Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Розділ І. Загальні положення про інтелектуальну власність



кими судами законодавства про захист прав на окремі об'єкти інтелектуальної власності1. У зв'язку зі складністю судових спорів щодо порушення прав інтелектуальної власності, до розгляду яких залучають судових експертів, що готують висновки судової екс­пертизи як один із доказів по справі, ВГСУ прийняв низку актів, спрямованих на вирішення питань призначення судових експер­тиз. Як приклад можна навести Рекомендації ВГСУ від 29 березня 2005 р. № 04-5/76 «Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності».

Говорячи про джерела права інтелектуальної власності, до­цільно згадати і про стандарти, що закріплені у цій сфері — міжнародного та національного рівня. Зокрема, такими є Стан­дарти Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), які є нормативними документами, що стосуються інформації та документації промислової власності та містять правила і рекомен­дації щодо уніфікованих методів представлення інформації на різних носіях2. Стандартами ВОІВ регламентуються: форма та

1 Оглядовий лист ВГСУ від 17.04.2006 № 01-8/844 «Про практику застосування господарсь­
кими судами законодавства про захист прав на промисловий зразок та прав на раціоналіза­
торську пропозицію».

Оглядовий лист ВГСУ від 17.04.2006 № 01-8/845 «Про практику застосування господарсь­кими судами законодавства про захист права власності на комерційне найменування». Оглядовий лист ВГСУ від 17.04.2006 № 01-8/846 «Про практику застосування господарсь­кими судами законодавства про захист прав на об'єкти авторського права і суміжних прав». Оглядовий лист ВГСУ від 17.04.2006 № 01-8/847 «Про практику застосування господарсь­кими судами законодавства про захист прав на знаки для товарів і послуг (торговельну мар­ку)».

2 Інформація щодо Стандартів ВОІВ розміщена на сайті: http://www.sdip.gov.ua/
Стандарти ВОІВ включені у «Handbook on Industrial Property Information and
Documentation». — Geneva: WIPO,1998. — 659 p. («Посібник ВОІВ з інформації та докумен­
тації в галузі промислової власності»), який видавався до 2000 р. на папері у вигляді окре­
мих видань англійською, французькою та іспанською мовами. Видання російською мовою
на папері «Руководство ВОИС по информации и документации в области промышленной
собственности (Стандарты ВОИС)». — Женева: ВОИС, 1998, вміщує тільки стандарта. Із
2000 р. зазначений Посібник та стандарти ВОІВ російською мовою видаються тільки на
CD-ROM (з регулярним оновленням), а також розміщуються на WEB-сайті ВОІВ за адре­
сами:

http://www.wipo.int/scit/en/standards/standards.htm — повні тексти міжнародних стандартів англійською мовою; http://www.wipo.int/scit/ru/standards — повні тексти міжнародних стан­дартів російською мовою.

Для забезпечення термінологічної та лінгвістичної підтримки національної системи охоро­ни інтелектуальної власності здійснено неофіційний переклад українською мовою ряду стандартів ВОІВ, публікація яких здійснюється також у журналах «Інтелектуальна власність», «Винахідник і раціоналізатор».


Глава 2. Поняття права інтелектуальної власності

зміст патентних документів; правила їх індексування, класифіку­вання та кодування; зміст та структура офіційних бюлетенів і по­кажчиків до них; характеристики матеріальних носіїв інформації тощо.

Застосування стандартів патентними відомствами сприяє гар­монізації та уніфікації патентної документації, забезпечує більш ефективне міжнародне співробітництво у сфері патентної доку­ментації та стандартизації, полегшує міжнародний обмін, сприяє подоланню мовного бар'єра. Наприклад, користувачам Фонду па­тентної документації громадського користування (ФГК), що ве­деться в Україні, знання чинних редакцій стандартів допоможе зорієнтуватися під час пошуку та аналізу патентної документації країн світу.

В Україні у 1997 р. започатковано систему державних стандартів у галузі промислової власності та з 1 січня 1998 р. введено в дію (наказ Держстандарту України № 327 від 6 червня 1997 р.) такі стандарти:

ДСТУ 3574-97 Патентний формуляр. Основні положення. Порядок складання та оформлення1.

■ ДСТУ 3575-97 Патентні дослідження. Основні положення та порядок проведення2.

Стандарти розроблені відповідно до чинного законодавства Ук­раїни у галузі промислової власності. Ці вимоги є обов'язковими

1 ДСТУ3574-97Патентний формуляр. Основні положення.Порядок складання та оформлен­ня. Чинний від 01.01.1998.

Цей стандарт установлює основні положення, порядок складання та оформлення патент­ного формуляра — офіційного інформаційного документа, який засвідчує стан об'єкта гос­подарської діяльності як товару щодо порушення прав власників чинних охоронних доку­ментів та заявників на об'єкти промислової власності. Застосовується для забезпечення ви­користання об'єкта господарської діяльності у державі та за кордоном без порушення прав власників чинних охоронних документів та заявників на об'єкти промислової власності. Для полегшення складання та оформлення патентного формуляра розроблені методичні рекомендації Виявлення порушення прав власників чинних охоронних документів та заяв­ників на об'єкти промислової власності, в яких детально роз'яснюється заповнення кожно­го розділу патентного формуляра з урахуванням чинних законодавчих актів України, а та­кож норм міжнародного права у сфері інтелектуальної власності: // http://www.sdip.gov.ua/ гДСТУ3575-97П?пеитт дослідження. Основні положеннята порядок проведення.Чинний від 01.01.1998.

Цей стандарт установлює основні положення, порядок проведення та форму звіту про па­тентні дослідження. Стандарт застосовується в усіх галузях господарської діяльності на ета­пах створення і використання об'єкта господарської діяльності.


 




Розділ І. Загальні положення про інтелектуальну власність

для суб'єктів господарської діяльності, що діють на території Ук­раїни, діяльність яких повністю або частково фінансується з дер­жавного бюджету. Для всіх інших суб'єктів господарської діяль­ності вимоги стандартів мають рекомендаційний характер.

§ 3. Поняття права інтелектуальної власності

У сучасній правовій літературі під терміном «інтелектуальна власність» розуміють сукупність норм права, котрі об'єднуються в авторське право та право промислової власності.

Як було зазначено вище, ЦК України у ст. 418 вперше норма­тивно закріпив визначення терміна «інтелектуальна власність». Так, відповідно до ч. 1 ст. 418 ЦК України, під інтелектуальною власністю розуміється право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об'єкт права інтелектуальної влас­ності, визначений ЦК України та іншими законами України.

Із цього визначення випливає таке: по-перше, право інтелекту­альної власності визнається державою шляхом закріплення його в законі; по-друге, воно охороняється та захищається у встановле­ному законом порядку; по-третє, це право пов'язується з відповідними об'єктами, які визначаються законодавством України, у тому числі і міжнародно-правовими актами. До таких об'єктів належать, перш за все, результати інтелектуальної, творчої діяльності, а також деякі інші прирівняні до них об'єкти, конкретний перелік яких встановлюється національним законо­давством з урахуванням прийнятих державою міжнародних зобов'язань.

Суттю проведення патентних досліджень є визначення патентоспроможності об'єктів гос­подарської діяльності, ситуації щодо використання прав на об'єкти промислової власності, а також виявлення порушення прав власників чинних охоронних документів та прав заяв­ників на об'єкти промислової власності. У стандарті знайшли відображення правові відно­сини на всіх етапах життєвого циклу об'єкта господарської діяльності, здійснена гармонізація термінів та визначень з тими, шо використовуються у чинному законодавстві України. Для полегшення використання цього стандарту розроблені методичні рекомен­дації Патентні дослідження, в яких роз'яснюються основні положення стандарту та нада­ються пояснення щодо їх використання. У рекомендаціях висвітлюються можливості вико­ристання інформаційної бази для визначення патентної ситуації шляхом поєднання традиційних методів пошуку інформації та сучасних інформаційних технологій: http://www.sdip.gov.ua.


Глава 2. Поняття права інтелектуальної власності

У спеціальній юридичній літературі з питань інтелектуальної власності можна знайти різні визначення поняття «право інтелек­туальної власності»: в об'єктивному розмінні (як цивільно-право­вий інститут) та в суб'єктивному розумінні (як суб'єктивне право).

Право інтелектуальної власності як цивільно-правовий інсти­тут — це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері створення, використання й охорони результатів інтелектуальної, творчої діяльності.

Суб'єктивне право інтелектуальної власності — це право суб'єк­та на володіння, користування та розпорядження належним йому відповідно до закону результатом інтелектуальної, творчої діяль­ності1.

Виходячи з того, що право особи на об'єкт права інтелектуаль­ної власності, відповідна правомочність щодо такого об'єкта, порядок набуття права інтелектуальної власності на нього, спосо­би захисту цього права тощо встановлюються у законодавстві України, є підстави сформулювати визначення права інтелекту­альної власності не як власне правомочності особи, а як частину правової системи України та системи її права. При цьому, врахову­ючи наявність відносно самостійної сукупності норм та інститутів права інтелектуальної власності, що регулюють сферу якісно однорідних суспільних відносин за допомогою специфічних ме­тодів правового регулювання, можна говорити про становлення у системі національного права України нової комплексної галузі права — права інтелектуальної власності.

її комплексний характер ґрунтується на низці підстав, у тому числі — на застосуванні таких методів правового регулювання, як диспозитивний, імперативний, метод заохочення, метод автономії та рівності сторін.

Зокрема, диспозитивний метод забезпечує відносини рівності, еквівалентності, згоди суб'єктів правовідносин, що виникають із приводу різноманітних дій із відповідними об'єктами права інте­лектуальної власності. Диспозитивний метод надає суб'єктам пра-

Дроб'язко В. С, Дроб'язко Р. В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. — С 12.


 




Розділ І. Загальні положення про інтелектуальну власність

ва інтелектуальної власності широкі можливості вільного та са­мостійного вибору відповідних рішень у межах правового просто­ру. Саме його застосування превалює при застосуванні суб'єктами правовідносин норм цивільного законодавства.

Водночас юридичний інструментарій, що застосовується при регулюванні суспільних відносин у галузі інтелектуальної, творчої діяльності, не обмежується методами правового регулювання, притаманними цивілістичним наукам. Для їх регулювання вико­ристовується і набір методів, притаманний для правового регулю­вання публічних галузей права, наприклад адміністративного. Застосування імперативного методу регулювання пояснюється, перш за все, наявністю цілого комплексу відносин у праві інтелек­туальної власності, пов'язаних із проведенням державних реєст­рацій, отриманням дозволів, встановленням спеціальних право­вих режимів тощо.

З огляду на це право інтелектуальної власності можна назвати самостійною комплексною галуззю права, яка перебуває на стадії формування, являє собою сукупність норм права, які регулюють суспільні відносини, пов'язані зі створенням об'єктів права інтелек­туальної власності, а також набуттям, здійсненням та захистом права на ці об'єкти.

Ця галузь права представлена відносно самостійними інститу­тами, кожен з яких має свої особливості, зумовлені специфікою самих об'єктів права інтелектуальної власності.

До таких інститутів належать: інститут права інтелектуальної власності на об'єкти авторського права і суміжних прав; інститут патентного права (винаходи; корисні моделі, промислові зразки), інститут права інтелектуальної власності на інші результати науко­во-технічної творчості (наукові відкриття, компонування інтег­ральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин, породи тварин та комерційну таємницю); інститут права інтелек­туальної власності на засоби індивідуалізації суб'єктів цивільного обороту, товарів, послуг (комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення).

З огляду на правову природу інтелектуальної власності, доцільно звернути увагу на європейський досвід. Зокрема, у краї-


Глава 2. Поняття права інтелектуальної власності

нах континентального права рисами права інтелектуальної влас­ності, що дозволяє виділити його в окрему підгалузь цивільного права, є: повнота регулювання відносин із приводу створення та використання об'єктів інтелектуальної власності; охоплення відносин щодо всіх об'єктів права інтелектуальної власності; за­стосування як провідного режиму юридичного регулювання мето­ду дозволяння; наявність розвинутих правових інститутів, що складають підгалузь. При цьому основною метою створення та розвитку законодавства є захист прав та інтересів авторів, ви­нахідників та інших творців об'єктів інтелектуальної власності та інших осіб, яким належать майнові права інтелектуальної влас­ності. У свою чергу, в системі права ЄС порівняно з такими провідними галузями права ЄС, як митне, інституційне, право конкуренції, тільки відбувається формування права інтелектуаль­ної власності як спеціальної галузі1.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.