Архітектура та мистецтво архаїчного періоду

В архаїчний період Греція випередила в своєму розвитку сусІдні культури. Саме тоді було закладено підвалини всіх тих процесів, які яскраво проявилися вже у класичний період. На руїнах мікенських міст, знищених дорійцями, виникала нова культура. На зміну палацам і фортецям прийшли численні культові споруди, храми. Світське будівництво відійшло на другий план. Грецький храм був центром міського життя, релігійної, політичної та економічної діяльності. На священних ділянках, обнесених огорожею, біля східного фасаду храму просто небаставився вівтар, а всередині - статуя божества. Розвиток грецького храму йшов від простих форм до складних, від дерев'яних до кам'яних. Поступово виник оточений з усіх боків колонами периптер. Вхід був зазвичай зі сходу. Основне приміщення- наос, або целла, де знаходилася статуя божества - розташовувалося за переднім - пронаосом. Позаду целли - в адітоні або опістодомі – зберігалися дари.

З VIII ст. до н. е. в архітектурі складаються два ордери: дорійський та іонійський. Дорійський відрізнявся тяжінням до монументальності, досконалості пропорцій. В іонійському ордері цінувалася легкість, вишуканість, примхливість ліній. Колони дорійського ордена розділені вертикальними жолобками – канелюрами, що мають гострі грані, увінчані простою капітеллю і стоять безпосередньо на верхньому ступені, не маючи бази. Дорійський фриз складасться з тригліфів і метопа, архітрав суцільний. У дорійському ордері переважають чіткі різкі лінії, деяка ваговитість форм. Будівлі його строгі за своєю зовнішністю, відчуття, виражені в них, мужні. Колони іонічного ордера стоять на базах, їх капітель утворює завитки-валюти ребра Канелюр по боках стесані й мають доріжки, замість тригліфо-метопного фриза - безперервний рельєфний. Форми в іонічному ордері більш вишукані, колони здаються тоншими і стрункішими, гнучкі лінії валют вносять примхливість до контуру архітектурної опори. Бази колон часто мають складну профілізацію. Іонічна

колона ніби покликана нести меншу тяжкість, ніж дорійська, в ній більше жіночності. Серед споруд того часу відомі храм Аполлона в Сиракузах; храм Гери на о. Самос та одне з семи чудес світу - храм Артеміди в Ефесі.

З кінця VII ст. до н. е. виникає монументальна грецька скульптура. Поширеними в цей період стають два типи скульптури: оголеного юнака (курос) та оголеної дівчини (кора). Оскільки на змаганнях юнаки виступали оголеними, то скульптура з перших своїх кроків почала вирішувати проблеми пластики оголеного чоловічого тіла. Фігури куросів (їх ще називають <<архаїчними аполлонами >>) монументальні, мають підкреслено атлетичну статуру: широкі плечі, вузькі стегна. Кути вуст ледь піднято, що дозволило вченим ввести термін <<архаїчна посмішка>>, очі широко відкриті. Матеріалом для них слугували камінь, дерево, мармур, бронза. Статуї кор зустрічаються рідше. Оскільки жінки того часу не брали участі у спортивних змаганнях, то їх зображали одягненими в хітони та пеплоси. Це робилося також з етично-релігійних міркувань, адже давньогрецькі статуї мали ритуально-культове призначення. Очі кор. подовжені, широко розкриті, <<архаїчну посмішку>> ледь намічено. Звичайно кор. розфарбовували. В чоловічих фігурах підкреслено статичною лозою стриманість, мужність, силу. Стриманість, благородство при підкресленій жіночості, ніжності можна бачити в образі кор. Усе це відбивало моральні ідеали греків періоду архаїки. У VI ст. до н. е. великого поширення набули рельєфи. Майстри прикрашали ними храми, скарбниці, надмогильні або присвятні плити, що ставили на честь знатної події і були принесені в дар божеству.

Наука та літ –ра архаїчного періоду дом. Завд

Класичний період

Слідом за архаїчним прийшов класичний період, що характеризується розквітом демократії, мистецтва, філософії, літератури, театру, риторики, права. Це був насправді зоряний час · Еллади, найвищий зліт її загальнолюдського

генію. Цьому підйому багато в чому сприяла блискуча перемога греків у війні з

Персією. Вона продемонструвала життєвість грецької демократії, її перевагу

у порівнянні зі східною перською деспотією. Греко-перські війни суттєво вплинули на соціально-економічний розвиток Греції, сприяли поширенню рабства. Особливо відбилися наслідки воєн на становищі Афін. Це місто стає центром політичного культурного життя Еллади.

Поиск по сайту: