Види авторських договорів. Існують наступні види авторських договорів:

Існують наступні види авторських договорів:

1. Авторський договір

2. Видавничий договір

3. Договір на депонування рукопису

4. Постановочний договір

5. Сценарний договір

6. Договір художнього замовлення

7. Договір про використання в промисловості неопублікованого твору декоративно-прикладного мистецтва

Авторський договір — це консенсуальна угода, за якою автор або правонаступники передають готовий твір певній особі для використання, або ж автор бере на себе створити певний твір і передати його для використання обу­мовленим у договорі способом.

Договір двосторонній, оскільки кожна із сторін наділена певними правами і обов'язками.

Існують конкретні види авторських договорів про передачу твору для використання:

1. договір про видання або перевидання твору в оригіналі (видавничий договір); договір про депону­вання рукопису;

2. договір про публічне виконання твору (по­становочний договір); договір про використання твору в кіно­фільмі чи телевізійному фільмі (сценарний договір), у радіо-чи телевізійній передачі;

3. договір про створення твору образо­творчого мистецтва з метою публічного виставлення (договір художнього замовлення);

4. договір про використання у про­мисловості твору декоративно-прикладного мистецтва тощо.

Видавничий договіряк один й видів авторських договорів характеризується специфічним способом використання твору — виданням і розповсюдженням твору через торгівлю, бібліотеки та інші організації.

Видавничі договори розрізня­ються за своїм предметом - договори на видання літератур­них творів, творів образотворчого мистецтва, музичних творів. Договори на видання літературних творів поділяються на ви­дання оригінальних творів та на видання творів у перекладі як вітчизняних авторів, так і зарубіжних.

Останнім часом все більшого поширення набувають комер­ційні видавничі договори, за якими видання літературного твору здійснюється видавництвом на кошти самого автора. На автора також покладається обов'язок розповсюдження твору. Ймовірно, що в умовах ринкової економіки ці договори набу­дуть поширення.

Умови окремих різновидів видавничих договорів багато в чому співпадають, але вони й істотно відрізняються один від одного характером свого предмета. Так, при виданні літера­турних творів предмет договору визнається видом літератури, її жанром, призначенням. Поданий рукопис має відповідати погодженій заявці, плану, навчальній програмі (для навчаль­ної літератури), обумовленому обсягу. Предмет видавничого договору на видання творів образотворчого мистецтва визна­чається назвою, темою, сюжетом, видом роботи, її розміром, технікою виконання тощо. Видання музичних творів здійсню­ється шляхом передачі видавництву нот у вигляді клавіру, партитури.

Видавничий договір може бути укладений як на готовий твір, так і на твір, що буде створено в майбутньому. Цей останній договір називається ще договором замовлення (літе­ратурного або художнього).

Договір на депонування рукопису. Депонування означає передачу на зберігання. У тих випадках, коли твір має вузькоспеціалізований характер і необхідно швидко одержати інфор­мацію про нього, вдаються до депонування. За цим договором організація за погодженням з автором передає належним чи­ном оформлений оригінал разом із рефератом твору інфор­маційному органу, який зобов'язаний безплатно зберігати оригінал і надавати інформацію про нього шляхом публікації реферату, Крім того, цей орган зобов'язаний на замовлення всіх зацікавлених осіб виготовляти копії твору повністю або частково і видавати їм. Частіше за все на депонування пере­дають оригінали рефератів статей, оглядів, монографій, збір­ників наукових праць, матеріали конференцій, з'їздів, нарад і симпозіумів вузькоспеціалізованого характеру, які видавати друкарським способом немає можливості.

Постановочний договір.Твір може бути випущений у світ публічним виконанням у видовищному закладі. Контраген­тами договору є, з одного боку, автор — творець сценічного твору або його правонаступники, а з іншого — видовищний заклад (постановник). За цим договором автор передає або зобов'язується створити і передати видовищному закладу драматичний, музичний або музично-драматичний, хореографіч­ний або пантомімний твір, а заклад-постановник зобов'язу­ється здійснити в межах обумовленого договором або законом строку постановку і публічне виконання твору (випустити його у світ) та сплатити автору винагороду. Винагорода скла­дається з двох частин: одноразової винагороди та збору за кожний спектакль.

Сценарний договір. За цим договором автор передає або зобов'язується створити і передати кіно-, теле- або радіостудії сценарій фільму або теле- чи радіопередачі в обумовлений договором строк, а студія зобов'язується виплатити автору винагороду. Предметом договору може бути твір — літера­турний сценарій, який має відповідати творчій заявці, що додається до договору. У заявці викладається основна ідея, сюжетний задум і характеристика головних дійових осіб.

Договір художнього замовлення. За цим договором автор зобов'язується створити і передати замовнику в обумовлений договором строк твір образотворчого мистецтва, а замовник зобов'язаний виплатити автору погоджену винагороду. Це поки що єдиний з авторських договорів, у якому контрагентом автора може бути не тільки юридична особа, а й громадянин. Особливість вказаного договору полягає в тому, що замовник не зобов'язаний випускати твір у світ, тобто виставляти твір для публічного огляду. Це право замовника — він може це зробити, а може і не робити.

Предметом договору художнього замовлення є твір обра­зотворчого мистецтва. Це — твори живопису, графіки, скуль­птури, декоративного мистецтва, фотографічні твори і твори, одержані способами, аналогічними фотографа. Перелік творів образотворчого мистецтва не є вичерпним, оскільки досягнен­ня науково-технічного прогресу обумовлюють появу нових об'єктів авторського права, отже, і нових об'єктів художнього замовлення.

Особливістю цього договору є й те, що твір образотворчого мистецтва, створений на замовлення, переходить у власність замовника, якщо інше не передбачено договором.

Договір про використання в промисловості неопублікованого твору декоративно-прикладного мистецтва. Зако­нодавство не визначає, що слід розуміти під творами деко­ративно-прикладного мистецтва. Практика виробила тільки приблизний перелік творів, які можуть бути предметом зазна­ченого договору. Це, наприклад, твори, які мають утилітарне, сувенірне або декоративне призначення і вирізняються оригінальним художньо-естетичним виконанням. Це можуть бути художні вироби побутового призначення, які задоволь­няють практичні потреби, а також є прикрасою середовища і людини. До цієї категорії практика відносить серветки, ки­лими, хустки, одяг, взуття, вироби із шкіри, кістки, пластмаси, іграшки, значки, сувеніри, вироби зі скла, фарфору, металу, ювелірні і галантерейні вироби тощо.

Особливістю означеного договору є те, що контрагентом автора завжди виступає промислове підприємство, яке зобо­в'язується випустити у світ твір на промисловій основі. Отже, за цим договором автор передає або зобов'язується створити і передати твір декоративно-прикладного мистецтва підприєм­ству, яке зобов'язується випустити його у світ на промисловій основі. Твір має бути придатним для використання в про­мисловості і відповідати певним художньо-естетичним вимо­гам. Визнання твору об'єктом декоративно-прикладного мис­тецтва, і отже, його придатності для використання в промис­ловості здійснюють спеціалісти (художні ради).

Зміст авторських договорів.Як і будь-який цивільно-пра­вовий договір, авторський договір має відповідати вимогам закону і містити усі необхідні умови та реквізити, без яких договір є недійсним (сторони договору, їх адреси і місцезнаходження тощо). Сторонами в авторських договорах з одного боку завжди є громадянин — автор або його правонаступники, а з другого, як правило, — юридична особа, яка за родом своєї діяльності має змогу випустити твір у світ. Це можуть бути державні, колективні, акціонерні та інші орга­нізації будь-яких форм власності. Із цього загального правила є лише два винятки — у договорі художнього замовлення за­мовником може бути і громадянин, а в договорах про депону­вання рукописів з обох боків виступають організації.

Об'єктом договору, як уже зазначалось, є результат творчої праці — твір, втілений у таку об'єктивну форму, що робить його придатним для сприйняття іншими способами, відтво­рення і розповсюдження.

Використання твору допускається виключно на основі ав­торського договору з автором або іншою особою, яка має ав­торське право (ст. 29 Закону про авторське право). Форма авторського договору письмова, якщо законодавством не передбачено інше. Недодержання простої письмової форми, що вимагається законом, у разі виникнення спору позбавляє сторони змоги посилатися для підтвердження угоди на пока­зання свідків. Однак недодержання письмової форми не спри­чинює недійсності авторського договору. Більш того, закон допускає в окремих випадках можливість укладати автор­ський договір в усній формі, наприклад, про опублікування творів у періодичних виданнях та енциклопедіях.

Строки в авторських договорах мають суттєве значення. Для різних авторських договорів вони неоднакові. У видав­ничому договорі слід розрізняти строк його дії, строк випуску твору у світ, строк подання роботи до видавництва за догово­ром замовлення, строки для розгляду і оцінки твору та інші. Відповідно до чинного законодавства видавничий договір діє протягом встановленого строку. Безстрокові договори не до­пускаються.

Строк для випуску твору в світ менший від строку дії видавничого договору. Цей строк конкретизується в Типових видавничих договорах. Так, твір обсягом до 10 авторських аркушів має бути випущений у світ протягом 1 року, понад 10 авторських аркушів — протягом 2 років.

Типові видавничі договори передбачають також конкретні строки для подання твору до видавництва. Строк, протягом якого автор зобов'язаний створити і передати видавництву обумовлений договором твір, визначається тільки угодою сторін, він не підлягає нормуванню.

Строки розгляду і оцінки твору нормовані і не можуть змінюватися угодою сторін ні в більший, ні в менший бік.

Відповідно до Типового видавничого договору рукопис вва­жається таким, що надійшов до видавництва, якщо він пода­ний комплектне, належним чином оформлений і протягом 10 днів після його одержання видавництво не пред'явило авто­рові претензій щодо оформлення чи комплектності рукопису.

Протягом 30 днів і додатково ще по 4 дні на кожний ав­торський аркуш видавництво зобов'язане розглянути поданий у належному вигляді рукопис і повідомити автора або про схвалення твору, або про його відхилення на підставах, перед­бачених договором, або про внесення до твору необхідних поправок з точним визначенням їх суті. Виправлений автором рукопис видавництво має розглянути протягом 15 днів і до­датково по 2 дні на кожний авторський аркуш. Якщо авторові протягом зазначеного строку не було надіслано повідомлення, твір вважається схваленим. Для інших видів авторських дого­ворів відповідними типовими договорами також встановлені конкретні строки для створення і передачі твору організації, для його розгляду і опрацювання, але іншої тривалості.

Усі авторські договори двосторонні, тобто кожна із сторін наділена певними правами та обов'язками.

Обов'язки автора твору. За авторським договором (крім договору про депонування рукопису) автор передає або зобо­в'язується створити і в обумовлений договором строк пере­дати організації (або громадянину — в договорі художнього замовлення) оформлений відповідно до встановлених вимог твір.

Автор твору зобов'язаний (там, де це передбачено типовим договором) вносити за вказівкою організації зміни і поправки, якщо вони виходять за межі умов договору. Інколи виникає необхідність внести відповідні зміни, поправки або доповнен­ня навіть після схвалення твору. У таких випадках автор зобо­в'язаний доопрацювати твір, внести відповідні зміни, по­правки чи доповнення.

Автор зобов'язаний на вимогу видавництва і без додаткової винагороди вичитати коректуру, для чого угодою сторін визначається певний строк.

Обов'язки особи, яка використовує твір. Організація, з якою укладено авторський договір про створення і передачу для використання твору, зобов'язана прийняти обумовлений договором твір, розглянути його в усталені строки і відповідно оцінити його. Власне прийняти твір — означає схвалити якість його оформлення. Якщо твір оформлено належним чином, ав­тору видається розписка (повідомлення) про те, що твір прийнято. В усталені строки видавництво має розглянути твір і прийняти рішення про схвалення твору, його доопрацювання або відхилення. Якщо доопрацювання твору з об'єктивних причин неможливе або після доопрацювання було визнано його непридатність для використання, авторський договір підлягає розірванню.

Основним обов'язком особи, яка прийняла твір для вико­ристання, є випуск його у світ в усталені строки. Відповідно до Закону про авторське право твір вважається випущеним у світ (опублікованим), якщо випущено в обіг примірники твору або твір публічно виконаний, публічно показаний, пере­даний по радіо чи телебаченню або в будь-який інший спосіб повідомлений невизначеному колу осіб.

Якщо ж організація протягом визначеного договором стро­ку не здійснила або не почала використання схваленого нею твору, вона зобов'язана на вимогу автора сплатити йому обумовлену винагороду повністю, якщо не доведе, що вико­ристати твір не змогла через обставини, які залежать від автора.

Поиск по сайту: