Розділ І. Загальні положення про інтелектуальну власність

творче мистецтво, графіка, декоративно-прикладне мистецтво, музика, танець, кіно та інші види творчої діяльності людей у ду­ховній сфері, тобто ті види творчої діяльності, що збагачують внутрішній світ людини. У вузькому значенні мистецтвом ви­знається лише образотворче мистецтво, що охоплює живопис, скульптуру і графіку.

В іншому значенні мистецтвом називають високу міру уміння, майстерності в будь-якій сфері діяльності. Висока міра майстер­ності, вміння або те, що називають технікою виконання, інтелек­туальною діяльністю не визнається.

Отже, діяльність у сфері духовного збагачення людини, результа­ти якої підпадають під охорону авторського права і суміжних прав, у широкому значенні охоплюються поняттям «мистецька діяльність». У вузькому значенні це лише образотворче мистецтво. Однак термін «мистецтво» часто вживається в більш широкому значенні. Інколи до мистецтва відносять театр, кіно, телебачення і радіо.

У цьому курсі важливим є те, що творча діяльність у сфері мис­тецтва визнається інтелектуальною, а її результати — об'єктами правової охорони і, отже, об'єктами інтелектуальної власності.

Найбільш поширеною формою інтелектуальної діяльності в гуманітарній сфері є літературна діяльність, результатом якої є твори науки і художньої літератури. Закон України «Про авторське право і суміжні права» проголошує, що цим Законом охороняють­ся твори науки, літератури і мистецтва. Як уже зазначалося, літе­ратурними визнаються твори, створені в письмовій формі. Це можуть бути твори белетристичного, наукового, технічного або практичного характеру (книги, брошури, статті, комп'ютерні програми тощо).

Літературна діяльність як вид інтелектуальної творчої діяль­ності здійснюється в різноманітних формах. Адже твором визнається результат літературної діяльності незалежно від при­значення, жанру, обсягу, мети (освіта, пропаганда, інформація, реклама, розваги тощо). Результат літературної діяльності підлягає правовій охороні незалежно від способу відтворення — письмово­го, усного чи будь-якого іншого. Об'єктами правової охорони є також виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори.

Глава 1. Інтелектуальна діяльність як складова творчого процесу...

Характерною рисою літературної діяльності є те, що ні сама за­значена діяльність, ні її результати не підлягають обов'язковій дер­жавній реєстрації.

Літературна діяльність (у будь-якій формі будь-якого автора) не підлягає будь-якому ліцензуванню. На літературну діяльність має право будь-яка фізична особа — громадянин України, громадянин зарубіжної держави, особа без громадянства, без обмеження віку. Ніякого дозволу на здійснення літературної діяльності закон не вимагає. Навпаки, Конституція України у ст. 54 проголошує сво­боду літературної творчості і гарантує право на цю свободу. Чинне законодавство України не вимагає від суб'єкта літературної діяль­ності не лише спеціального дозволу на її здійснення, а й будь-якої державної реєстрації цієї діяльності. Свобода слова — це консти­туційний принцип літературної діяльності, що не може бути обме­женим у жодній мірі.

Літературний твір має бути оригінальним, тобто не схожим на подібні опубліковані твори. Разом з тим літературні твори не підлягають будь-якій перевірці, експертизі, атестації тощо. Автор має право на опублікування свого твору незалежно від його змісту чи призначення. Звичайно, видавництва та видавці як специфічні підприємці бажають бути впевненими у тому, що цей твір буде ма­ти попит у покупців. З цією метою вони часто просять в автора твору рецензії чи рекомендації інших авторитетних осіб. Але такі дії видавців не є обмеженням свободи слова у жодній формі.

Іншою специфічною рисою літературної діяльності є те, що літературні твори не підлягають будь-якій державній чи іншій реєстрації. Інші результати інтелектуальної творчої діяльності, крім об'єктів авторського права, підлягають обов'язковій дер­жавній реєстрації. Авторське право на будь-який твір виникає з факту створення твору, а не з його реєстрації.

Проте відповідно до ст. 11 Закону України «Про авторське пра­во і суміжні права» особа, яка має авторське право або будь-яку ви­ключну правомочність на твір, для засвідчення авторства на опри­люднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, що стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може за-

ЗО

Поиск по сайту: