Б) Крито-мікенська культура

Еллінська цивілізація мала великих попередників, а саме Крито-Мікенську цивілізацію. На рубежі ІІІ тис. до н . е. на о. Крит виникають перші осередки розвиненої культури. В історії цієї цивілізації виділяють кілька етапів:

1. Стародавній, що продовжувався з 2600 до

2000 рр. до н. е., було названо ранньомінойським за іменем легендарного правителя Криту царя Міноса.

2. Розквіт культури припадає на першу половину ІІ тис. до н. е., від 2000 до 1425 року, - до періодів средньомінойського та початку пізньомінойського.

3. Час з 1425 до 1150 рр. був завершенням пізньо-мінойського періоду. На ці сторіччя припало руйнування як природними силами, так і ахейськими племенами міста Кноса, занепад могутності Крита, загибель його культури та поява ахейських центрів Балканського півострова.

Правили Критом царі, які виконували нерідко роль жерців, оскільки релігійним церемоніям відводилося значне місце. Існували армія, сильний флот. Критяни були відомі як безстрашні мореплавці, що підтримували жваву торгівлю з іншими народами. Природа цього середземноморського острова була багатою. Соковиті трави на пасовищах для худоби, пишна рослинність у родючих долинах, велика кількість винограду, оливкових гаїв, посіви льону, шафрану- всім цим славився Крит ще в сиву давнину.

Ця культура мала світський,переважно палацовий характер. Найбільшим був палац, споруджений у м , Киос ,Рештки його в 1900 р. знайшов англійський археолог Артур Еванс. Палац складався з сотень різних приміщень, згрупованих навколо великого центрального двору. В їх числі були тронний зал, колонні зали, оглядові тераси, навіть ванні кімнати. Стіни ванних кімнат прикрашають відповідні для такого місця розписи, котрі зо6ражають дельфінів і риб, що літають. Споруда мала надзвичайно заплутаний план , Ходи і коридори раптово переходять в підйоми і сходові спуски, до того ж палац був багатоповерховий. Не дивно, що людська уява створила легенду про Лабіринт, жахливе чудовисько Мінотавра та дівчину Аріадну, яка за допомогою клубка ниток вивела царевича Тезея із підземелля палацу.

На острові знайдено безліч невеликих скульптур, особливо статуеток богинь зі зміями: змії вважалися хранительками домівки. Богині в спідницях з воланами, вузькими відкритими ліфами і високими зачісками виглядають вельми кокетливо. Критяни були прекрасними майстрами кераміки: глиняні вироби красиво розписані, особливо ті, на яких з великою жвавістю зображено морських тварин, наприклад восьминогів, що охоплюють своїми щупальцями округлий корпус вази. Критські митці були й майстрами карбування, про що свідчать знахідки дорогоцінних ваз, келихів.

Наприкінці XV ст. до н. е. острів зазнав катастрофи, внаслідок якої мінойська цивілізація перестала існувати. Вчені припускають, що це було виверження вулкана на острові Тіра. Територію острова зайняли ахейські племена, а все корінне населення перебралося на материк.

Значного впливу критської культури зазнала мікенська цивілізація, розквіт якої припав на ХV- ХІІІ ст. до н.е. Жителі цих місць – греки-ахейці – будували свої міста-фортеці на високих пагорбах, звідки пішла назва «акрополь» -верхнє місто , де й зводились царські палаци. Ця культура була знищена в ХІІ ст. до н. е. під час навали дорійців. Та крито-мікенська спадщина відіграла велику роль розвитку грецького мистецтва.

Гомерівський період

Наступний період еллінської культури (XI-VIII ст. до н. е.) називається

<<гомерівським>>, тому що основні дані про нього вчені отримали з

двох епічних поем, автором яких був поет вже архаїчного періоду Гомер. Від

цього періоду майже не лишилося пам'ятників архітектури чи монументальної

скульптури. Однак ми маємо уяву про гончарне ремесло, близьке до мікенської кераміки. Найдавніший глиняний посуд був прикрашений геометричним візерунком із горизонтальних смуг коричневого лаку. Пізніше у розписах кераміки з'явились фігури тварин, птахів та людей. До VIII ст. відноситься дипілонська амфора, що служила надгробним пам'ятником на кладовищі

Афін. Виразні її монументальні форми; широкий масивний корпус, гордо піднімається високе горло. Вона здається не менш величною, ніж струнка колона храму або статуя могутнього атлета. Всю поверхню її розділено на фризи, в кожному з яких свій узор, з меандром різного типу, що часто повторюється. На найширшому місці представлена сцена прощання з померлим. Справа і зліва від покійного - плакальники із заламаними над головою руками. Про монументальну скульптуру є свідоцтва тільки в описах стародавніх авторів. Це так звані ксоани- статуї з дерева та каменю.

Поиск по сайту: