Субєкти права інтелектуальної власності

ЦКУ 421

Суб'єктами права інтелектуальної власності можуть бути передусім творці цієї власності. Творцем об'єкта інтелектуальної власності може бути будь-яка фізична особа незалежно від віку. Творцями багатьох об'єктів інтелектуальної власності бувають малолітні і неповнолітні діти та інші недієздатні. Це первинні суб'єкти права інтелектуальної власності, яке на підставі закону чи договору може перейти до інших фізичних чи юридичних осіб — правонаступників — суб'єктів права інтелектуальної власності як похідних.

Юридичні особи за ЦК не можуть бути творцями, але вони можуть стати первинними суб'єктами права інтелектуальної власності в силу закону. Первісне право інтелектуальної власності виникає у роботодавців на об'єкти, створені в порядку виконання службових обов'язків (у зв'язку з виконанням трудового договору).

Похідними суб'єктами права інтелектуальної власності визнаються фізичні і юридичні особи, до яких це право переходить в силу закону чи договору (спадкоємці та інші правонаступники).

Похідними суб'єктами права інтелектуальної власності слід визнати осіб, яким ЦК та інші закони надають право на використання об'єкта права інтелектуальної власності без дозволу суб'єкта цього права і без виплати (чи з виплатою) винагороди (так зване вільне використання) або право попереднього використання та інші випадки, передбачені законом.

34.Авторські права на твір, створений за замовленням. ?

Стаття 430. ЦКУ

Виходячи з поняття договору, передбаченого ст. 1112 ЦК, а саме, «за договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець — письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та у встановлений строк», можна стверджувати, що сторонами цього договору є замовник (юридична або фізична особа) та творець. Ст. 421 ЦК, яка дає визначення творця, вказує, що це «автор, виконавець, винахідник тощо», тобто — фізична особа, творчою працею якої створено результат творчості. Імперативний характер ч. 2 ст. 1112 ЦК, яка говорить, що «договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об'єкта замовником», дає підстави вважати, що способи та умови використання створеного об'єкта замовником є істотними умовами цього договору, тобто, якщо ними не досягнуто згоди і не закріплено її в договорі, то такий договір вважається не укладеним. Таким чином, майнові права інтелектуальної власності належать виконавцю, тобто творцю, а замовник має право використовувати створений об'єкт за умов, передбачених у договорі. Такий висновок підкріплюється і формулюванням назви договору, яка визначена у ч. 1 ст. 1112 як «договір на створення і використання».

2. Стосовно визначення суб'єкта майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, має місце спеціальна норма, передбачена ч. 2 ст. 430 ЦК, яка регулює права інтелектуальної власності на зазначений об'єкт. Ця норма встановлює презумпцію, що майнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт належать творцеві та замовникові спільно. Це правило може бути змінено договором. Отже, якщо інший розподіл не встановлено в договорі між замовником і виконавцем-творцем, то майнові права інтелектуальної власності на об'єкт належать їм спільно. Це означає, що і право на подання заявки на одержання патенту також належить їм спільно (оскільки за ч. 1 ст. 462 ЦК право інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки засвідчується патентом). Здебільшого створення об'єкта замовляється спеціалізованим організаціям (науково-дослідним установам, вищим навчальним закладам, де здійснюється науково-дослідна діяльність, тощо). Отже, виконавцем виступає не творець, а юридична особа, у зв'язку з чим такі відносини не підпадають під регулювання ст. 1112 та ст. 430 ЦК. Так само, не можна застосовувати ці статті, якщо виконавцем виступає фізична особа — не творець (наприклад, суб'єкт підприємницької діяльності, у якого працює творець). Найбільш близьким за своїм предметом до відносин з приводу створення об'єкта не-творцем є договір на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт, врегульований гл. 62 ЦК. Такі види робіт передбачають інтелектуальну творчу діяльність. Спеціальне законодавство, а саме ст.ст. 8-Ю Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст.ст. 7-9 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», передбачає, що право на одержання патенту мають три категорії осіб: творець (винахідник, автор), роботодавець і правонаступник творця або роботодавця. Заявник має підпадати під одну з цих категорій. Тому слід вважати, що майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за цивільно-правовим договором виконавцем, належать виконавцю. Якщо сторони бажають встановити інший розподіл, то вони повинні передбачити це в договорі.

Поиск по сайту: