 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
Розділ II. Авторське право і суміжні права. У Швеціїзбір від чистих касет, призначених для запису звуку і відеозапису
У Швеціїзбір від чистих касет, призначених для запису звуку і відеозапису, розглядається як винагорода, порівняно невелика частина якої надходить на покриття власне шкоди, завданої правоволодільцям домашнім перезаписом. 2/3 від зібраної суми використовується урядом на ідентифіковані цілі, а з решти 80 % надходить до культурного фонду і лише 20 % розподіляється серед правоволодільців. Із цих сум 40 % становлять доходи авторів (STIM),у той час як доходи виконавців (SAMI)і виробників фонограм (NIFF— група IFPI)становлять відповідно по 30 %. Разом із тим індивідуальні правоволодільці не мають права на одержання своєї частини з цих доходів. § 9. Колективне управління майновими правами в актах європейського законодавства За прийнятими підходами будь-яка гармонізація авторського права та суміжних прав повинна базуватися на більш високому рівні захисту, оскільки такі права мають першочергове значення для інтелектуальної творчості. їх захист сприяє збереженню та розвитку творчої діяльності в інтересах авторів, виконавців, виробників, споживачів, культури, промисловості та публіки взагалі. Через це інтелектуальна власність була визнана складовою права власності. Питання колективного управління майновими правами підіймаються у декількох директивах Європейського Союзу. Зокрема, мова йде про такі акти європейського законодавства, як: — Директива Ради Європейських Спільнот 92/100/ЄЕС від 19 листопада 1992 р. про право на прокат, право на позичку та деякі суміжні права у сфері інтелектуальної власності; — Директива Ради Європейських Спільнот 93/83/ЄЕС від 27 вересня 1993 р. про координацію деяких положень авторського права і суміжних прав за застосування їх до супутникового мовлення і кабельної ретрансляції; — Директива Європейського Парламенту та Ради Глава 11. Міжнародний досвід колективного управління... — Директива Європейського Парламенту та Ради № 2001/84/ЄС Поняття організації колективного управління подається у Директиві 93/83/ЄЕС. Згідно зі ст. 1 (4) «організація колективного управління» означає будь-яку організацію, єдиним або одним із головних завдань якої є управління або адміністративне розпорядження авторським правом або суміжними правами. Директивою передбачено отримання прав на мовлення, яке реалізується як виключне право автора давати дозвіл на публічне сповіщення через супутник творів, захищених авторським правом, у межах положень, визначених у главі II цієї Директиви. Зокрема, згідно зі ст. З (2) Директиви «держава-член може передбачити, що колективний договір між організацією колективного управління і організацією мовлення стосовно надання якоїсь однієї категорії творів може бути поширений на суб'єктів права тієї ж самої категорії, які не представлені організацією колективного управління, за умови, якщо: — публічне сповіщення через супутник синхронне з наземним мовленням того самого мовника, і — не представлений суб'єкт права у будь-який момент має можливість виключити поширення колективного договору на деякі його твори і реалізувати свої права або індивідуально, або колективно». Згідно зі ст. 9(1) Директиви 93/83/ЄЕС держави-члени гарантують, що право суб'єктів авторського права і суміжних прав дозволяти або забороняти кабельному оператору кабельну ретрансляцію може здійснюватися лише через організацію колективного управління. Якщо суб'єкт права не надав свої права в управління організації колективного управління, вважається, що організація колективного управління, яка управляє правами тієї ж категорії, уповноважена управляти його правами. Якщо правами даної категорії управляє більш ніж одна організація, суб'єкт права може визначити, яка з цих організацій вважається уповноваженою управляти його правами.
Глава 12. Захист авторського і суміжних прав
Суб'єкт права, як і суб'єкти прав, які самі уповноважили організацію колективного управління, має ті самі права і обов'язки, що випливають з угоди між кабельним оператором і організацію колективного управління, яка вважається уповноваженою управляти його правами; він може вимагати захисту цих прав упродовж періоду, встановленого державою-членом, якої це стосується, що не може бути коротшим за три роки від дати кабельної ретрансляції його твору або іншого захищеного об'єкта (ст. 9 (2)). У Директиві № 2001/29/ЄС підкреслюється необхідність, особливо зважаючи на вимоги, що зумовлюються цифровим середовищем, гарантувати, щоб організації колективного управління досягли більш високого рівня раціоналізації та прозорості щодо норм конкуренції (ст. 17). При цьому моральне право суб'єктів права має реалізовуватися відповідно до законодавства держави-члена та положень Бернсь-кої конвенції про охорону літературних та художніх творів, Договору ВОІВ про авторське право та Договору ВОІВ про виконання та фонограми. Отже, за європейською вибірковою практикою організація колективного управління може або лише управляти правами на підставі отриманого дозволу, або може отримати від суб'єктів авторського права і суміжних прав такі права у власність і, у такому разі, розпоряджатися отриманими правами на користь первинних суб'єктів права1. Питання для самоконтролю: 1. Що означає поняття «механічні права»? 2. Які положення закріплені у Типовому договорі BIEM/IFPI? 3. У чому полягає суть колективного управління правами на репро-графічне репродукування творів? 4. Що ви можете сказати з приводу колективного управління правами у зв'язку з домашнім перезаписом? 5. Які положення щодо організацій колективного управління 1 Право інтелектуальної власності Європейського Союзу та законодавство України / За ред. Ю. М. Капіци: кол. авторів: Ю. М. Капіца, С. K. Ступак, В. П. Воробйов та ін. — К.: Видавничий Дім «Слово», 2006. — С. 124. Рекомендована література до глав із колективного управління правами: 1. Введение в интеллектуальную собственность. — ВОИС, 1998. 2. Гришаев С. П. Интеллектуальная собственность: Учебное пособие. — М.: Юрист, 2003. 3. Дроб'язко В. С, Дроб'язко Р. В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2004. 4. Інтелектуальна власність в Україні: Правові засади та практика. — Т. 2: Авторське право і суміжні права / За ред. Г. І. Миронюка, В. С Дроб'язка. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. 5. Коллективное управление авторским правом и смежными правами: Исследования и рекомендации по созданию и деятельности организаций по коллективному управлению правами. — Женева: ВОИС, 1990. 6. Липцик Д. Авторское право и смежные права / Пер. с фр. — М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. 7. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів. — 2-е вид., перероб. і допов. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. Глава 12 Захист авторського і суміжних прав § 1. Поняття захисту авторського і суміжних прав Під захистом прав та законних інтересів суб'єктів авторського права і суміжних прав слід розуміти передбачені законом заходи із їх визнання та поновлення, припинення їх порушення, застосування до правопорушників заходів юридичної відповідальності. Захист авторських і суміжних прав здійснюється у передбаченому законом порядку, тобто шляхом застосування належної форми, засобів і способів захисту. Предметом захисту є суб'єктивні авторське право і суміжні права, охоронювані законом інтереси. Суб'єктами права на захист є автори творів науки, літератури і мистецтва, суб'єкти суміжних прав, а також їх спадкоємці та правонаступники.
Як відомо, захист права припускає адекватну відповідальність порушника. Порушником авторських і суміжних прав є будь-яка фізична або юридична особа, яка своїми діями (або бездіяльністю) порушує положення ЦК України, Закону України «Про авторське право і суміжні права» або інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у сфері авторського права і суміжних прав. Порушення авторських і суміжних прав може мати місце як у межах договірних відносин (наприклад, порушення авторського договору щодо способу використання твору), так і за межами укладених автором (спадкоємцями, правонаступниками) договорів. Залежно від зазначених умов можуть бути застосовані різні санкції за порушення авторських і суміжних прав. Так, якщо порушуються умови договору, наприклад, про передачу авторських або суміжних прав, застосовуються санкції передбачені цим договором, за наявності позадоговірних порушень авторських або суміжних прав або у випадках, коли договором не передбачені конкретні санкції, — застосовуються ті засоби захисту, які встановлені у чинному законодавстві. У цілому виділяють дві основні форми захисту авторських і суміжних прав: а) юрисдикційну, тобто забезпечену за допомогою державних б) неюрисдикційну, що охоплює собою дії громадян і органі Найбільше практичне значення мають, звичайно, юрис-дикційні форми захисту — позови в суди (загальної юрисдикції й господарські та адміністративні), адміністративна відповідальність, кримінальне переслідування порушників авторських і суміжних прав. Захист авторських й суміжних прав, залежно від ступеня й характеру їхніх порушень, може передбачати цивільно-правову, Глава 12. Захист авторського і суміжних прав адміністративну й кримінальну відповідальність, які регламентуються Законом про авторські й суміжні права й кодексами. Способом захисту авторського права і суміжних прав визнаються закріплені законодавством матеріально-правові засоби примусового характеру, за допомогою яких відновлюються (визнаються) порушені (оспорені) права і здійснюється вплив на порушника авторського права і суміжних прав. Суб'єктами захисту авторського права і суміжних правможуть бути: органи колегіального управління правами інтелектуальної власності; державні органи, на які покладається функція представництва щодо захисту прав фізичних, юридичних осіб та держави (наприклад, прокуратура); суд, господарський суд, адміністративний суд, третейський суд. Певне коло питань, пов'язаних із відновленням порушених або оспорених авторських та суміжних прав, а також їх розгляд і вирішення віднесене законодавством до компетенції того чи іншого суду (суду загальної юрисдикції, спеціалізованого суду). Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Проте процесуальне законодавство встановлює певні правила підвідомчості (юрисдикцію) судам тих чи інших справ. Так, суди загальної юрисдикції розглядають справи: — в цивільному провадженні спори по справах, що виникли зі — справи про адміністративні правопорушення у сфері авторських і суміжних правовідносин (ст. 221 КпАП України); — кримінальні справи щодо злочинів, вчинених у сфері авторських і суміжних правовідносин (ст. 15 КПК України). Слід зазначити, що спеціалізовані суди також можуть розглядати справи, що виникають з авторських і суміжних правовідносин. Господарські суди розглядають спори, що виникають зі спірних авторських і суміжних правовідносин між юридичними особами або громадянином і підприємцем (статті 1,12 ГПКУкраїни). Адміністративні суди розглядають справи, що виникають зі спірних авторських і суміжних правовідносин, де однією зі сторін є суб'єкт
Розділ II. Авторське право і суміжні права владних повноважень щодо оскарження його дій або бездіяльності (статті 2, 17 КАС України). Необхідно також звернути увагу й на те, що в Україні існує низка практичних, правозастосовних проблем, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності в цілому і авторського права та суміжних прав — безпосередньо. До таких проблем судового захисту можна віднести: 1) суди загальної юрисдикції та спеціалізовані суди, що діють в 2) не вирішене питання адміністративної та кримінальної 3) не виконана вимога міжнародних актів щодо законодавчого забезпечення збору та фіксації доказів у порядку попередніх адміністративних процедур (запобіжні заходи); 4) існують складнощі з визначенням підвідомчості справ, що виникають із правовідносин інтелектуальної власності. Слід зазначити, що розмежування підвідомчості справ про захист авторських і суміжних прав між господарськими, адміністративними судами й судами загальної юрисдикції будується на характеристиці учасників спору (позивача й відповідача). Якщо і відповідач, і позивач є юридичними особами (у тому числі підприємцями без утворення юридичної особи, зареєстрованими у встановленому порядку), а предмет позову пов'язаний із підприємницькою діяльністю або випливає з неї, позов розглядається в господарському суді. Інший спеціалізований суд — адміністративний — розглядає справи, що виникають із правовідносин авторського права і суміжних прав, де однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень щодо оскарження його дій або бездіяльності (статті 2, 17 КАС України). В усіх інших випадках позов подається й розглядається в суді загальної юрисдикції; при цьому в суді загальної юрисдикції позивачі за позовами, що випливають з авторського права (але не Глава 12. Захист авторського і суміжних прав суміжних прав), відповідно до Декрету КМУ «Про державне мито» звільняються від сплати державного мита. Чинні процесуальні права позивача дозволяють, зокрема, вимагати винесення судом, ще до розгляду справи, ухвали про забезпечення позову, що забороняє відповідачеві рекламувати, поширювати, передавати будь-кому спірну продукцію, що має ознаки контрафактності. У процесі судового розгляду може бути укладена мирова угода між позивачем і відповідачем, яка затверджується судом, отримує силу судового рішення й виконується аналогічно йому. Якщо відповідач ухиляється від явки в судове засідання, за відповідним клопотанням позивача суд може ухвалити заочне рішення без участі відповідача. Слід зазначити, що накопичено значну судову практику у справах про захист авторських і суміжних прав у судах загальної юрисдикції й господарських судах. На жаль, Верховним Судом України не прийнята постанова узагальнюючого характеру з цієї категорії справ, тому в судах загальної юрисдикції можна (з відомими застереженнями) використовувати накопичений масив казуальної судової практики. § 2. Цивільно-правові способи захисту авторського права і суміжних прав Відповідно до ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власники виняткових авторських і суміжних прав вправі вимагати від порушника: 1) визнання прав (підпункт «а» п. 1); 2) відновлення становища (відновлення порушених прав), що існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушенню (підпункт «б» п. 1); 3) відшкодування моральної шкоди (підпункт «в» п. 1);
4) відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду (підпункт «г» п. 1); 5) стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення авторських і суміжних прав, замість відшкодування збитків (підпункт «г» п. 1);
Поиск по сайту: |
Розділ II. Авторське право і суміжні права
Розділ II. Авторське право і суміжні права