Створення нарисної системи письма

Ієрогліфічне письмо склалося із малюнків, які, наприклад, знаходять на герзейській кераміці, датованій 4 тис. років до Р.Х. Перші протоієрогліфи були знайдені в гробниці додинастичного правителя в Абідосі, датованій 33-ім століттям до Р.Х. Перше речення, записане ієрогліфами знайдене на печатці часів другої династії з могили Сет-Перібсен в Умм ель-Ка'абі. В часи Раннього царства, Середнього царства та Нового царства існувало приблизно 800 ієрогліфів. До періоду греко-романської влади в Єгипті їхнє число перевищило 5 тис.

Єгипетське ієрогліфічне письмо виникло дещо пізніше від шумерського клинопису. Питання про те, чи знали єгиптяни про клинопис, і чи не вплинув він на становлення єгипетських систем письма залишається невирішеним.

Формальний та декоративний характер ієрогліфів зумовив те, що вони використовувалися здебільшого для монументальних записів та записів священих текстів. Для щоденних адміністративних і комерційних записів та для листування існувало простіше ієратичне письмо, яке, однак, не витіснило ієрогліфічне зовсім. Ієрогліфами продовжували користуватися як в період перського, так і греко-римського правління в Єгипті. Проте, до 4 ст. залишилося небагато людей, здатних читати й писати, використовуючи цю складну систему письма. Греки та римляни не особливо цікавилися нею, а з прийняттям християнства ієрогліфи вийшли із вжитку. В 391 візантійський імператор Феодосій Великий звелів зачинити всі поганські храми. Останній відомий стародавній запис ієрогліфічним письмом (графіті Есмет-Ахома) був зроблений в 396-му р. до н. е.

4.Греція – колиска мистецтв:

Давньогрецьку історію культури традиційно розподіляють на такі дещо умовні періоди:

Ø Найдавніший період: егейська ( крито-мікенська) культура (ІІІ тис. – ХІ ст. до н.е.)

Ø Гомерівський чи ранньоархаїчний період ( ХІ – VІІІ ст.. до н.е.).

Ø Архаїчний період ( VIII – VI ст. до н. е).

Ø Класичний період (V ст.. – остання третина IV ст.. до н. е).

Ø Елліністичний період ( остання третина IV – I ст.. до н. е).

А) світогляд та релігійні уявлення греків

Щоб зрозуміти специфіку давньогрецької культури, треба брати до уваги соціальні зрушення тієї історичної епохи. На відміну від країн Стародавнього Сходу, в Греції на момент її найвищого культурного розквіту(кінець архаїчного - початок класичного періодів) склався не монархічно деспотичний, а республіканський тип рабовласницької держави. Містами державами правили колективно їх вільні громадяни. Це була своєрідна рабовласницька демократія, яка виховувала у греків особливий світогляд. Ідеалом суспільства стає вільна і політично активна людина, небайдужа до долі держави. Саме вона була об'єктом і змістом культури. <<Людина - мірило всіх речей>>, - казав грецький філософ Протагор. Герой культури Давньої Греції - реальна людина. Навіть грецькі боги є антропоморфними, тобто мають людську подобу, чесноти та вади. Грецька культура базується на міфологічній основі. Формування загальновідомого грецького пантеону відбулося лише в архаїчну епоху. Космогонічні уявлення греків майже не відрізнялись від уявлень багатьох інших народів. Вважалося, що споконвіку існували Хаос, Земля (Гея) та Ерос - життєва основа. Гея народила зоряне небо - Уран, який став першим володарем світу та чоловіком Геї. Від Урана та Геї народилося друге покоління богів - титани. Титан Кронос скинув владу Урана. В свою чергу діти Кроноса - Аїд, Посейдон, Зевс, Гестія, Гера, Деметра - під проводом Зевса скинули Кроноса і захопили владу над Всесвітом. Верховним богом став Зевс - володар грому, неба та блискавки, Посейдон – богом вологи, Аїд – повелителем підземного світу. повелителем підземного світу. Дружина Зевса Гера була покровителькою шлюбу, Гестіл - богинею домашнього вогнища. Як богиню землеробства шанували Деметру, дочка якої Персефона, викрадена Аїдом, стала дружиною цього бога. Сонячний бог Геліос, син титана Гіперіона, на колісниці, запряженій четвіркою вогняних коней, щоденно об'їжджав небо. Від шлюбу Зевса і Гери народились Геба - богиня юності, Арес - бог війни, Гефест- бог вулканічного вогню та ковальства. Серед нащадків Зевса особливо виділявся Аполлон - бог світлого начала в природі. Він вважався покровителем мистецтв, чоловіків, богом-цілителем і одночасно смертоносним богом, який розносить епідемії. Сестра-близнючка Аполлона Артеміда – богиня полювання і покровителька молоді. Багатосторонніми були функції Гермеса, спочатку бога достатку, потім- торгівлі, покровителя ошуканців і злодіїв, патрона ораторів і спортсменів. Також Гермес вважався опікуном таємних знань, магії та чародійства. Лише йому дозволялося безкарно входити до царства мертвих і вільно виходити звідтіля, оскільки Гермес виконував функції провідника душ до Аїду. Діоніса поважали як бога виноробства. Великою повагою користувалася Афіна- богиня мудрості та війни. Постійна супутниця Афіни - богиня перемоги Ніка, символ мудрості Афіни - сова. Афродіті, народженій з морської піни, поклонялися як богині кохання та краси. Син Зевса і смертної жінки Алкмени Геракл нібито заснував Олімпійські ігри, здійснив 12 подвигів і після смерті опинився на Олімпі, де також став безсмертним.

Поиск по сайту: