Охарактеризувати зв’язки з громадськістю в урядових структурах

Владні комунікації – це комунікації, що здійснюються органами державної влади та управління з іншими політичними та соціальними суб’єктами. Внутрішні владні комунікації передбачають зв’язки між різними органами державної влади та управління (законодавчими та виконавчими органами, центральними та місцевими органами влади, окремими міністерствами і відомствами). Зовнішні владні комунікації мають за мету встановлення зв’язків з недержавними суб’єктами комунікації. Цей різновид політичних комунікацій іноді називають урядовими ПР на відміну від політичних ПР, які пов’язують з діяльністю політичних партій.

Основні напрями, за якими може проводитися діяльність служб зв’язків з громадськістю органів державної влади (В.Мойсеєв):

Þ встановлення, підтримка та розширення контактів з громадянами та організаціями;

Þ інформування громадськості про рішення, що приймаються;

Þ вивчення громадської думки (соціально-політичний моніторинг);

Þ аналіз реакції громадськості на дії посадових осіб та органу влади в цілому;

Þ прогнозування громадсько-політичних процесів;

Þ забезпечення організації аналітичними розробками;

Þ формування сприятливого іміджу організації.

Основні завдання служб ПР у владних структурах:

1. постійне надання інформації про діяльність установи, її плани та успіхи;

2. виховна інформаційна функція, спрямована на просвітництво громадськості з питань законодавства, права та інших аспектів щоденної діяльності;

3. інформування міністрів та голів відомств про існуючу та можливу реакцію громадськості на діяльність владних структур та політику, що проводиться або намічається.

ПР-засоби, які використовуються в урядових структурах:

1. Прес-конференції, брифінги, що проводяться службами ПР за участю відповідальних працівників владних структур або без них. Такі заходи можуть здійснюватися як на регулярній основі, так і на періодичній (коли виникне потреба передати важливу інформацію або проінформувати ЗМІ про ті чи інші події, пов’язані з діяльністю владних структур).

2. Розсилання прес-релізів та інших інформаційних матеріалів (текстів виступів керівників держави, текстів законів, указів, розпоряджень та інших документів, що приймаються відповідними органами влади та управління). Якщо прес-релізи передаються лише в ЗМІ та інформаційні агентства, то інформаційні матеріали можуть розсилатися і певним цільовим аудиторіям. Наприклад, служба комунікації адміністрації президента США звіт про зовнішню політику розіслала трьомстам професорам політичних наук по всій країні, економічну доповідь Д.Шульца – видавцям фінансових газет.

3. Дні інформування про актуальні питання зовнішньої та внутрішньої політики держави. Особливу увагу державні органи України приділяють інформуванню населення про основні напрями державної політики. З цього питання в березні 1996 року Президентом України було прийнято спеціальне розпорядження. Згідно з ним органам державної влади та місцевого самоврядування було запропоновано налагодити систему постійного інформування населення про актуальні питання внутрішньої та зовнішньої політики держави. Одним із заходів цієї системи інформування повинні бути щомісячні дні інформування, які передбачають участь у них керівників та інших відповідальних працівників органів державної виконавчої влади. Кожен такий день інформування став днем обговорення найбільш важливих і значущих подій, що відбуваються в країні. До його проведення почали залучатися не лише державні службовці, але й науковці, діячі культури та мистецтва, просвітницькі організації, у ЗМІ.

4. Особисті зустрічі з журналістами та громадськістювідповідальних осіб державних органів, керівників політичних партій та працівників відповідних служб ПР (найбільш поширені систематичні зустрічі з журналістами прес-секретарів політичних організацій та установ, особисті прийоми керівників державних установ).

5. Виступи керівників та відповідальних працівників політичних установ та організацій на радіо та телебаченні: із зверненнями президентів, прем’єр-міністрів до громадян з вітальними промовами з приводу святкових дат, подій, трагедій, звіту тощо.

6. Заснування органами влади та управління, політичними партіями та рухами власних ЗМІ (як правило, ідеться про пресу) – Урядовий кур’єр, Голос України.

7. Створення спеціальних інформаційних програм, зорієнтованих на висвітлення діяльності тих чи інших державних установ та політичних партій.

Наприклад, у м. Рівному органами міської влади були започатковані інформаційні програми на місцевому телебаченні та радіо: програма «Місто» на телебаченні й «Новини обласного центру» на обласному радіо. Вони інформують громадськість про новини міста, подають необхідну офіційну інформацію, оголошення, повідомлення, що надходять від різних структурних підрозділів виконкому, розповідають про роботу й проблеми міських закладів охорони здоров’я, освіти, культури, роботу транспорту та комунальних служб.

8. Важливим засобом політичних комунікацій є організація візитів журналістів у політичні установи та організації (своєрідні «дні відкритих дверей»), коли для них готуються спеціальні програми знайомства з діяльністю установи, її працівниками та програмами діяльності. Різновидом такого засобу комунікації є акредитація журналістів при певних політичних інститутах.

9. Організація спеціальних подій. Подієва комунікація в політичній сфері має свою специфіку і значно відрізняється від аналогічного засобу у сфері бізнесу, внутрішніх та інших комунікацій. Найбільш поширеними формами подій тут є: відвідування державними та політичними діячами регіонів, окремих установ та організацій, участь у з’їздах, конференціях, виставках (як правило, їх відкриття або вітальні промови, вітальні телеграми, подарунки). Своєрідною формою події, що використовується у сфері політичних комунікацій, може стати вихід книги керівника держави або політичної партії.

12. Акредитація журналістів при політичних інститутах та організаціях.Відзначають, що у Вашингтоні, наприклад, акредитовано понад 16 тис. кореспондентів. Майже 60 журналістів щоденно працюють у Білому домі. Вони представляють інформаційні агенції, бюро великих газет, журналів, радіомереж. Обидві палати конгресу мають гальорки для ЗМІ. Вашингтонські журналісти навіть створили Асоціацію кореспондентів у Білому домі.

13. Для здійснення політичних комунікацій можуть бути використані й деякі специфічні форми та методи. Проаналізуємо деякі з них на прикладі парламентських комунікацій у США.

Слухання в комітетах та підкомітетах парламенту – це ще один специфічний засіб встановлення зв’язків з громадські-стю, що використовується у практиці роботи парламентаріїв. Такі слухання можуть проводитися не лише у стінах парламентів, але й «на чужій території» – на підприємствах, установах, периферійних районах країни.

37. Охарактеризувати зв`язки з громадськістю в міжнародних фінансових структурах

PR в фінансовій сфері – це частина PR, де компетентні в фінансах спеціалісти працюють з фінансовою громадськістю та взаємодіють з державними фінансовими органами, що регулюють діяльність акціонерних компаній. Спеціалісти цієї сфери PR займаються відносинами з фондовими брокерами, інвесторами та фінансовою пресою. Вони мають справу з широким спектром інформації про фінансову діяльність, такої як операції з поглинання компаній, зміни в напрямку діяльності компаній, вплив на зміни на ціни акцій. Також фінансовий PR часто називають Іnvestor Relatіons (ІR). Головні групи громадськості, з якими ведеться PR робота в фінансовій сфері: 1) фінансові аналітики; 2) власники акцій; 3) фінансові журналісти; 4) біржові брокери.

Задачі PR в фінансовій сфері:

- оцінка думок про компанію, що склалися у власників акцій, фінансових аналітиків;

- допомога менеджменту в розробці стратегії взаємодії з клієнтами з врахуванням цілей компанії;

- сприяння в підготовці фінансової літератури: листів до нових акціонерів, проміжні та річні звіти, листівки з інформацією про дивіденди, інформація для досліджень брокерських фірм;

- постачання інформаційних матеріалів для зустрічей з фінансових питань, екскурсій підприємством та презентацій для інвесторів, аналітиків та спеціалізованих ЗМІ;

- написання матеріалів – фінансових новин для публікацій в фінансово-спрямовані ЗМІ, відповіді на питання з таких ЗМІ;

- підготовка та проведення прес-конференцій для спец ЗМІ;

- підготовка до проведення спеціальних заходів.

Основні інструменти взаємодії з цільовими аудиторіями:

1) інвестори, власники акцій та біржові брокери:

- дослідження ринку;

- розробка ІR програми;

- організація участі в спеціалізованих конференціях та форумах;

- проведення Perceptіon Study (дослідження сприйняття цільовою аудиторією компанії);

- освітлення річних та проміжних звітів;

- e-maіl розсилки релізів та новин, які здатні вплинути на інвестиційний імідж компанії;

- надання інформації через сайт;

- підготовка аналітичних звітів для менеджменту з ринку акцій;

- надання коментарів для матеріалів у ЗМІ;

- участь в рейтингах.

2) фінансові аналітики та журналісти:

- генерація інформаційних приводів;

- круглі столи, прес-конференції, консультації, семінари, тренінги, конференції;

- прес-клуби;

- прес-тури;

- інформація на сайті, аналітичні статті спеціалістів компанії та її керівників.

ІR забезпечує виконання чотирьох життєво важливих цілей компанії. Перша – забезпечення комунікацій, або потоку цінної інформації. В даному випадку це передбачає надання інвесторам та аналітикам якомога більшої кількості інформації, аби вони могли безпомилково використовувати її при оцінці вартості компанії. Надаючи звіти з останніми досягненнями та результатами фінансової своєї фінансової діяльності, компанія дає змогу інвесторам побачити, як кожен крок відображається на загальній стратегії. Інформація допомагає аналітикам та інвесторам робити повноцінні висновки про основні переваги та сильні сторони компанії. Друга ціль полягає у будівництві взаємовигідних стосунків з інвесторами, аналітиками та брокерами. Відносини будуються на якісній вчасно наданій інформації, ґрунтовності, відвертості, чесності та здатності виконувати обіцянки. Третя головна мета – отримання керівництвом компанії «фідбеків» (інформації про зворотню реакцію) щодо того, як ринок сприймає компанію, її стратегії та ключові ініціативи з формування та підтримки власної вартості. Ця мета включає формування розуміння поточного ставлення аналітиків та інвесторів до компанії, чітке усвідомлення того, як ринок прореагує на нові стратегічні рішення та осягнення дій інвесторів. Остання ціль – отримати додаткові кошти. Виконуючи ці чотири цілі компанія забезпечує відповідну оцінку своїх акцій на ринку. Окрім цього, в основу відносин з інвесторами закладається інформаційна політика компанії, спрямована на забезпечення стратегічної довіри компанії з боку її зацікавлених сторін.

Поиск по сайту: