги фізичним і юридичним особам з питань правової охорони, використання та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Товариство винахідників і раціоналізаторів України займається популяризацією винахідницької діяльності, надає винахідникам і раціоналізаторам посильну допомогу в їх діяльності.

Українська асоціація власників товарних знаків опікується інтересами правоволодільців знаків.

Глобальне регулювання у сфері інтелектуальної власності відбувається відповідно до угод, прийнятих ВОІВ. Вони встановлюють обов’язкові для всіх країн-учасниць стандарти охорони інтелектуальної власності..

Рис.4. Глобальна система регулятивних органів у сфері інтелектуальної власності

Джерело: [1, С. 54].

 

3.

Орлюк 297-315, 386-396, 542-544,

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.