Колективне управління авторським правом

І суміжними правами

§ 1. Поняття і становлення колективного управління

та його роль у здійсненні авторського права

і суміжних прав

Виключне право автора використовувати свій твір або дозволя­ти його використання іншим особам є основним елементом ав­торського права і суміжних прав. За своєю суттю виключне право має не тільки заборонний характер, тобто мета цього права не по­лягає виключно в тому, щоб на його основі правоволоділець мав право забороняти іншим особам використання свого твору. Він може, звичайно, забороняти використання твору, але справжня цінність виключного права полягає в тому, щоб його володілець мав гарантії, що твір використовуватиметься способами, які відповідають його намірам та інтересам.

Виключне право може використовуватися найповніше в тому разі, якщо воно використовується самим правоволодільцем на індивідуальній основі. Тоді правоволоділець може здійснювати контроль за використанням свого твору, може особисто приймати рішення про економічні умови його використання, а також може уважніше слідкувати за дотриманням належним чином його май­нових і немайнових прав.

Проте ще задовго до утворення міжнародної системи охорони ав­торського права існували певні права, перш за все право на публічне виконання недраматичних творів, які могли здійснюватися на індивідуальній основі з великими труднощами. З появою нових тех­нологій сфера, в якій індивідуальне здійснення прав неможливе або принаймні непрактичне, постійно і швидко розширювалася. З'яви­лося багато інших випадків, коли правоволодільці не могли індивідуально відслідковувати використання своїх творів, вести пе­реговори з користувачами і стягувати з них авторську винагороду.

У цих випадках час від часу виникала думка, що, якщо ви­ключні права не можуть бути здійснені традиційним способом на

Глава 10. Колективне управління авторським правом і суміжними...

індивідуальній основі, вони повинні бути або взагалі ліквідовані, або зведені лише до права на одержання винагороди. Причина, через яку в багатьох випадках авторське право і суміжні права не можуть бути здійснені правоволодільцем на індивідуальній основі, полягає в тому, що твори використовуються великою кількістю ко­ристувачів. Окремий правоволоділець не в змозі індивідуально відслідкувати всі ці використання, провести переговори з користу­вачами і зібрати винагороду.

У таких випадках найбільш прийнятним способом є колектив­не управління виключними правами.

Слід зауважити, що перші авторські товариства, які не тільки об'єднували авторів, а й боролися за визнання їх прав, були ство­рені у Франції. Створення першого подібного товариства тісно пов'язано з іменем Бомарше. Він вів правові битви проти театрів, які неохоче визнавали майнові і немайнові права авторів. Це при­вело до створення за його ініціативою в 1777 р. Бюро з драматич­ного законодавства, яке пізніше було трансформоване в Товарист­во драматичних авторів і композиторів (SACD), що стало першим товариством колективного управління правами авторів.

Через півстоліття Оноре де Бальзак, Олександр Дюма, Віктор Гюго та інші французькі письменники, наслідуючи приклад Бо­марше, створили Товариство літературних авторів (SGDL), засідання першої генеральної асамблеї якого відбулося в кінці 1837 р.

Події, які підштовхнули до створення розвиненої системи ко­лективного управління, відбулися в 1847 p., коли два композитори Поль Енріон і Віктор Парізо, а також автор слів Ернест Бурже, підтримані їх видавцем, порушили судовий позов проти кафе «Ам-басадор» на Єлисейських полях у Парижі, де виконувалася музика. Ці автори вважали несправедливістю той факт, що вони повинні платити за місця та їжу в кафе, в той час коли ніхто не мав навіть наміру платити за публічне виконання їхніх творів оркестром.

Автори вдалися до сміливого і логічно правильного рішення про те, що вони не платитимуть, допоки не заплатять їм. Автори виграли цю справу в суді і в результаті володілець кафе був зобов'язаний виплатити їм велику авторську винагороду. Дане

Розділ II. Авторське право і суміжні права

судове рішення відкрило нові можливості для композиторів і ав­торів текстів.

Разом з тим стало цілком зрозуміло, що самостійно вони не зможуть відслідковувати використання творів і реалізувати свої права. Розуміння цього привело до створення в 1850 р. Товариства по збору гонорару, яке згодом було замінене нині чинним Товари­ством авторів, композиторів і музичних видавців (SACEM).

Управління їх правами: відслідковувати використання їхніх творів, вести переговори з можливими користувачами, видавати їм ліцензії за відповідну винагороду і за певних умов збирати таку винагороду і розподіляти її між правоволодільцями.

За такого підходу колективного управління контроль із боку правоволодільців за певними моментами здійснення їх прав стає більш або менш опосередкованим. Якщо ж система колективного управління функціонує належним чином, ці права зберігають свій виключний характер.

Перш за все система колективного управління служить інтере­сам володільців авторського права і суміжних прав, але вона також надає переваги і користувачам, які таким чином можуть одержати доступ до необхідних їм творів найпростішим способом.

Оскільки колективне управління знижує витрати на переговори з користувачами стосовно відслідковування використання і збору винагороди, ця система є порівняно дешевою.

Як правило, функціонують повністю розвинені системи колек­тивного управління. Разом з тим існують випадки, коли правово­лодільці уповноважують організацію колективного управління виконувати лише деякі з її функцій. Так, наприклад, автори драма­тичних творів, як правило, безпосередньо ведуть переговори і укладають договори з театрами, в яких визначають розмір своєї винагороди. Автори драматичних творів доручають організаціям ко­лективного управління лише збір та перерахування їм винагороди.

Спеціального розгляду потребують випадки часткового колек­тивного управління, а саме управління за наявності в законі при­мусових ліцензій. Причиною того, що управління в цих випадках неповне, є неповнота самих прав, управління якими здійснює ор­ганізація, бо управління в цьому разі здійснюється не правами, що мають виключний характер, а лише правом на одержання ви­нагороди. Хоча колективне управління розглядається як най-прийнятніша схема, яка дозволяє уникнути застосування приму­сових ліцензій, організації колективного управління можуть відігравати, а в багатьох випадках і дійсно відіграють важливу роль також і у випадках застосування примусових ліцензій. Хоча ці організації й не видають ліцензій, вони можуть вести перегово-

Розділ II. Авторське право і суміжні права

ри про розмір винагороди, а також у відповідних випадках збира­ти і розподіляти її.

Отже, з метою забезпечення майнових прав володільців ав­торських і суміжних прав у випадках, коли здійснення прав на індивідуальній основі значною мірою обтяжене або неможливе, створюються організації управління майновими правами на ко­лективній основі.

§ 2. Правове регулювання діяльності організацій колективного управління правами в Україні

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» організація колективного управління майновими пра­вами — це організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Колективному управлінню авторським правом і суміжними правами присвячені статті 47—49 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Зокрема, відповідно до п. 1 ст. 47 Закону суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективно­го управління.

Організації управління майновими правами на колективній основі створюються з метою забезпечення майнових прав володільців авторських і суміжних прав у випадках, коли здійснен­ня прав на індивідуальній основі значною мірою обтяжене або неможливе. Такі організації створюються безпосередньо володіль­цями авторських і суміжних прав і діють відповідно до одержаних від них повноважень, законодавства про авторське право і суміжні права та свого статуту.

Діяльність щодо управління майновими правами на колек­тивній основі здійснюється на некомерційній основі.

Водночас стосовно діяльності щодо управління майновими правами на колективній основі не застосовуються обмеження, пе­редбачені антимонопольним законодавством.

Положення про колективне управління правами не перешко­джають організаціям управління майновими правами на колек-

Глава 10. Колективне управління авторським правом і суміжними...

тивній основі нарівні з таким управлінням здійснювати управ­ління майновими правами на індивідуальній основі за договорами з правоволодільцями.

Як правило, не допускається здійснення двома або більше ор­ганізаціями колективного управління одними й тими ж майнови­ми правами в інтересах одних і тих же категорій володільців прав за одних і тих же способів використання творів або об'єктів су­міжних прав.

Повноваження на колективне управління майновими правами надаються безпосередньо володільцями авторських і суміжних прав добровільно на основі письмових договорів, а також за відпо­відними договорами з іншими (зокрема іноземними) організа­ціями, які здійснюють управління майновими правами. Такі ор­ганізації не є авторськими.

Будь-який автор або інший володілець авторських чи суміжних прав має право надати такій організації за договором повноважен­ня на здійснення своїх майнових прав, а організація зобов'язана взяти на себе здійснення цих прав на колективній основі, якщо управління такими правами належить до статутної діяльності цієї організації.

При здійсненні колективного управління організації управ­ління майновими правами на колективній основі укладають:

—договори про використання творів, які дозволяють використан­ня передбаченими в них способами будь-яких творів, крім вилучених правоволодільцями з укладених такою організацією договорів;

—договори про виплату винагороди.

Такі договори укладаються в інтересах усіх правоволодільців, зокрема й тих, які ще не передали організації управління майнови­ми правами на колективній основі повноваження на колективне управління їх майновими правами, але належать до категорії володільців прав, колективне управління в інтересах яких здійснює така організація.

Умови договорів повинні бути однаковими для всіх користу­вачів однієї категорії, що визначається залежно від виду і обсягу використовуваних творів. Організація управління майновими пра­вами не має права відмовитися від укладення договору з користу­вачем без достатніх на те підстав.

Розділ II. Авторське право і суміжні права

Всі можливі майнові претензії володільців авторських або суміжних прав до користувачів, пов'язані з використанням їх творів або об'єктів суміжних прав на підставі таких договорів, по­винні бути врегульовані організацією управління майновими пра­вами на колективній основі, що уклала договори.

Користувачі зобов'язані надавати організаціям управління майновими правами на колективній основі відомості про викори­стання творів або об'єктів суміжних прав, а також інші відомості та документи, необхідні для збору, розподілу і виплати винагороди. Перелік відомостей і документів визначається в договорах, що укладаються організаціями управління майновими правами на колективній основі з користувачами.

Організація управління майновими правами на колективній основі, яка здійснює збір винагороди з користувачів, зобов'язана розподіляти і виплачувати зібрану винагороду безпосередньо пра-воволодільцям і (або) перераховувати її для розподілу і виплати правоволодільцям іншим організаціям, що представляють інтере­си відповідних категорій правоволодільців, на підставі угод із такими організаціями.

Організація управління майновими правами на колективній основі зобов'язана зберігати незапитану винагороду, вживаючи заходів до пошуку правоволодільців, протягом трьох років від дати надходження на рахунок організації. По закінченні зазначеного строку організація має право включати незапитану винагороду в розподілювані суми або використовувати її на інші цілі в інтересах представлюваних організацією володільців авторських і суміжних прав.

Володілець авторських прав, який не надав організації повно­важень на колективне управління його майновими правами, має право вимагати від такої організації виплатити належну йому винагороду відповідно до здійсненого розподілу, а також, попередивши про це за три місяці, вилучити свої твори з договорів про використання творів, які така організація укладатиме з корис­тувачами надалі. При цьому організація управління майновими правами на колективній основі зобов'язана виплатити правово-лодільцеві належну йому винагороду, одержану такою організа-

Глава 10. Колективне управління авторським правом і суміжними...

цією від користувачів за раніше укладеними договорами. Порядок вилучення творів і виплати винагороди встановлюється організацією колективного управління.

Організація управління майновими правами на колективній ос­нові виконує в інтересах усіх представлюваних нею володільців ав­торських і (або) суміжних прав такі функції:

—укладає з користувачами договори про використання творів і (або) об'єктів суміжних прав;

—укладає договори про виплату винагороди;

—здійснює збір винагороди;

—розподіляє і виплачує зібрану винагороду в порядку, встанов­леному такою організацією відповідно до чинного законодавства;

— здійснює без довіреностей від правоволодільців будь-які
юридичні дії, необхідні для захисту прав, управлінням якими зай­
мається така організація.

Організація управління майновими правами на колективній ос­нові з метою виконання зазначених функцій має право формувати інформаційні бази даних (реєстри), що містять відомості про тво­ри і (або) об'єкти суміжних прав, а також про авторів і (або) інших правоволодільців.

Для формування інформаційних баз даних (реєстрів) ор­ганізація управління майновими правами на колективній основі має право у встановленому такою організацією порядку здійсню­вати депонування творів і (або) об'єктів суміжних прав, а також договорів про передачу прав на твори і (або) об'єкти суміжних прав.

Діяльність організації управління майновими правами на ко­лективній основі здійснюється в інтересах усіх правоволодільців (категорій правоволодільців), представлюваних такою органі­зацією.

З цією метою організація повинна виконувати такі обов'язки:

— використовувати зібрану винагороду виключно для роз­поділу і виплати правоволодільцям. При цьому організація має право відраховувати із зібраної винагороди суми на покриття своїх витрат на збір, розподіл і виплату винагороди, а також спеціальні відрахування, встановлювані за згодою членів такої організації,

Поиск по сайту: