Інтелектуальна власність була властива розумним істотам від моменту їх появи. Проте в економічному обігу результати інтелектуальної діяльності з’явилися лише наприкінці XVIII ст. Перше згадування про інтелектуальну власність сягає часів Великої французької революції XVIII ст., коли поширення набула теорія природного права, відповідно до якої все зроблене людиною (чи то матеріальні об’єкти чи то результати творчої праці) визнається її власністю, а сама людина має виключне право розпоряджатися результатами власної творчої праці.
Наприкінці XVIII та у ХІХ ст. панівною стала теорія права власності. Як згадувалося вище, виникнення терміна „інтелектуальна власність” пов’язують з французьким законодавством XVIII ст. та французьким пропрієтарним підходом до авторських і патентних прав. Логічним наслідком цього підходу стало закріплення у французькому законодавстві понять „літературна власність”, „промислова власність”, „інтелектуальна власність”. У законодавчих актах США, Данії, Пруссії, Норвегії, Саксонії та ін. країн авторське право визначалось як „найсвятіший вид власності”. У своїй основі такий підхід спирався, передусім, на теорію природного права, а по-друге, був зумовлений розвитком капіталістичних відносин, для яких стало актуальним питання про вільний обіг прав на результати інтелектуальної діяльності. За тих часів право власності здавалося найкращою конструкцією, яка б могла чітко визначити та забезпечити панування творця і право власника над результатом інтелектуальної діяльності, а також забезпечити „святість та недоторканість” об’єктів інтелектуальної власності
1)XVI ст. - Виникнення друкарства. Друкарство і книговидавнича діяльність стала джерелом і першопричиною виникнення інституту правової охорони виключних прав спочатку видавців, а пізніше і авторів. Формування авторського права знайшло своє завершення в Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів від 1886
2) XVIII ст. - Промислова революція. У XVIII ст. Відбувся перехід від мануфактурного виробництва товарів до фабричного виробництва, яке виникло завдяки застосуванню нових промислових технологій і технічних удосконалень, що використовують винаходи.
Промисловці, які впроваджували винаходу у виробництво, несли витрати, пов'язані з винахідницькою діяльністю, тому були зацікавлені в тому, що б дохід від використання винаходів належав їм як несучим тягар витрат на винахідництво. Внаслідок цієї їхньої зацікавленості виник інститут промислової власності.Формування права промислової власності знайшло своє завершення в Паризькій конвенції щодо правової охорони промислової власності 1883 р. Подальший розвиток цього права призвело до створення патентного законодавства з урахуванням основних положень Паризької конвенції.
3)XX ст. - Науково-технічна революція. Подальший розвиток науково-технічної думки призвело до бурхливого розвитку і використання в економіці держав таких досягнень, як мікроелектроніка, лазерні технології, комп'ютерні інформаційні технології і т.д. Застосування цих досягнень привело до появи поняття «інформаційне суспільство». Для інформаційного суспільства характерно різке скорочення часу, який необхідно, щоб той чи інший результат знайшов застосування в економіці або в побуті.
У результаті науково-технічної революції стали з'являтися об'єкти інтелектуальної власності, правове регулювання яких викликало труднощі, оскільки економіка вимагала негайного їх використання і відповідно, швидкого прийняття законів, що забезпечують правову охорону цих об'єктів. Так став формуватися інститут спеціальної охорони об'єктів інтелектуальної власності, коли з кожного специфічного об'єкту приймається спеціальний закон, що регулює відносини зі створення, використання та передачі прав (наприклад, топологія інтегральних мікросхем та селекційні досягнення, по кожному з яких прийнятий спеціальний закон РФ).
Подальший розвиток права ІВ проглядається в прагненні міжнародних організацій уніфікувати міжнародні угоди в цій галузі, враховуючи тенденції об'єднання торгових відносин в рамках СОТ.