Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

МОДУЛЬ І. Інтелектуальна власність 7 страница



Відповідно до проведеної оцінки формується вартість прав об’єкта інтелектуальної власності, що є предметом ліцензійного договору – ліцензійний платіж. До ліцензійних платежів належать паушальний платіж, роялті та комбінований платіж.

Форми ліцензійних винагород бувають різні. В залежності від методу підрахунку вони поділяються на дві групи. До першої групи відносяться винагороди, розмір яких підраховується на базі фактичного економічного результату використання ліцензії. До цієї групи відносяться такі форми як періодичні відсоткові відрахування й участь у прибутку ліцензіата. До другої групи відносяться винагороди, розмір яких безпосередньо не пов'язаний з фактичним використанням ліцензії, а заздалегідь встановлюється і вказується в договори, виходячи з оцінок можливого економічного ефекту й очікуваних прибутків ліцензіата на базі використання ліцензії. До цієї групи відносяться наступні форми: первісний платіж готівкою, паушальний платіж, передача цінних паперів ліцензіата, передача зустрічної технічної документації. Періодичні відсоткові відрахування, чи поточні відрахування («роялті») встановлюються у вигляді визначених фіксованих ставок (у відсотках) і виплачуються ліцензіатом через визначені погоджені проміжки часу (щорічно, щокварталу, щомісяця або на визначену дату)[40].

Інтелектуальну діяльність можна поділити на дві групи: перша, це діяльність результатом якої створюється об’єкт що охороняється (наприклад, винахід, охорона надається патентом), та діяльність яка не відноситься до об’єктів яким надається охорона(наприклад, науково-дослідні роботи), в залежності від того, до якої групи відноситься об’єкт, бухгалтерський облік такого об’єкта здійснюється: для першої групи відповідно до Наказу Мінфіна України «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» № 242 від 18.10.99, для другої групи відповідно до Постанови КМУ «Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартост науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт».

Внаслідок творчого характеру інтелектуальної діяльноті її результат може бути негативним. Під негативним результатом розуміють результат, що виник з не залежних від виконавця обставин і який в подальшому не може бути використаний для отримання економічних вигод. Крім того, даний результат не є рішенням поставленої задачі виходячи з існуючого рівня розвитку науки і техніки. Отримання даного результату не означає, що витрати, пов'язані з його отриманням, не є економічно виправданими. Витрати з науково-технічної діяльності, що дали негативний результат, можуть бути віднесені на збитки[151].

 

Питання для самоконтролю

1. Дайте характеристику витратного підходу до оцінки вартості прав на ОІВ.

2. Дайте характеристику доходного підходу до оцінки вартості прав на ОІВ.

3. Дайте характеристику порівняльного підходу до оцінки вартості прав на ОІВ.

4. Назвіть, будь-ласка, основні цілі оцінки вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності

5. У чому перевага використання прав на об'єкти інтелектуальної власності у власному виробництві і передачею прав за ліцензійним договором?

6. У чому полягає метод вихідних витрат?

7. У чому полягає метод заміщення?

8. У чому полягає метод звільнення від роялті?

9. У чому полягає метод надлишкового прибутку?

10.У чому полягає метод порівняння продажів?

11.У чому полягає метод прямого відтворення активу?

12.У чому полягає метод прямої капіталізації?

13.У чому полягає метод роялті?

14.У чому різниця між уступкою прав на об'єкт інтелектуальної власності і передачею прав за ліцензійним договором?

15.Чому існують відмінності між юридичним і економічним термінами служби об'єкта права інтелектуальної власності?

16.Що таке Гудвіл?

17.Як оцінюється вартість Гудвілу?

18.Яка послідовність оцінки вартості прав на ОІВ?

19.Які бувають форми ліцензійних винагород (платежів)?

20.Які ви знаєте види ліцензійних платежів?

21.Які Ви знаєте методи оцінки вартості прав на ОІВ?

22.Які Ви знаєте підходи до оцінки вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності?

23.Які відмінні ознаки нематеріальних активів?

24.Які об'єкти права інтелектуальної власності є оборотоздатними, а які ні?

25.Які основні способи комерціалізації прав на об'єкти інтелектуальної власності?

26.Які переваги правоволодільцю дає внесення прав інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства?

 

Завдання до самостійної роботи

1. Вивчити теоретичний матеріал за темою, засвоїти основні поняття і терміни.

2. Підготуватися до семінарського заняття (доповідь, презентаційний виступ, есе).

 

Термінологічний словник ключових понять

Гудвіл - вартість ділової репутації, нематеріальний актив.

Комбінований платіж - ліцензійний платіж, що включає роялті та паушальний платіж; авторська винагорода - плата творцю (винахіднику, автору) за використання об'єкта права інтелектуальної власності, розмір якої визначається договором з урахуванням положень нормативно-правових актів з питань інтелектуальної власності.

Ліцензійний платіж - плата за надання прав на використання об'єкта права інтелектуальної власності, що є предметом ліцензійного договору. До ліцензійних платежів належать паушальний платіж, роялті та комбінований платіж.

Метод оцінки - спосіб визначення вартості об'єкта оцінки, послідовність оціночних процедур якого дає змогу реалізувати певний методичний підхід.

Методичні підходи - загальні способи визначення вартості майна, які ґрунтуються на основних принципах оцінки.

Нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.

Об'єкти оцінки - майно та майнові права, які підлягають оцінці. Об'єкти оцінки класифікують за різними ознаками, зокрема, об'єкти оцінки в матеріальній та нематеріальній формі, у формі цілісного майнового комплексу.

Оціночна вартість - вартість, яка визначається за встановленими алгоритмом та складом вихідних даних; ймовірна сума грошей - найбільша сума грошей, яку може отримати продавець та може погодитися сплатити покупець; вартість - еквівалент цінності об'єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей.

Оціночні процедури - дії (етапи), виконання яких у певній послідовності дає можливість провести оцінку.

Паушальний платіж - одноразовий платіж, який становить фіксовану суму і не залежить від обсягів виробництва (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності.

Принципи оцінки - покладені в основу методичних підходів основні правила оцінки майна, які відображають соціально-економічні фактори та закономірності формування вартості майна.

Роялті - ліцензійний платіж у вигляді сум, які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності.

Ставка роялті - частка бази роялті у відсотковому виразі, яка використовується для визначення величини роялті.

 

Рекомендована література

11, 12, 15, 16, 33, 34, 44, 45, 50, 57-59, 81-83, 92-94, 98, 108, 129-134, 137

 

Тема 8. Захист прав інтелектуальної власності

 

План вивчення теми

1. Форми захисту прав інтелектуальної власності.

2. Міжнародні установи з захисту прав інтелектуальної власності.

3. Процедури національного та міжнародного захисту прав інтелектуальної власності.

Навчальні цілі

Закріплення, поглиблення, систематизація знань про: форми захисту прав інтелектуальної власності, державний захист прав інтелектуальної власності, Третейське правосуддя як спосіб захисту прав інтелектуальної власності, міжнародні установи з захисту прав інтелектуальної власності, процедури національного та міжнародного захисту прав інтелектуальної власності.

 

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

При вивченні цієї теми магістр повинен розуміти, що важливим елементом розбудови правової держави і громадянського суспільства в Україні є створення дієвого механізму захисту конституційних прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Так ст.41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а ст.54 Конституції громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Загальна декларація прав людини[19], яка була прийнята і проголошена резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, ст.27 проголошує, що:

Ø кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами.

Ø кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є.

Тобто, захист прав на об’єкти інтелектуальної власності закріплені як на рівні держави, так і на рівні міжнародного законодавства.

У наш час фактор захисту прав здобуває особливо великого значення, тому що у зв'язку зі швидким розвитком технологій, з'явилася можливість порушення прав у таких обсягах, що були неможливі раніше. Тому без належної правоохоронної інфраструктури, що забезпечує як захист прав, так і обмеження можливості одержання аналогічних прав іншими, система охорони інтелектуальної власності не може бути ефективною.

Для того, щоб запобігти у подальшому порушенню прав і компенсувати втрати, що виникають унаслідок порушення цих прав, власники прав на об'єкти інтелектуальної власності повинні мати можливість захищати свої права.

З моменту як об'єкт інтелектуальної власності створений і права власника на нього закріплені охоронним документом, цей об’єкт може бути включено до господарського обороту, що надає можливості його власнику отримувати прибуток.

Однак, як тільки інформація про об'єкт інтелектуальної власності стає відомою несумлінним конкурентам, у них виникає спокуса використати його у своїх інтересах. При цьому порушник прав знаходиться в більш вигідних умовах, чим правовласник: він не несе витрат на стадії створення та охорони об'єкта інтелектуальної власності. Крім того, він може мати готову виробничу базу для використання об'єкта інтелектуальної власності, у той час, як правовласник повинен ще витратити час і ресурси на її створення. Тому порушник прав може швидше випустити продукцію з використанням об'єктів інтелектуальної власності і просунути її на ринок по більш низькій ціні, чим правоволоділець об'єкта інтелектуальної власності. Такий розвиток подій не тільки порушує права конкретного правоволодільця, але має і серйозні наслідки для суспільства в цілому, сповільнюючи його соціальний і економічний розвиток і ускладнюючи цивілізоване співробітництво з іншими країнами.

Законодавством України в галузі інтелектуальної власності чітко встановлені дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності та дії які має вчиняти власник порушеного права для відновлення та захисту своїх прав на певний об’єкт інтелектуальної власності.

Для того щоб зрозуміти яка система захисту прав інтелектуальної власності, необхідно ознайомитись з загальним та спеціальним законодавством України про інтелектуальну власність(Додаток 1; 2).

Так, наприклад, у ст.50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»[70] перелічені порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту. Ст. 51. Встановлює порядок захисту авторського права і суміжних прав, а ст. 52. Встановлює способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав.

Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»[104]. визначено що є порушенням прав власника свідоцтва (ст.20), способи захисту прав (ст.21).

Господарський Кодекс України[13] у гл.16 встановлює правомочності:

Ø щодо використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка(ст.156);

Ø щодо використання торговельної марк (ст. 157);

Ø щодо використання торговельної марки, право на яку належить кільком особам (ст. 158);

Ø суб'єктів господарювання щодо комерційного найменування (ст. 159);

Ø щодо використання географічного зазначення (ст. 160);

Ø використання назви країни походження товару (ст. 161);

Ø суб'єктів господарювання щодо комерційної таємниці (ст. 162). (з повним змістом статтей можна ознайомитись у Додатку 5).

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»[96] надає визначення поняттю:

Ø неправомірне збирання комерційної таємниці (ст. 16);

Ø розголошення комерційної таємниці (ст. 17);

Ø схилення до розголошення комерційної таємниці (ст. 18);

Ø неправомірне використання комерційної таємниці (ст. 19).

Та встановлює у гл.5 відповідальність за недобросовісну конкуренцію, види відповідальності (ст. 20), накладення штрафу за недобросовісну конкуренцію (ст.21), процедуру відшкодування шкоди (ст. 24), та інше.

Комерційна таємниця є об’єктом права інтелектуальної власності. Захист цього права здійснюється відповідно до чинного законодавства України. За неправомірне збирання, розголошення або використання комерційної таємниці винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Відмінність комерційної таємниці від інших об’єктів є в тому, що власник комерційної таємниці зобов’язаний самостійно:

Ø вживати технічні та організаційні заходи, які є достатніми та необхідними для забезпечення збереження комерційної таємниці;

Ø визначати порядок захисту комерційної таємниці;

Ø передбачає: склад та обсяг інформації, яка складає комерційну таємницю;

Ø порядок надання та зняття грифу обмеження доступу до документа «Комерційна таємниця»;

Ø визначає умови доступу осіб до комерційної таємниці;

Ø визначає форму обліку осіб, які отримують доступ до комерційної таємниці;

Ø встановлює порядок оформлення, використання, обліку, збереження документів та інших матеріальних носіїв комерційної таємниці;

Ø встановлює порядок прийняття зобов’язань для сторін щодо збереження комерційної таємниці при здійсненні цивільно-правових, трудових та інших правовідносин.

При укладанні трудового договору або протягом його дії, власник комерційної таємниці (роботодавець) з метою її захисту має право вимагати від працівника письмового зобов’язання щодо збереження комерційної таємниці. Зобов’язання щодо збереження комерційної таємниці може бути передбачено у письмовому трудовому договорі. В будь-якому випадку власник комерційної таємниці (роботодавець) зобов’язаний повідомити працівника про наявність встановленого режиму комерційної таємниці, відповідальністю за його порушення та створити працівнику необхідні умови для виконання ним умов режиму комерційної таємниці.

Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»[105] визначає:

Ø що є порушення прав власника патенту (ст. 26);

Ø способи захисту прав (ст. 27). (з повним змістом Закону можна ознайомитись в Додатку 13)

Міжнародний Закон «Модельний закон про охорону прав на наукові відкриття»[43] регулює відносини, що виникають у зв'язку з отриманням, здійсненням та захистом прав на наукові відкриття в державах-учасницях Співдружності Незалежних Держав (СНД).

Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»[102] визначає що є порушення прав власника патенту, які дії має вичняти власник патенту для відтворення своїх порушених прав (ст. 34); способи захисту прав на винахід (ст.35). Повний зміст Закону представлен в Додаток 14.

Закон «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» визначає:

Ø які дії можна вважати як порушення прав власника зареєстрованої топографії ІМС та способи поновлення порушених прав (ст. 21);

Ø способи захисту прав (ст. 22). Повний зміст закону представлен в Додаток 15.

У Положенні «Про Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні»[116] цілий XI Розділ визначає організаційні основи правової охорони об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій, визначає роль Держпатенту України в забезпеченні функціонування та управління патентної системи в Україні, визначає повноваження Фонду винаходів України який здійснює щодо винаходів, виключне право на використання яких передано державі, права та обов'язки власника патенту та вживає заходів для їх широкого використання.

Закон України «Про охорону прав на сорти рослин»[106] визнчає які дії можна вважати як порушення прав на сорт (ст. 53), які спори, з приводу володіння та використання прав на сорти рослин, розв'язуються у судовому порядку (ст. 54)

Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» [103] визначено які дії вважаються як порушення прав на використання зазначення походження товару, які дії не вважаються порушенням прав власника свідоцтва(ст. 23), які способи захисту прав (ст. 25).

За наведеними пркладами можна побачити, що існує певний ряд спорів, суб'єкт, права якого порушені, може вимагати:

Ø вимагати визнання та поновлення своїх прав;

Ø визнання правочину недійсним;

Ø припинення дії, яка порушує право;

Ø відновлення становища, яке існувало до порушення;

Ø примусове виконання обов'язку в натурі;

Ø відновлення становища, яке існувало до порушення;

Ø примусове виконання обов'язку в натурі;

Ø зміна правовідношення;

Ø припинення правовідношення;

Ø подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним права, або виплату компенсацій;

Ø відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

Ø подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

Ø визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Ø звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують право чи створюють загрозу їх порушення;

Ø вимагати припинення підготовчих дій до порушення права, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;

Ø брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов'язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

Ø вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;

Ø вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об'єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;

Ø вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом права на об’єкт інтелектуальної власності;

Ø та інші дії передбачені законодавством для захисту та відновленню своїх порушених прав.

Взагалі, суперечки щодо інтелектуальної власності прийнято поділяти на дві групи:

Ø суперечки про визнання (чи невизнання) результату інтелектуальної діяльності об'єктом інтелектуальної власності.

Ø суперечки, що стосуються порушення прав на об’єкт інтелектуальної власності:

ü про заборону дій, що порушують права;

ü про відшкодування шкоди, заподіяної порушником прав;

ü про визнання дій, що не порушують права;

ü про післякористування винаходів, пов'язане з укладанням чи використанням ліцензійних угод;

ü про надання примусової ліцензії;

ü про виплату винагороди автору роботодавцем;

ü про компенсацію за використання об’єкта інтелектуальної власності державою тощо.

Ст.20 Цивільного Кодексу України визначає що право на захист особа здійснює на свій розсуд. Для захисту прав інтелектуальної власності законодавством передбачено дві форми:

Ø юрисдикційна;

Ø неюрисдикційна.

За загальним порядком основна маса таких спорів розглядається місцевими судами. Якщо обидва учасники спірних правовідносин є юридичними особами, то спір, що виник між ними, підвідомчий господарському суду. За згодою учасників правовідносин у сфері інтелектуальної власності спір між ними може бути переданий на розгляд третейського суду.

За спеціальним адміністративний порядок захисту застосовується тільки в прямо передбачених законодавством випадках.

Юрисдикційна форма захисту прав інтелектуальної власності передбачає:

Ø адміністративно-правовий спосіб захисту прав;

Ø кримінальна відповідальність за порушення прав;

Ø цивільно-правовий спосіб захисту прав;

Ø господарсько-правовий захист;

Ø дисциплінарна відповідальність.

Одним із головних завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення[26] є охорона прав і свобод громадян (ст. 1). Адміністративна відповідальність за правопорушення настає в разі, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону, кримінальної відповідальності.

Норми адміністративного , кримінального, цивільно-процесуального, господарського та митного права, що стосуються захисту прав інтелектуальної власності, містяться в Кодексі України про адміністративні правопорушення (КУпАП), Кримінальному кодексі України (ККУ), Цивільному кодексі України (ЦКУ), Господарському кодексі України (ГКУ), Митному кодексі України, Законах України «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на зазначення походження товарів», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних», «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування», «Модельний закон про охорону прав на наукові відкриття», «Про захист від недобросовісної конкуренції», Положенні «Про Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні».

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення (ст.24, КУпАП):

Ø попередження;

Ø штраф;

Ø оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

Ø конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

Ø позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);

Ø громадські роботи;

Ø виправні роботи;

Ø адміністративний арешт.

Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.

Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23).

Так, наприклад, статтею 164-3 КУпАП[26] за незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені - передбачене накладення штрафу від 30 до 44 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої. Умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця, - тягне за собою накладення штрафу від 5 до 9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також іншої конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця - тягне за собою накладення штрафу від 9 до 18 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - якщо норми законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги (для 2014 р. - 609 грн), визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Податкового кодексу[54] для відповідного року (169.1.1. у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць (для 2014 р. - 1218 грн.)), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг»[104] захист прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку здійснює Апеляційна палата Державного департаменту інтелектуальної власності, яка розглядає оскарження рішення центрального органу виконавчої влади (Державного департаменту інтелектуальної власності), або заперечення проти рішень у зв'язку з відмовою Держдепартаменту у реєстрації прав інтелектуальної власності та видачі охоронного документа на об'єкт права інтелектуальної власності за результатами проведення експертизи поданої заявки. щодо реєстрації прав інтелектуальної власності в Україні, заяви про визнання торговельної марки добре відомою в Україні, інші спірні питання. За подання заперечення сплачується збір.

Що стосується кримінально-правового захисту прав інтелектуальної власності, то одним із основних завдань Кримінального кодексу України (ККУ)[30] є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності(ст.1), підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом (ст. 2), законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права (ст. 3).

Відповідно до ст. 176 ККУ кримінальна відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав при незаконному відтворенню, розповсюдженню творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, наступає у разі якщо це завдало матеріальної шкоди у значному, великому, особливо великому розмірі.

Так, відповідно до ст. 229, розділу VII «Злочини у сфері господарської діяльності», Особливої частини Кримінального кодексу за незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару кримінальна відповідальність настає якщо це завдало матеріальної шкоди у значному, великому, особливо великому розмірі. Для ст. 176, ст. 229 ККУ матеріальна шкода вважається завданою в значному розмірі, якщо її розмір у 20 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі - якщо її розмір у 200 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у 1000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.