Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Психологічні основи судового слідства



Судове слідство являє собою центральну, головну частину розгляду кримінальної справи, завданням якої є дослідження й оцінка доказів у справі на основі принципів кримінального процесу, а саме: гласності, усності, безпосередності процесу та змагальності сторін. Ця стадія кримінального процесу вирішує основне питання судочинства – винувата чи ні особа, притягнута до кримінальної відповідальності. Тільки докази, досліджені в ході судового слідства, можуть бути покладені в основу вироку суду. Психологія розгляду кримінальної справи в суді вивчає закономірності, пов’язані з психологічною діяльністю всіх осіб, котрі беруть участь у розгляді справи – прокурора, адвоката, судді та інших. Діяльність кожного з них у тій чи іншій мірі містить у собі такі сторони: соціальна, пізнавальна (пошукова), конструктивна, комунікативна, організаційна і засвідчувальна. У кожній із зазначених сторін юридичної діяльності реалізуються відповідні особисті якості, які покликані забезпечувати успішність роботи судді, прокурора і адвоката. Кожна із сторін вимагає наявності не тільки ґрунтовних теоретичних знань, а й практичних навичок та вмінь. Отже, і суддя, і прокурор, і адвокат стурбовані тим, аби максимально використовувати судове слідство як центральну стадію кримінального процесу. Це характеризує професійну спрямованість особистості судді, прокурора, захисника, що визначається в прагненні до панування справедливості. Вони мають бути прикладом для інших учасників судового слідства. Суддя як організатор судового процесу повинен контролювати його хід, вчасно реагувати на емоційні аспекти, бути цілеспрямованим, наполегливим, професійно майстерним. Прокурор має ставити питання чітко і виважено, без упередженого ставлення до підсудного, щоб не порушувати такий принцип судочинства, як презумпція невинуватості. Захисник як особа, котра захищає підсудного, зобов’язаний допомагати йому не тільки з процесуального погляду, а й психологічного.

Психологія судді.

Суддя — посадова особа відповідного суду, носій судової влади. Це та особа, яка уповноважена виносити судові рішення від імені держави'. З цим пов'язані її підкорення тільки закону, заборона впливу на неї в будь-який спосіб. Професія судді є найбільш складною серед юридичних професій. Це пов'язано з необхідністю приймати важливі і відповідальні рішення, визначати долі інших людей, їхню винність чи невинність. Суд повинен перевірити пред'явлені докази, «зважити» їх і ухвалити відповідне рішення. Йдеться про професійні якості судді, наявність відповідного досвіду, вміння розбиратися у життєвих ситуаціях. Саме з цим пов'язано віковий ценз судді — не молодше двадцяти п'яти років. Необхідний також і стаж роботи у галузі права — не менше трьох років. Судді у змагальному процесі (обвинувачення — захист) належить регулююча роль, яка полягає у створенні ділової обстановки судового процесу, визначенні і регулюванні спілкувань, усуненні різко конфліктних стосунків, зниженні надмірного емоційного збудження учасників. Суддя має характеризуватися високими моральними параметрами, прагненням до справедливості. Необхідний індивідуальний підхід до кожної людини, поважне ставлення до її особистості. Правосуддя зачіпає долі багатьох людей. Судити потрібно справедливо, з урахуванням усіх обставин справи. Суддя має бути об'єктивним. Професійна діяльність судді передбачає чіткий добір осіб на ці посади, вироблення своєрідних критеріїв відповідності. У психологічній літературі пропонувалося розробити професіограму судді (необхідний набір якостей залежно від виконуваної діяльності). Стосовно діяльності судді виділяють такі сторони (В. Васильєв): соціальну (висока відповідальність за свою діяльність, неупередженість тощо); реконструктивну (загальний і спеціальний інтелекти, пам'ять, уява, аналітичне мислення, інтуїція судді та ін.); комунікативну (чуйність, емоційна стійкість, уміння слухати і розмовляти та ін.); організаційну (воля, зібраність, цілеспрямованість, наполегливість тощо); посвідчу-вальну (загальна і спеціальна культура письмової мови, навички в складанні письмових документів та ін.).

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.