Історія юридичної психології

Місце юридичної психології в системі наук. Звязок юр.психології з суміжними дисциплінами.

Юридична психологія- науково-практична дисципліна, що вивчає факти, закономірності і механізми людської психіки у сфері правових відносин і правової поведінки та розробляє рекомендації щодо підвищення ефективності право-творчої, правоохоронної і правозастосовної діяльності.

Загальна психологія є для юридичної психології теоретичною базою, оскільки використовується її понятійний та категоріальний апарат, знання про загальні закономірності психічної діяльності людини.Соціальна психологія вивчає психологічні особливості виникнення та функціонування малих і великих соціальних груп, витоки формування суспільної думки, проблеми лідерства та конформізму тощо.Педагогічна психологія досліджує психологічні засади навчання та виховання і забезпечує юридичну психологію знаннями методів впливу на правопорушника з метою перевиховання, підготовки курсантів, слухачів і студентів до специфіки майбутньої професійної діяльності. Методологічною базою для юридичної психології, як і для всіх інших наук, є філософія, що обґрунтовує засади процесу пізнання за допомогою визначення сукупності відправних позицій - принципів: єдності логіки, діалектики і теорії пізнання, детермінізму, причинної (каузальної) зумовленості явищ.Як прикладна галузь юридична психологія, природно, повинна мати тісний взаємозв'язок насамперед з фундаментальними психологічними науками — історією, загальною й соціальною психологією та ін.Для сучасної юридичної психології характерні дуже тісні взаємозв'язки з багатьма суміжними психологічними дисциплінами: диференційною, віковою, педагогічною, медичною, інженерною психологією, психологією праці, управління тощо.Відносно ж взаємозв'язків юридичної психології із суміжними науковими дисциплінами, які вивчають умови й аномальні форми індивідуального поводження (зокрема психіатрія та ін.), то вони найтісніші, адже це необхідно самі тісні контакти, щоб, по-перше, вибрати правильні орієнтири професійної компетенції (особливо відносно визначення дієздатності особистості), а по-друге, розвинути власні теоретико-прикладні напрямки діяльності.Особливий взаємозв'язок юридичної психології із правовими науками і юридичною практикою.

Історія юридичної психології.

Юр.психологія бере початок у далекій давнині. Випробування учасників процесу мали місце вже в античному й середньовічному карному процесі. Вони базувалися на застосуванні знань психології людини, її різних проявів у момент випробувань. Важливого значення набувають показання свідків і дані про особистості підсудного, що потерпів позивача й відповідача. Безумовно, і тут для правильної оцінки показань зацікавлених осіб з'являється потреба залучення й використання психологічного знання.Однак загальна психологія, що носила в той час умоглядний характер, не могла в той період навіть у союзі з карним правом розробити досить наукові критерії й методи вивчення людської особистості. Значна кількість робіт, присвячених юридичної психології, з'явилося в Росії наприкінці XIX сторіччя.Кінець XIX і початок XX сторіччя в Росії пов'язані з інтенсивним розвитком психології й психіатрії й ряду правових дисциплін. У результаті активної розробки проблем психології, психіатрії й права виникла необхідність в оформленні юридичної, психології як самостійної наукової дисципліни. П.И. Ковалевский в 1899 році порушив питання про поділ психопатології і юридичну психологію й введенні цих наук у курс юридичного утворення.Значний внесок у розвиток юридичної психології в дореволюційний період вніс учений і практик А.Ф. Коні На рубежі 30-х років у нашій країні відбулися значні політичні зміни, які перешкодили подальшому позитивному розвитку юридичної психології.

Перебудова, що відбувається в нашій країні, послужила стимулом подальшого розвитку всіх наук, у тому числі і юридичній психології. Позитивні зміни спостерігаються в плані організації наукових досліджень. Зазначені процеси свідчать про вихід юридичної психології на новий, третій етап розвитку, що триває в цей час.

5. Розвиток та сучасний стан юридичної психології.Юр.психологія бере початок у далекій давнині. Випробування учасників процесу мали місце вже в античному й середньовічному карному процесі. Вони базувалися на застосуванні знань психології людини, її різних проявів у момент випробувань. Важливого значення набувають показання свідків і дані про особистості підсудного, що потерпів позивача й відповідача. Безумовно, і тут для правильної оцінки показань зацікавлених осіб з'являється потреба залучення й використання психологічного знання.Однак загальна психологія, що носила в той час умоглядний характер, не могла в той період навіть у союзі з карним правом розробити досить наукові критерії й методи вивчення людської особистості. Значна кількість робіт, присвячених юридичної психології, з'явилося в Росії наприкінці XIX сторіччя.Кінець XIX і початок XX сторіччя в Росії пов'язані з інтенсивним розвитком психології й психіатрії й ряду правових дисциплін. У результаті активної розробки проблем психології, психіатрії й права виникла необхідність в оформленні юридичної, психології як самостійної наукової дисципліни. П.И. Ковалевский в 1899 році порушив питання про поділ психопатології і юридичну психологію й введенні цих наук у курс юридичного утворення.Значний внесок у розвиток юридичної психології в дореволюційний період вніс учений і практик А.Ф. КоніНа рубежі 30-х років у нашій країні відбулися значні політичні зміни, які перешкодили подальшому позитивному розвитку юридичної психології. Перебудова, що відбувається в нашій країні, послужила стимулом подальшого розвитку всіх наук, у тому числі і юридичній психології. Позитивні зміни спостерігаються в плані організації наукових досліджень. Зазначені процеси свідчать про вихід юридичної психології на новий, третій етап розвитку, що триває в цей час.

Поиск по сайту: