Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

УРБАНІСТИЧНО-ФОРТИФІКАЦІЙНІ



ОБ’ЄКТИ ТА ЇХ ТИПОЛОГІЯ

Поняття «урбаністично-фортифікаційний об’єкт»

Урбаністично-фортифікаційний об’єкт – призначена для довго-тривалої оборони самодостатня самостійна споруда з периметральною однією або кількома оборонними лініями укріплень, поєднаними системним зв’язком з містобудівною структурою поселення. Урбаністично-фортифікаційний об’єкт характеризують розпланування та об’ємно-просторове рішення.

За хронологією і фортифікаційними ознаками оборонні об’єкти України поділяють на такі групи:

І. Ранньослов’янський і давньоруський періоди 8-13 ст. (загальна наукова назва городища):

1. Острог

2. Городок

3. Град

ІІ. Період розвиненого середньовіччя 14-18 ст.:

4. Сакральна оборонна споруда (церква, костьол, синагога, дзвіниця)

5. Форталіція

6. Замок

7. Фортеця

ІІІ. Період нової історії 19-20 ст.:

8. Фортова фортеця

9. Укріпрайон

Характеристика урбаністично-фортифікаційних об’єктів

Оборонна архітектура Західної України в ході складного еволюційного процесу за фортифікаційними ознаками викристалізувала дев’ять основних видів оборонних об’єктів:

Острог (острожець)

неве­ликий за територією (площею до 2 га) оборонний об’єкт, укріплений по периметру ровом, земляним валом, частоколом або «стєною» (висотою до 6 м), іноді однією або двома вишками, що служив сховищем і місцем недовготривалої оборони від невеликих загонів ворога.

 

Рисунок 2.1. Острог. Графічна

реконструкція (за М. Крадіним)

2. Городок – оборонний об’єкт дводільної структури (дитинець, посад), обнесений земляними і дерев’яними укріпленнями, оснащений однією проїзною брамою та кількома оборонними вежами. Городками слід вважати князівські та боярські двори без окремих автономних дворищ (монастирів, укріплених дворищ, оборонних сакральних споруд).

 

 

 

Рисунок 2.2. Схема-реконструкція городка Глинського

(зараз село Жовківського району Львівської області) (за О. Мацюком)

 

3. Гра­д – перетворене в оборонний об’єкт велике місто з тридільною містобудівною структурою, до якої входили дитинець («днєшній град»), фортифікований посад («окольний град») і пригородні слободи, обнесені окремими периметральними оборонними дерево-земляними лініями і огорожами окремих автономних укріплень: княждворів, боярських дворів, монастирських дворищ, оборонних церков тощо. У стольних градах розташовувалися двори великих бояр навколишньої округи.

 
 


Рисунок 2.3. Схема-реконструкція княжого Галича XII-XIII cт.

(за В. Грабовецьким, художник І. Деркач)

4. Сакральний ОБОРОННИЙ КОМПЛЕКС– оборонні об’єкти сакрального призначення, обнесені масивною огорожею й пристосовані до недовготривалої оборони від невеликого загону ворога. В оборонній системі населеного пункту використовувалися або як самостійні об’єкти (цитаделі), або як автономні вузли оборони міста-фортеці. Характерні ознаки: товсті стіни, стрімкі дахи, наявність контрфорсів, бійниць або вікон з гліфами, периметральна огорожа (не завжди).

За функціональним призначенням і конструктивними особливостями поділялися на: монастирі, костьоли, церкви, синагоги, дзвіниці, каплиці.

 
 


Рисунок 2.4. Оборонна церква

у с. Чесниках Рогатинського р-ну

Івано-Франківської області.

Сучасне фото

5. Форталіція –оборонний об’єкт, обнесений ровами, валами, дерев’яною огорожею або невисокою кам’яною стіною, в якому розміщувавсяшляхетський двір – садиба феодала у вигляді невеликого замочка. В межах оборонних укріплень будували муровану резиденцію-цитадель й господарські будівлі.

Рисунок 2.5. Форталіція у с. Перегінському Рожнятівського р-ну Івано-Франківської області. Рисунок-реконструкція (за Ф. Марковським)

6. Замок– найпоширеніший і найпопулярніший фортифікаційний об’єкт, що служив житлом феодала, споруджувався у важкодоступному місці з дерева, каменю або цегли й захищався військовим гарнізоном. Укріплювалися замки стінами, вежами, баштами, бастеями, бастіонами. Замкові двори щільно й раціонально забудовувалися житловими й господарськими будівлями. В центрi замкового подвiр’я, як правило, зводили невеликий храм та копали колодязь. Масштабами й архiтектурним декором завжди ви­дiлялося помешкання власника чи коменданта замку.

 

 

Рисунок 2.6. Замок у с. Пневі Надвірнянського району.

Графічна реконструкція

З. Соколовського

 

За архітектурно-фортифікаційними ознакамизамки поділяють на:

1) стінові;

2) вежо-стінові (з вежею донжоном; з наріжною оборонною баштою-резиденцією; з баштою-резиденцією і наріжником; багатовежові);

3) бастейні;

4) бастіонні;

5) комбіновані.

 

7. Фортеця– великий за територією оборонний об’єкт, облаштований для кругової оборони впродовж тривалого часу на основі поєднання різних оборонних систем, стаціонарних укріплень (земляних валів, ровів, дерев’яних чи кам’яних стін різної конфігурації, башт, бастей, бастіонів, верків) та їх оборонних елементів. Головним укріпленням служив земляний вал, що складався з бруствера, валганга і ряду додаткових оборонних елементів. У фортеці розміщувались цитадель, адміністративні приміщення, казарми для постійного гарнізону, палацові комплекси, арсенал, скла­ди, тюрми тощо. Остаточно втратили своє функціональне призначення у другій чверті 20 ст., коли система оборони почала формуватися укріпрайонами.

За функціональним призначенням фортеці поділялися на цивільні та військові. Цивільна фортеця (місто-фортеця) об’єкт із цiлiсною периметральною і вузловою системою стаціонарних укріплень, що складалися з оборонних мурiв, башт, бастiонiв та iнших споруд, призначених для захисту городян. Кожне місто-фортеця характеризувалось певною внутрішньою архітектурно-розпланувальною структурою середмістя. Дільниці оборонних ліній міста-фортеці були закріплені за певними національними громадами, ремісничими цехами, військовим гарнізоном, монастирем.

За архітектурно-фортифікаційними ознакамифортеці поділяють на п’ять видів:

1). Вежо-стінові.

2). Бастіонні.

3). Оборонних ліній (фронтів).

4). Фортові.

5). Комбіновані.

 

1). Вежо-стінові фортеці будувалися з використанням дерев’яних чи мурованих стін і веж. З’явилися вони в результаті удосконалення оборонної структури давньоруських градів, часто на їх валах. Після надання поселенням магдебургзького права центральну частину вежо-стінових фортець займала прямокутна у плані ринкова площа. Навколо неї розташовувалися квартали національних громад із сакральними спорудами, що утворювали автономні вузли оборони, далі – периметральна стіна.

 

 

Рисунок 2.7. Вежо-стінова фортеця Болехів. Рисунок з «Лавничої хроніки міста Болехова», 1607 р.

 

2). Бастіонні фортеці споруджувалися з використанням бастіонів, куртин і різного типу додаткових укріплень шляхом обнесення периметральних вежо-стінових укріплень або на новому місці. Виникли в результаті появи потужної нарізної артилерії, що з легкістю руйнувала фортеці вежо-стінового типу.

 

 

Рисунок 2.8. Бастіонна Станиславівська фортеця. Макет П. Ричкова.

3). Фортеці оборонних лінійзводилися на горбистому рельєфі з використанням усіх чотирьох видів оборонних ліній.

 

 

Рисунок 2.9. Місто-фортеця Збараж, побудована за принципом оборонних

ліній (бастіонно-кремальєрної, тенальної, реданної). Гравюра Гондіуса,

виконана для карти Боплана

Рисунок 2.10. Поєднання оборонних ліній у фортеці. Рисунок з енциколопедичного

словника Ф. Брокгауза й І. Ефрона: А, Б, В, Г – полігональні фронти;

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.