Розділ І. Загальні положення про інтелектуальну власність

Проте останнім часом все частіше висуваються та аргументу­ються пропозиції щодо доцільності поділу результатів творчої діяльності не на дві, а на три групи:

—об'єкти літературно-художньої власності;

—об'єкти патентного права;

—засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

При цьому деякі автори другу і третю групу відносять до об'єктів промислової власності, а інші лише першу вважають такими об'єктами, що стосуються промислової власності.

Такий підхід знайшов відображення як у ряді законодавчих актів, так і у теоретичних доробках, присвячених дослідженню сфери інтелектуальної власності. Свого часу такий поділ був запропонований у Модельному цивільному кодексі для країн СНД. Він був визнаний і в Україні, а також у Російській Феде­рації. Справді, за своїм технічним чи творчим рівнем не можна зрівнювати винахід і комерційне (фірмове) найменування, літера­турні твори і торговельні марки. Тому виокремлення зазначених засобів в окрему групу видається науково обґрунтованим, виправ­даним і доцільним.

Саме тому у підручнику розглядаються три групи результатів інтелектуальної, творчої діяльності, що породжуються різними ви­дами творчості.

У Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуаль­ної власності (ВОІВ), укладеній 14 липня 1967 р. у Стокгольмі, за­значається, що інтелектуальна власність містить права, які стосу­ються:

1) літературних, художніх та наукових творів;

2) виступів виконавців, фонограм та програм ефірного мовлення;

3) винаходів у всіх сферах людської діяльності;

4) наукових відкриттів;

5) промислових зразків;

6) корисних моделей;

7) товарних знаків, знаків обслуговування і торгових назв та по­значень, найменування місця походження;

Глава 1. Інтелектуальна діяльність як складова творчого процесу...

8) припинення недобросовісної конкуренції, а також всіх інших результатів інтелектуальної діяльності у промисловій, науковій, літературній або художній сферах.

Міжнародна конвенція про охорону промислової власності бу­ла прийнята дещо раніше від такої самої конвенції з авторського права. Але у нормативних актах і спеціальній літературі здебільшо­го спочатку розглядається авторське право, а потім — право про­мислової власності.

І. Інтелектуальну, творчу діяльність зі створення творів науки, літератури і мистецтва назвемо літературно-мистецькою діяльністю. Літературні твори — це написані чи записані твори. Проте чинний Закон України «Про авторське право і суміжні права» в редакції від 11 липня 2001 р. до літературних творів відносить і усні твори, що відповідають вимогам закону.

Літературні твори, у свою чергу, поділяються на твори наукової літератури і твори художньої літератури. Отже, літературна діяльність об'єднує два види діяльності — наукову і літературно-художню. Але коло об'єктів авторського права об'єднує ще одну досить велику групу — твори мистецтва. Цей поділ творів, що охо­роняються авторським правом, безперечно, певною мірою є умов­ним. Адже наука і художня література теж є видами мистецтва. При цьому слід додати, що із досить великої кількості різно­манітних мистецьких творів переважна більшість є або писаними творами, або зафіксованими на матеріальному носії в який-небудь інший спосіб. До неписаних творів належать усні твори, скульпту­ри тощо. Тому більшість творів, що охороняються авторським пра­вом, можна було б визнати літературними, оскільки вони за за­гальним правилом набувають об'єктивної форми через письмо. З іншого боку, зазначені твори за своїм змістом здебільшого є також мистецькими. Але традиційно склалося так, що всі вони поділя­ються на твори науки, літератури і мистецтва, при цьому мається на увазі, що наукові твори також є літературними. Тому доцільним буде дотримуватися традиційного поділу.

Слід зазначити, що термін «мистецтво» у літературі вживається в кількох значеннях. Найбільш поширене значення — це художня творчість в цілому: література, архітектура, скульптура, образо-

Поиск по сайту: