Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

МОДУЛЬ І. Інтелектуальна власність 2 страница



Інтелектуальний капітал, інформаційно-інтелектуальні технології зумовили поширення інтелектуальної праці, що сприяло досить суттєвим зрушенням у формах власності та соціально-економічній структурі виробництва загалом. Якщо раніше людина була придатком до машини, а її працю, поряд із капіталом, розглядали як фактор виробництва, причому капітал визначав умови праці та життя людини, то нині ситуація істотно змінилася. Людина, її знання, освіченість і професіоналізм на новому етапі розвитку зумовили появу нової реальності — «людського капіталу», що сприяє розвитку й удосконаленню виробництва, значним змінам у його організації та функціонуванні.

Економічна наука і соціологія відобразили цю реальність у категорії «людський капітал». Вона виявилася, за образною характеристикою, у переході від фордизму до постфордизму. Як відомо, Г. Форд поєднав наукову організацію праці («потогінну систему») з масовим механізованим виробництвом, високою централізацією управління, стандартизацією виробів, спеціалізацією устаткування, особливо складального конвейєра, що забезпечило зростання інтенсивності та продуктивності праці, запровадження нової системи колективно-договірного регулювання трудових відносин і масове споживання. Для постфордизму як вияву нової, постіндустріальної форми виробництва характерні нове становище та нове трактування ролі людини; їй не протистоять засоби виробництва, як було раніше, речі не панують над нею, не визначають її працю. Навпаки, людський капітал означає, що в особі людини поєднуються капітал, тобто інформація і знання, інтелектуальний капітал і праця, а процес праці тлумачать як реалізацію людиною власних знань та інформації. Причому праця — це вже не механічне виконання операцій, а творче застосування освіченості та поінформованості. Поширення інтелектуальної праці, творчої діяльності людини зумовлює значні зміни і у виробництві, і у споживанні людей, що є індивідуалізацією таких процесів. Унаслідок цього відбувається демасифікація виробництва, перехід до гнучкого виробництва, здатного до швидкого переналагодження, для створення якісних товарів, що можуть задовольнити індивідуалізовані потреби людей з інтелектуально більшим рівнем[168].

 

Питання для самоконтролю

1. В чому сутність знань?

2. В який період інтелектуальна власність відокремилась від матеріальної власності?

3. В який час з'явилася перша згадка про плагіат?

4. Дайте означення інтелекту людини.

5. Кому і на який термін в різні часи надавались привілеї?

6. Надайте визначення терміну «право інтелектуальної власності».

7. Перелічьте основні риси інформаційного суспільства.

8. Перелічьте характерні ознаки інтелектуального продукту.

9. Перелічьте характерні ознаки постіндустріального суспільства.

10.Розкрийте зміст «інформація та знання як новітні фактори суспільного виробництва».

11.Що ви знаєе про «Статут королеви Анни»?

12.Як впливає інтелектуальна діяльність суб’єкта на суспільство?

13.Як надавалась правова охорона прав інтелектуальної власності на західноукраїнських землях у складі Польщі в період 20-30-ті роки ХХ ст.?

14.Як формувалось законодавство про інтелектуальну власність в УРСР?

15.Як формувалось законодавство про інтелектуальну власність Російської імперії та його реалізація на українських землях (ХVІІІ – поч. ХХ ст.)?

16.Як формувалось законодавство України про інтелектуальну власність в період 1991 – 2014 рр.?

17.Яке місце в соціально-економічному розвитку суспільства займає інтелектуальна діяльність?

18.Яке число інформаційних революцій пережило людство, коротко охарактеризуйте кожний період.

19.Яким було законодавче регулювання відносин інтелектуальної власності на західноукраїнських землях (ХVІІІ – поч. ХХ ст.)?

20.Які існують види інтелектуальної діяльності?

21.Які існують Концепції інформаційного суспільства, надайте коротку характеристику конжій?

22.Які особливості інтелекту є найважливішими для розумової діяльності?

23.Якою була інтелектуальна діяльність і давні форми її правового регулювання у ХІ – ХVІІІ ст.ст.?

 

Завдання до самостійної роботи

1. Вивчити теоретичний матеріал за темою, засвоїти основні поняття і терміни.

2. Підготуватися до семінарського заняття (доповідь, презентаційний виступ, есе).

 

Термінологічний словник ключових понять

Види знання – виділяють: наукове, повсякденне (здоровий глузд), інтуїтивне, релігійне та інші. Суб'єктивний образ, об'єктивна реальність, тобто адекватне віддзеркалення зовнішнього і внутрішнього світу в свідомості людини у формі уявлень, понять, думок, теорій. У широкому сенсі - сукупність понять, теоретичних побудов і уявлень. У вузькому сенсі - дані, інформація.

Запізніла модернізація - чи наздоганяюча модернізація, на думку автора, це ті зміни, що починаються в якихось країнах чи регіонах вже після того, як вони відбулися у багатьох інших.,

Знання –систематизація результатів пізнавальної діяльності людини.

Інтелект (розум) - сукупність розумових здібностей.

Інтелектуальна власність - результат інтелектуальної, творчої діяльності однієї людини (автора, виконавця, винахідника та інш.) або кількох осіб.

Інтелектуальний капітал - інтелектуальна здатність людини у сукупності зі створеними ним матеріальними й нематеріальними засобами, які використовуються в процесі інтелектуальної праці.

Інтелектуальний продукт - результат інтелектуальної діяльності, яким відповідно до чинного законодавства надається правова охорона, є об'єктом інтелектуальної власності (ОІВ).

Інформаційна ера - концептуальна ідея про те, що сучасний вік буде характеризуватися широкими можливостями для окремих осіб вільно передавати/приймати інформацію і мати миттєвий доступ до знань, що було б важко або неможливо в попередні епохи розвитку людства.

Інформаційна революція - метафора, яка відображає революційний вплив ІТ на всі сфери життя суспільства в останній чверті ХХ сторіччя. Цей термін також застосовується для позначення чотирьох інформаційних революцій в історії людства, в результаті яких не лише кардинально змінювались способи обробки інформації, але й спосіб виробництва, стиль життя, системи цінностей.

Інформаційне місто - місто, що має постіндустріальну структуру економіки, в якому головними сферами діяльності є управління, фінансова діяльність, наукові дослідження, вища освіта, культура, інформаційне обслуговування, ЗМІ, ділові послуги (рекламні, консалтингові, інформаційні і т.і.), причому в цих видах діяльності зайнято більше половини всіх працюючих.

Інформаційне суспільство - теоретична концепція постіндустріального суспільства, історична фаза можливого еволюційного розвитку цивілізації, в якій інформація і знання продукуються в єдиному інформаційному просторі. Головними продуктами виробництва інформаційного суспільства мають стати інформація і знання.

Інформаційні технології - ІТ, інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) - сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, опрацювання, зберігання, розповсюдження, показу і використання інформації в інтересах її користувачів

Інформація - це абстрактне поняття, що має різні значення залежно від контексту, як правило означає нові знання, які отримує споживач (суб'єкт) у результаті сприйняття і переробки певних відомостей.

Меритократія - принцип управління, згідно з яким керівні пости повинні займати найздібніші люди, незалежно від їхнього соціального чи економічного походження. Використовується переважно в двох значеннях. Перше значення терміна припускає створення початкових умов для об'єктивно обдарованих і працелюбних людей, щоб вони в майбутньому мали шанс зайняти високе суспільне становище в умовах вільної конкуренції. Друге значення відповідає системі, протилежній аристократії і демократії, в якій керівники призначаються з числа спеціально опікуваних талантів.,

Модернізація - перехід від традиційного аграрного суспільства до світського, міського й індустріального..

Обєкт інтелектуальної власності – інтелектуальний продукт (ст. 420 ЦКУ) який набув правову охорону в Україні: літературні, художні, музичні, наукові твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційна таємниця. Перелік не є вичерпним.

Піонер - людина, яка поклав початок чому-небудь новому в галузі науки, культури.

Постіндустріалізм - теорія нової стадії розвитку суспільства, що слідує за індустріальним суспільством. Провідну роль у такому суспільстві відводиться галузі послуг, науці, освіті, а основним об'єктом діяльності стає торгівля інформацією.

Постіндустріальне суспільство - нова стадія суспільного розвитку, яка, на переконання західних учених, приходить на зміну індустріальному суспільству.

Постмодернізм - світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття 20 століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям - продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем - світоглядно-філософських, економічних, політичних.

Право інтелектуальної власності – це закріплене законом право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності.

Розум - це пізнавальні та аналітичні здібності людини.

Соціальний інтелект - здатність людини правильно розуміти свою поведінку і поведінку інших людей у суспільстві.

Суспільство знань - це суспільство яке створюється внаслідок нової індустріальної революції, економіка якого базується на інформаційних і телекомунікаційних технологіях та на базі інформації, яка є виразником знання людей.

Суспільство професіоналів – суспільство яке соціально трансформується завдяки технологічному прогресу з метою допомогти індивідам та спільнотам використовувати знання та ідеї, що допомагає людям втілити їх потенціал та реалізувати їх прагнення.

Сутність знання - розуміння предмету, уміння самостійно поводитися з ним, розбиратися в ньому, а також використовувати для досягнення поставленої мети.

Техноструктура - по Дж. Гелбрейту - обширна ієрархічна організація, що об'єднує людей, які володіють технічним знанням, від рядових інженерів до професійних керівників і директорів залежно від функції управління і рівнів прийняття рішень. З розвитком «індустріального» суспільства техноструктура все більшою мірою стає причетною до процесу прийняття політ, рішень.

 

Рекомендована література

1, 3, 4, 6-12, 20-22, 32-34, 37, 38, 48, 49, 58, 61-67, 134, 135, 142, 143

ТЕМА 2. ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

 

План вивчення теми

1. Класифікація об’єктів інтелектуальної власності.

2. Об'єкти авторського права і суміжних прав.

3. Об'єкти промислової власності.

4. Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

Навчальні цілі

Закріплення, поглиблення, систематизація знань про: класифікацію та види об’єктів інтелектуальної власності.

 

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

«Зачем изобретать велосипед, - спросите Вы.

- Ведь создатель давно обо всём позаботился.

- Изобретать велосипед полезно,

ведь попутно можно изобрести что-то ещё!»

Сергей Пронин

Починаючи самостійно вивчати другу тему необхідно приділити увагу поняттю «об’єкти інтелектуальної власності», на які групи вони поділяються в Україні і на міжнародному рівні, чим вони відрізняються від фолькльору. Для того щоб зрозуміти, чому отримати правову охорону на об’єкт промислової власності значно складніше від отримання правової охорони на об’єкт літературної творчості, необхідно ознайомитись з спеціальним законодавством в галузі інтелектуальної власності (Додаток 1). Проаналізувати які документи отримує автор (власник права) на різні об’єкти інтелектуальної діяльності. Який термін дії прав на об’єкт інтелектуальної власності.

Об'єктами права інтелектуаль­ної власності, як визначає Всесвітня організація інтелектуальної власності, Цивільний кодекс України, та інші закони є літературні, музичні твори, твори мистецтва, копіляції даних, ноу-хау, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної діяльності. Тобто, об'єктами інтелектуальної власності визнається результат інтелектуальної діяльності.

Пункт (viii), Ст.2 Конвенції, про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ)[28], визначено що інтелектуальна власність об'єднує права, які стосуються:

Ø літературних, художніх і наукових творів;

Ø виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо - і телевізійних передач;

Ø винаходів у всіх галузях людської діяльності;

Ø наукових відкриттів;

Ø промислових зразків;

Ø товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань і комерційних позначень;

Ø захисту від недобросовісної конкуренції;

Ø всі інші права, стосуються інтелектуальної власності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Ця Конвенція[28], була ратифікована 26.04.1970, коли Україна ще входила до складу СРСР, а відповідно до Закону України «Про правонаступництво України»[111], Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України. Також, Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Цивільний кодекс України[132], є загальним законом в галузі інтелектуальної власності, питанням якої відведена окрема книга IV «Право інтелектуальної власності», яка включає в себе 12 глав (з 35 по 46) та 91 статтю (з 418 по 508).

В Цивільному кодексі (ЦК) здійснено визначення правового статусу форм та об'єктів правового захисту і самих понять об'єктів інтелектуальної власності.

Закон України «Про авторське право і суміжні права»[70]», який має статус спеціального законодавства в галузі інтелектуальної власності, надає: перелік об'єктів авторських і суміжних прав у галузі науки, літератури і мистецтва (наведений перелік не є вичерпним, оскільки не можна назвати всі результати творчої діяльності людини, які з'являються у процесі розвитку людства). Цей Закон охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права(Додаток 11).

На міжнародному рівні охорону авторського і суміжних прав забезпечує: Бернська конвенція, Всесвітня конвенція про авторське право, Конвенція про охорону виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх форм та інші, перелік міжнародного законодавста в газузі інтелектуальної власності представлен у Додатку 2.

Для індивідуалізації свого товару або послуг власник підприємства (організації, фірми) може використовувати позначення: слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів за Цивільним Кодексом України таким позначенням є «торговельна марка», за Законом України «Про охорону прав на знак для товарв і послуг» - це «знак для товарів і послуг», тобто, в України можна вживати дві назви для такого позначення. На міжнародному рівні знак для товарів і послуг носить назву: «trademark»-торгова марка.Також можна зустріти такі назви як: «знак обслуговування», «логотип», «бренд» та інші. Дуже часто торгову марку ототожнюють з Брендом, але не завжди Бренд є торговою маркою.

Права що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг, майнові права, порядок отримання свідоцтва, захист прав на знак для товарів і послуг регулює Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»[104]. Закон надає роз’яснення з яких об’єктів складається знак для товарів і послуг, види експертизи заявки на реєстрацію знака для товарів і послуг(Додаток 12). Крім національного законодавства право володіти, розпоряджатись та використовувати торгову марку регулює Мадридська угода[36], яка встановлює систему охорони своїх торговельних марок шляхом подачі заяв на ці знаки у Міжнародне Бюро Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності, Україна ратифікувала цей міжнародний документ, тому норми Угоди поширюються і на Україну.

Відповідно до міжнародних конвенцій результати інтелектуальної діяльності уже давно поділються на дві основні групи: твори літератури і мистецтва або літературно-художня власність і технічні творчі витвори або промислова власність. Звідси і поділ творчості: літературно-художня і науково-технічна творчість. Зазначені групи видів творчості об'єднували і об'єднують широке коло окремих видів інтелектуальної, творчої діяльності[3].

Для самостійного вивчення другої теми необхідно обов’язково ознайомитись з Міжнародним законодавством (наприклад, Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності[28]., «Паризька Конвенція» [51], «Мадридська Угода»[36] та інші, перелік міжнародних документів надан в Додатку 2; Цивільним Кодексом України (приділити увагу кн. IV; гл. 75, кн.V); спеціальними Законам України в галузі інтелектуальної власності (Додаток 11-17).

 

Питання для самоконтролю

1. В чьому полягає проблема визначення об’єктів права інтелектуальної власності?

2. В чьому сутність об’єктів права інтелектуальної власності?

3. Відкриття як об’єкти права інтелектуальної власності, які їх ознаки?

4. З яких об’єктів не може складатись торговельна марка?

5. З яких підстав торговельна марка може бути анульована?

6. На які групи відповідно до міжнародної класифікації поділяються об’єкти інтелектуальної власності?

7. Надайте визначення «Топографії інтегральних схем», «Ноу-хау».

8. Надайте визначення терміну: «Винахід».

9. Надайте визначення терміну: «Географічне походження товару».

10.Надайте визначення терміну: «Знак для товарів і послуг»

11.Надайте визначення терміну: «Комерційна таємниця»

12.Надайте визначення терміну: «Комерційне найменування»

13.Надайте визначення терміну: «Корисна модель».

14.Надайте визначення терміну: «Промисловий зразок»

15.Надайте ознаки «Нові сорти рослин і породи тварин».

16.Перелічьте нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності і дайте їм коротку характеристику.

17.Перелічьте об'єкти суміжних прав.

18.Перелічьте, що власник товару або послуги може використовувати для їх індивідуалізації від товару і послуг іншого власника?

19.Хто може бути суб'єктом права інтелектуальної власності на торговельну марку?

20.Чи тотожні поняття «Бренд» і «Торгова марка», надайте аргументовану відповідь.

21.Чим засвідчення набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку?

22.Що відноситься і що не може бути віднесено до об’єктів відкриття?

23.Що таке «Нові об'єкти права інтелектуальної влас­ності»?

24.Що таке науково-технічна документація?

25. Як Ви розумієте «Місце походження товару(ів)?

26.Як ви розумієте «Раціоналізаторська пропозиція», до якої групи об’єктів інтелектуальної власності вона відноситься?

27.Як ви розумієте використання торговельної марки?

28.Як ви розумієте майнове право автора(ів) відкриттів?

29.Як Ви розумієте результати науки як об'єкти права інтелектуальної власності?

30.Як ві розумієте особисті немайнові права автора, який вони мають термін дії?

31.Як встановлюється та які має види винагорода авторам відкрит­тів, як проводиться її виплата?

32.Як зареєструвати торговельну марку в Україні і в іншій державі?

33.Як отримати авторське свідоцтво на твір в Україні?

34.Яка інформація не може бути віднесена до комерційної таємниці?

35.Яке правове значення Диплома на відкриття?

36.Який документ засвідчує право власності на: торгову марку, відкриття, літературний твір, новий сорт рослин, породу тварин, комерційне найменування, географічне походження товару?

37.Який порядок кваліфікації відкрит­тів?

38.Який строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку?

39.Який строк чинності права інтелектуальної власності на географічне зазначення?

40.Який строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю?

41.Які майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю?

42.Які ознаки охороноспроможності об’єктів права інтелектуальної власності?

43.Яку експертизу проходить торговельна марка для отримання Свідоцтва, яке закріплює право власності на неї?

Завдання до самостійної роботи

1. Вивчити теоретичний матеріал за темою, засвоїти основні поняття і терміни.

2. Підготуватися до семінарського заняття (доповідь, презентаційний виступ, есе).

 

Термінологічний словник ключових понять

Автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого Законом.

Знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Майнові права інтелектуальної власності - право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право: дозволяти використання або перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності можуть відчужуватися (передаватися) за Законом.

Наукове відкриття - встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності - право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності; право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності; інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.

Патент (від лат. слова «patentis», що означає свідоцтво, грамота) - це державний охоронний документ на нове технічне рішення у певній галузі, що засвідчує його першість (пріоритет) та авторство і встановлює виключні права патентовласника, дійсні на території держави, де був виданий цей охоронний документ, протягом законодавчо встановленого терміну.

Право інтелектуальної власності - це закріплене законом право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності.

Суб'єкти права інтелектуальної власності - творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким за Законом належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Рекомендована література

2, 3, 5, 8, 10-12, 23, 32, 35, 36, 48, 61-67, 70, 76, 81, 95, 99, 102-107, 109, 110, 112, 115, 128-132, 134, 135

 

Тема 3. Державна система інтелектуальної власності

 

План вивчення теми

1. Становлення державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні.

2. Державна система охорони інтелектуальної власності в Україні.

3. Правова основа охорони інтелектуальної власності.

4. Установи державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні

 

Навчальні цілі

Закріплення, поглиблення, систематизація знань про: становлення державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні, правову основу охорони інтелектуальної власності, установи державної системи охорони інтелектуальної власності в Україн.

 

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

«Не розум від книг, а книги від розуму створились.»

Григорій Сковорода

Для того, щоб зрозуміти як виникла інтелектуальна власність в Україні, потрібно почати знайомитись з історії становлення інтелектуальної власності у світі, саме цим питанням приділялась увага в першій темі самостійної роботи.

Творчість людини виникла разом з людиною. Людина починає творити, як тільки вона усвідомлює навколишній світ і вирізняє себе із середовища, в якому живе. Без будь-якого сумніву створене людиною навіть у дуже далекі часи, як особисто нею самою, так і тими, хто її оточував, усвідомлювалося, як її власність. Уже в ті далекі часи власність визнавалася священною і недоторканною. Отже, з цього випливає, що уже в ті далекі часи існували засоби охорони своєї власності, у тому числі і результати своєї творчості. Відомо, що у Стародавньому Римі і в Греції плагіат та літературна крадіжка досить суворо каралися, а про застосування і охорону товарних знаків відомо ще раніше. Якщо існували ці об'єкти, то існувала і їх охорона. Дослідження римських джерел засвідчують, що автори творів науки, літератури і мистецтва уже на той час мали певний зиск від своїх творів. Отже, можна припустити, що авторське право уже існувало в епоху звичаєвого права, хоча воно ще не дістало відповідного відображення у звичаєвих нормах або ж просто нам такі норми невідомі. У ті далекі часи ні в кого не було сумніву щодо приналежності створеного людиною — воно визнавалося власністю його творця. І це було справедливо. В історії розвитку науки, літератури, мистецтва, техніки тощо щодо їх охорони простежуються чотири етапи, які істотно відрізняються один від одного і послідовно змінюють один одного.

Перший етап - найдавніший - фактично нам невідомий. Його правові засади в історичній літературі не простежуються. Ми можемо лише припускати, - якщо були результати творчості, то були і засоби їх охорони. Цей етап існував приблизно до XII ст.

Другий етап - становлення правової охорони результатів творчої діяльності характеризується привілеями. Цей період охоплює приблизно XII -XVIII ст. Привілей надавався певній особі, як правило, наближеній до першої особи, надавав їй певне виключне право, певну перевагу перед іншими. Разом з тим привілей був монопольним правом. Він засвідчувався певною грамотою, яку видавав владика, носій вищої влади (сюзерен, король, цар, імператор, князь та ін.) [216].

Зародження основ патентної охорони результатів творчої діяльності пов'язано з періодом XIV—XVIII ст. У 1474 р. у Ве­неціанській республіці вперше було прийнято Положення про привілеї, що надавало окремим особам, які здійснили при­буткові новації, певні виключні права, переваги (звільнення від податків, монополію тощо)[3].

Разом з наданням привілеїв почали складатися їх правові засади. Основними з них були: корисність, новизна для держави, виключне право (монополія) на його використання особи, яка його створила; покарання порушника наданого привілею.

В ті часи, серед країн, що досягли найвищого економічного розвитку, була Англія.

В Англії у XII—XV ст. привілеї надавались королівською владою і були спрямовані на стимулювання нових високотехнологічних виробництв, що сприяло перемозі промислової революції. У 1623 р. у цій країні був прийнятий «Статут про монополії», який проголосив виключне і незалежне від волі короля право кожного, хто створив і застосував технічну но­вацію, на монопольне користування її вигодами протягом 14 років[3].

Система привілеїв, що розвивалася в Англії та в інших державах світу, була первістком патентної охорони результатів творчої діяльності.

У Росії у 1723 р. було затверджено «Правила видачі привілеїв на створення фабрик», а у 1812 р. — закон «Про привілеї на різні винаходи і відкриття у художніх ремеслах», який регламентував видачу привілеїв на власні та імпортовані винаходи терміном на 3, 5 і 10 років[3].

Система привілеїв існувала також і в інших країнах і за своїм змістом була приблизно такою самою. Велика Французька революція скасувала всі привілеї, у тому числі привілеї книговидавців. Конституційна асамблея Франції декретом 1791 р. надала автору право на публічне виконання (будь-яке опублікування твору) протягом усього його життя і 5 років після його смерті спадкоємцям та іншим правонаступникам. Декретом 1793 р. автору було надано виключне право на відтворення його творів протягом усього його життя і 10 років після його смерті спадкоємцям та іншим правонаступникам. Цими двома декретами у Франції були закладені засади авторського права. У них уже йшлося про права автора, а не видавців, як це було передбачено Статутом Анни.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.