Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Програмована концепція навчання



 

Ця концепція почала розвиватися в 40-50 роках у США, а пізніше в Європі. Ідею концепції опрацьовували американські вчені Б.Скіннер і Н.Краудер, радянські вчені В.П.Беспалько, С.А.Буссади, П.Я.Гальперін, Н.Ф.Тализіна, військові педагоги О.В.Барабанщиков, Б.Ц.Бадмаєв, С.І.С’єдін. Вона дала поштовх до розвитку технологій навчання, до розробки теорії та практики технічно складних навчальних систем.

Програмоване навчання - це відносно самостійне та індивідуальне засвоєння знань і аналіз умінь за допомогою комп’ютерів згідно навчальної програми. У традиційній педагогіці учіння відбувається за допомогою підручників, і об’єкт навчання відповідно, репродукує їх. При цьому його робота практично не контролюється і не регламентується. За програмованого навчання передача матеріалу здійснюється невеликими ”порціями” (алгоритмами), які мають характер логічно і змістовно завершених елементів. Відразу за кожною ”порцією” здійснюється контроль або самоконтроль, поки не з’ясовується, що ця ”порція”засвоєна. Тоді вивчається в такий же спосіб наступна ”порція”. Військовослужбовцю інформація дістається з програмованого підручника або комп’ютера. Головна ідея цієї концепції - управління учінням, пізнавальними діями того, хто навчається, за допомогою навчальної програми.

Основним поняттям цієї концепції є навчальна програма, під якою розуміють алгоритм пізнавальних дій, який складається з послідовних мікроетапів щодо опанування одиницею знань або дій. Алгоритм складається з трьох частин: доза інформації про предмет, який вивчається; завдання операції щодо роботи з інформацією та її засвоєння; контрольні завдання і вказівки про повтор вправи або перехід до наступного етапу.

В теорії та на практиці програмованого навчання склались два, відносно самостійних, підходи - лінійний та розгалужений. Авто­­­ром першого підходу є Б.Скіннер. Матеріал, що вивчається, ділиться на невеликі "порції", які доступні для засвоєння і закінчуються кількома контрольними запитаннями. Польський дидакт Ч.Купісевич сформулював основні засади створення та використан­­­ня лінійного програмування в навчальному процесі:

засада розподілу навчального матеріалу на дрібні "порції";

засада активізації діяльності тих, хто навчається, шля­­­хом вказівок, що і як робити;

засада негайної оцінки відповіді або дії (принцип зворотнього зв'яз­­­ку);

засада індивідуалізації темпу і змісту навчання (89, с.158 - 161).

Достоїнством лінійного програмування є те, що об'єкти навчан­­­ня обов'язково опановують навчальний матеріал завдяки невеликим його "порціям", безпосередньому контролю і перевірці, можливості відтворення навчальних дій. Але цей підхід має і недоліки. Нап­­­риклад, він не дає можливості воїну чітко з'ясувати для себе за­­­гальні цілі навчання, досягти мети стрибком, індивідуалізувати зміст навчання, сковує творче мислення і самостійність.

Розгалужене програмування отримало свій розвиток з урахуван­­­ням достоїнств і недоліків лінійного програмування. Принципово розгалужене програмування відрізняється від лінійного двома особ­­­ливостями.

Автор цього варіанту Н.Краудер, по-перше, пропонував задава­­­ти навчальний матеріал не малими "порціями", а логічно завершени­­­ми і великими блоками для того, щоб об'єкти навчання могли гли­­­боко і всесторонньо проаналізувати зміст навчального матеріалу, по-друге, вибіркову їх відповідь під час виконання контрольного завдання. Вони вибирають правильну відповідь у контрольному зав­­­данні з набору відповідей, де є окрім правильної, ще й неповні та невірні відповіді, які мають системні помилки. Коли воїн дав пра­­­вильну відповідь, він переходить до наступного мікроетапу. В про­­­тилежному випадку йому дається пояснення сутності помилки, і він отримує завдання працювати з однією з додаткових програм у за­­­лежності від виду помилки або повернутися до вихідного пункту. Отже, розглянута програма веде воїнів до навчальної цілі різними шляхами в залежності від їх відповідей та помилок. Таким шляхом досягається значна індивідуалізація навчання.

Однак і цей варіант програмування має недоліки. Основними се­­­ред них є вибір воїном вірної відповіді, який може здійснюватись шляхом її відгадування. Цей вибір провокує його на відгадування відповідей, запам'ятовування та вилучення помилкових та ін. Розглянуте програмування не дає воїнові цілісного і системного уявлення про матеріал, що вивчається.

З метою подолання недоліків лінійного та розгалуженого програмування створили змішане програмування, яке є комбінацією двох перших. На сучасному етапі практично використовується змішаний варіант програмування.

Такі програми навчання виявляються найбільш ефективними для формування практичних навичок та вмінь. Для навчання військовослужбовців, яке має прикладний характер, можна ефективно використовувати психологічний варіант програмування, запропонований П.Я.Гальперіним і Н.Ф.Тализіною. Ця концепція має назву "Теорія поетапного формування розумових дій" і базується на трьох обов'язкових, незалежно від їх предметного змісту, компонентах: орієнтовна основа дій, виконавчі дії; корекційно-контрольні дії (14). Як розвиток ідеї програмування в навчанні виникли блокове та модульне навчання. Автором блокового навчання є польський дидакт Ч.Купісевич (89, с.155-191). Таке навчання здійснюється на основі гнучкої програми, яка в своїй основі має змішане програмування, але в себе включає і традиційний текст. Він цю програму вперше запропонував у 1968 році (87). Основними цілями такого програмування, згідно нього, є багатостороннє навчання і пристосування методу до різноманітних організаційних умов навчання.

Назва цієї програми - "Метод блокового програмування" - свідчить про те, що в цьому методі використовуються декілька блоків, кожний з яких потребує від воїнів певних зусиль. Основні блоки цієї програми:

інформаційний блок;

тестово-інформаційний - для перевірки освоєння першого блоку;

корекційно-інформаційний (у випадку невірної відповіді - ­­­додаткове навчання);

проблемний блок (згідно автора, - це основний, базовий блок - рішення завдань на основі отриманих знань);

блок перевірки та корекції.

Отже, все проходження інформації, яка переробляється у вище­­­перелічених блоках, замкнуте, а воїн, який опанував матеріал бло­­­ку, може перейти до наступного.

У нашій країні у багатьох навчальних закладах, в тому числі й нашому інституті, широко використовується модульне навчання. У деяких навчальних закладах ця концепція називається модульно-рей­­­тинговою. Наприклад, у Національному університеті ім. Т.Шевченка професор А.М.Алексюк з 1987-88 навчального року по цій концепції проводить заняття з курсу "Педагогіка вищої школи", а на біологічному факультеті - усі заняття з педагогіки організо­­­вані згідно цієї концепції.

Вона передбачає таку організацію процесу навчання, під час якого об'єкт навчання працює з навчальною програмою, яка скла­­­дається з певних модулей. Основними модулями є цільовий, інформа­­­ційний, операційний (практичне керування по досягненню цілей навчання) і модуль перевірки знань. Кожний модуль харак­­­теризується закінченістю і відносною самостійністю, складаючи, тим не менш, єдине ціле, яке забезпечує досягнення бажаного результату. Цю концепцію легко використовувати у вищій військо­­­вій школі, хоча окремі елементи можна застосовувати під час нав­­­чання військовослужбовців строкової служби.

Сучасні засоби обчислювальної техніки дають можливість ство­­­рювати складні електронні системи навчання, телекомунікаційні мережі, які мають значні дидактичні можливості. У сучасній дидак­­­тиці, окрім програмованого навчання, використовуються й інші інформаційні технології (наприклад, бази даних, бази знань, комп'ютерні дидактичні та розвиваючі ігри). Безумовно, інфор­­­матизація навчання, особливо у таких видах та родах Збройних сил України, як ППО і зв'язок, має великі дидактичні перспективи, що дозволяє модулювати умови сучасної війни під час занять з бой­­­ової підготовки.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.