Основними укріпленнями урбаністично-фортифікаційних об’єктів бастейного і бастіонного типу були бастеї і бастіони.
1.БастеЯ (больверк) – базове укріпленняу виглядівиступаючої за зовнiшню лiнiю оборонних мурiв великої низької башти з товстими стінами (діаметром більшим за висоту), відкритою горжею, кількома ярусами (боями), серед яких верхній – відкритий, підошвенний і середні – закриті), з бiйницями й амбразурами для гармат, чим забезпечували фланговий обстрiл пiдступів до стін та поздовжній обстріл рову та куртин, з якими були пов’язані функціонально. Розташовувались на кутах і по всьому периметру стіни через певні інтервали.
Бастеї з’явилася у 16 ст. в результаті удосконалення традицiйних башт і пристосування їх до ведення бою з використанням вогнепальної зброї і артилерії, тож становили перехідну форму від башти до бастіону. У плані мали вигляд півкола, півовалу або п’ятикутника. Бастею п’ятикутної форми називали пунтоне.
Рисунок 5.1. Бастея Теребовлянського замку. Поштівка поч. 20 ст.
Рисунок 5.2. Система ведення вогню з бастей (за В. Шперком)
Пунтоне– укріплення, висунуте за зовнішню лінію оборонних мурів у вигляді п’ятикутної у плані башти, поверненої гострим кінцем у напільний бік, з відкритою горжею, кількома ярусами (боями), серед яких верхній – відкритий, підошвенний і середні – закриті), з бiйницями й амбразурами для гармат. Укріплення вважалося перехідною формою між артилерійською баштою і бастіоном. Пунтоне, як правило, мали численні підземелля, які призначалися для зберігання зброї і пороху та утримання в’язнів.
Рисунок 5.3. Пунтоне. Схема (за словником архітектурно-реставраційних термінів)
Рисунок 5.4. Вежа-пунтоне Сутківецького замку, що в Хмельницькій обл. Сучасне фото
2.Бастіон(італ. вastionato – споруда, що виступає за межі чогось) – базове укріпленнярозташоване по кутах оборонного об’єкта у виглядівисунутого за зовнiшню лiнiю оборонних мурiв низькогоп’ятикутного насипу з землі, обгороджений ззовні деревом чи обмурований каменем або цеглою, функціонально пов’язаний з двома куртинами і висунутий перед ними в напільний бік. Призначений для оборони передпілля, рову, куртин та сусідніх бастіонів. Конструкція цього укріплення забезпечувала максимальну стійкість перед обстрілом, велику кількість позицій для артилерії і напрямків ведення вогню, що давало змогу позбутися мертвих зон. Прискорив появу бастіонів iнтенсивний розвиток вогнепальної зброї й артилерiї. Відрізняючись від бастей і ронделей за формою, вони мали також іншу внутрішню будову – складалися з земляних валів з кам’яним обмуруванням. Артилерія на них встановлювалася відкрито на бічних ділянках – фланках.
Рисунок 5.5. Бастіони Золочівського
замку. Сучасне фото
Рисунок 5.6. Система ведення вогню з бастіонів (за В. Шперком)
Надалі виробилася п'ятикутна форма бастіону, що дозволяла вести концентрований вогонь по підступах до фортеці – фланкуючий і перехресний. У цьому була величезна перевага бастіонів перед ронделями, з яких вели тільки розсіяний вогонь і слабке фланкування.
Профіль бастіону характеризували: високий периметральний земляний валдля захисту будинків від прямого вогню, на вершині якого влаштовували площадку для гармат і захисників – валганг і бруствер (товстий парапет, кам’яна або земляна стінка, що вберігала вал від обсипання, а у верхній частині прикривала захисників від обстрілу), периметральний землянийрів,що мав внутрішню(ескарп– укіс рову довготривалого або тимчасового польового укріплення) і зовнішню стінки(контрекарп– зовнішній схил рову укріплення), прихований шлях перед ровом і земляний гласис– пологий земляний насип за контрескарпом рову, що призначався для поліпшення огляду і обстрілу з фортеці і частково прикривав стіну від руйнування артилерійським вогнем.
Насипався перед контрескарпом і мав висоту близько 3 м, чим прикривав ескарп від прямих пострілів противника. У раннiх бастiонах вали-куртини нерiдко були казаметованi, тобто у їх товщi влаштовували укрiпленi примiщення – каземати (з рос.– «казенный каменный погреб»), у них зберігався переважно порох. На шпіцах бастіонів іноді ставили вахтову еркерну вежечку (guerite – нім., echanguette – франц.).
План бастіону характеризували: фаси – передні напільні стінки, фланки – бічні стінки, горжа – шия бастіону, куртина – обмурований вал, що примикав до бастіону, капіталь – лінія, що розсікала бастіон на дві частини, орільйон – заокруглені бічні фланки.
Рисунок 5.8. План бастіону. Схема: Ф – фаси, Фл. – фланки, К-R – капіталь, К – куртина.
Бастіон може бути повним, якщо весь п’ятикутник наповнений землею до висоти майданчика валу, або порожнистим (пустим), якщо вал спускається під уклон всередину бастіону.
Довкола всього валу тягнеться рів, в ньому розташовано декілька видів зовнішніх укріплень – демілюн, равелін тощо.
Види бастіонів за формою і фортифікаційними особливостями:
– італійські(малі, серцевидної форми, з орільйонами, ескарповані каменем на всю висоту);
– голландські(великі, пятикутної форми, без орільйонів, земляні);
– французькі(великі, пятикутної форми з великими орільйонами, з кавальєрами, ескарповані наполовину кам’яним бруствером).
2. Додаткові укріплення об’єктів бастіонного типу:
Додаткові укріплення не були обов’язковими для використання в оборонному об’єкті. Їхня присутність залежала від потреби додаткового зміцнення окремих дільниць чи сторін урбанізаційно-фортифікаційного об’єкта, але обходилися і без них.
Валганг – частина фортечного валу, прикрита спереду бруствером і призначена головним чином для розміщення фортечних гармат.
Барбет (бойовий хід) – захисна огорожа для гармат і їхніх бойових розрахунків.
Банкет – підвищене місце на барбеті для розташування гармат.
Парапет – земляний чи кам’яний бруствер бастіонів і куртин.
Сторожовий шлях – місце для пересування сторожі на нижньому ярусі куртини.
Ескарп – мур, розташований на обох укосах оборонного валу (внутрішнього укосу рову), з позитивним ухилом, що виконув підпірну або протирикошетну функцію
Фоссебрея – додатковий низький вал між ровом і головним фортечним валом, що призначався для оборони водяного рову фронтальним вогнем.
Фоса – водяний або сухий рів.
Гласис – пологий насип, що зводився для полегшення обстрілу місцевості.
Капонір – фланкуюча будівля для ведення флангового вогню у двох протилежних напрямках.
Равелін – трикутна споруда перед куртиною попереду фортечного рову, що служить для підтримки вогнем атакованих бастіонів і для прикриття від вогню куртини.
Ретраншемент – фортифікаційна споруда, розташована позаду головної позиції оборони, призначена для обстрілу простору за нею, змушувала супротивника, що заволодів головною позицією, вести подальшу атаку.
Теналь – довге, вузьке укріплення перед куртинами і фланками у вигляді вхідного кута для прикриття ескарпів від вогню артилерії.
Контрескарп – зовнішній укіс оборонного рову, часто укріплений кам'яним облицюванням.
Прикритий шлях – захищена парапетом площадка для пересування воїнів, розташована перед гласісом.
Траверс – перепона, що зводиться поперек траншеї і перед входом у фортифікаційну споруду для захисту від ураження кулями при поздовжньому обстрілі та осколками від артилерійських снарядів.
Рисунок 5.9. Додаткові укріплення та елементи замків і фортець бастіонного типу на розрізі бастіону і ровів