Забруднення моря стічними та баластовими водами

Основні обсяги забруднення Сві­тового океану стічними водами над­ходять, у першу чергу, від підпри­ємств морського транспорту - пор­тів, судноремонтних і суднобудівних заводів. Морські і річкові порти за­звичай розташовані в межах великих міст, через них здійснюється пере­валка різних вантажів, у тому числі і небезпечних. Характерні особливо­сті останніх десятиліть при перева­люванні небезпечних вантажів у портах України:

зростання обсягу перевалки тра­диційних небезпечних масових ван­тажів (вугілля, кокс, гранульована сірка, мінеральні добрива, метало­брухт і т. п.), а також нових, які ра­ніше не перевантажувалися в неспеціалізованих портах, хімічних ванта­жів (оцтова кислота, чотирихлористий вуглець, перхлоретилен, мета­нол, стирол, бензол, хлористий вініл, спирти, та ін.);

перевантаження нових зрідже­них нафтових та природних газів;

зменшення або виключення ван­тажопотоку небезпечних вантажів, які перевозяться в тарі та упаковці дрібними коносаментними партіями (лужні розчинники, кислоти, спирти та отрутохімікати);

переорієнтування вантажообігу небезпечних вантажів з ринку країн СНД на експорт до далекого зару­біжжя;

поява пило і газобезпечних тех­нологій перевантаження небезпеч­них вантажів навалом до трюмів су­ден із застосуванням багатообертових, великотоннажних, м'яких кон­тейнерів.

До виробничих стічних вод відно­сять: поверхневі стоки; стічні води, які містять токсичні речовини - бензол, ацетон, ки­слоти, луги, розчинені метали і наф­топродукти. Кислоти і луги зміню­ють кислотність водного середови­ща і впливають на біоценоз (лужні води з рН більше 9,5 безпосередньо небезпечні для риб, з рН 8,6...9,5 впливають гнітюче на розвиток риб через тривалий час, підкислені води з рН 5,0...6,4 небезпечні для риб за умови одночасної наявності у воді солей заліза).

Суднові стічні води прийнято класифікувати господарсько-фекальні і господарсько-побутові.

До суднових господарсько-фекальних стічних вод відносяться:

стоки та інші відводи з усіх видів туалетів, піссуарів, унітазів, а також шпігатів, що знаходяться в загальних вбиральнях;

стоки з раковин, ванн, душових і шпігатів, що знаходяться в медичних приміщеннях;

стоки з приміщень, в яких містяться тварини; інші стоки, якщо вони змішані з переліченими вище.

До господарсько-побутових стічних вод відносяться стоки: від умивальників, душових, ванн, шпігатів житлових та санітарно-гігієнічних приміщень; від миття і устаткування камбуза та інших приміщень харчоблоку. Збір та обробка господарсько-побутових стічних вод (не змішаних з господарсько-фекальними водами) не передбачаються вимогами МАРПОЛ 73/78.

За складом господарсько-фекальні стічні води складаються з 58% органічних і 42% мінеральних речовин (з них 20% представляють собою нерозчинні речовини у вигляді завислих частинок), які містять п'ять основних забруднюючих компонентів:

велика кількість бактерій, паразитів, вірусів, що заражають морських тварин і людей;

розчинені органічні і зважені компонентів, які мають у водному середовищі високу біохімічну потребу в кисні;

тверді частки (органічні і неорганічні), що осідають на дно і при своєму біохімічному розкладі також поглинаючі кисень;

плаваючі частки (органічні і неорганічні), утримуються на поверхні води як окремі шматочки або у вигляді суспензії і являють собою серйозну проблему з точки зору зручностей використання морських басейнів для відпочинку;

великі концентрації поживних речовин (головним чином, фосфорних і азотних сполук).

При надмірному або постійному забрудненні моря стічними водами кількість розчиненого у воді кисню зменшується, що призводить до порушення процесу природного самоочищення і, як наслідок, до зміни всього екологічного характеру акваторії. Низька концентрація розчиненого кисню і висока концентрація органічної речовини створюють несприятливі умови для існування риби, яка або гине, або переходить із забрудненого району.

Розрідження компонентів стічних вод залежить від швидкості судна під час викиду, ступеня переміщення стічних вод у кільватерному струмені, а також від коливання моря.

В залежності від кількості скинутих стічних вод у місці скиду може змінитися колір морської води.

Наслідки забруднення, викликаного скиданням стічних вод, залежать від біохімічних умов у розглянутого району. У районах з низькою температурою води біохімічний розклад йде повільно і може зовсім не виявлятися. У таких умовах основним чинником зменшення забруднення буде розведення. Цей варіант самоочищення характерний для північних морів. І, навпаки, у південних морях поряд з розбавленням активно проявляються біохімічні процеси.

Хвороботворні бактерії при низькій температурі морської води зберігаються набагато довше, ніж у теплих водах. Але в будь-якому випадку патогенні бактерії і віруси виживають в морській воді тривалий час, достнього для безпосередньої передачі інфекції людині, попадання в організм морських тварин і нанесення збитку їх життєздатності. Оцінити фактичні обсяги скиду з суден стічних вод і відповідний ступінь забруднення ними моря дуже важко.

У процесі використання води на судні для пит­них і господарчих потреб накопичу­ються суднові стічні води (ССВ) в обсязі від 200 до 300 літрів на людину за добу. Загальна кількість ССВ, у по­рівнянні з обсягом міської каналіза­ції, значно менша, проте вони завда­ють суттєвої шкоди водоймам, особ­ливо в місцях скупчення суден. Стіч­ні води з суден, акваторії порту та судноремонтних підприємств міс­тять господарчо-побутові стоки, фе­кальні та під сланеві води, які характеризуються високим рівнем бак­теріального забруднення через при­сутність бактерій, грибків та дрібних водоростей.

Проблема вилучення ССВ з су­ден давня і розв'язувалася раніше просто - скиданням ССВ за борт без будь-якої обробки. Пояснювався такий спосіб можливістю значного розведення ССВ водами Світового океану, а також здатністю водного середовища до самоочищення за ра­хунок розкладання забруднень при­родним шляхом. Кожне водоймище не­здатне до самоочищення, яке зале­жить від початкової чистоти води кількості розчиненого у воді кисню, але значне погіршення останнім ча­сом якості води Світового океану, що змінило кисневий баланс во­доймищ, понизило їх здатність до самоочищення.

Води, які містять синтетичні поверхнево-активні речовини (ПАР). У морське середовище ПАР потрапляють разом зі стічними во­дами і містять інгредієнти, які ток­сичні для водних організмів: ароматизуючі речовини, вибілювальні ре­агенти (персульфати, перхлорати), кальциновану соду, карбоксиметил-целюлозу, силікати натрію.

У залежності від природи та структури гідрофільної частини мо­лекули ПАР поділяються на аніоно­активні, катіоноактивні, амфотерні нейоногенні. Серед ПАР найбільш розповсюдженими є аніоноактивні речовини (50 % світового виробни­цтва ПАР). Наявність ПАР у стічних водах пов'язана з використанням їх для поліпшення умов буріння наф­тових і газових свердловин та при боротьбі з корозією устаткування. Ці речовини надзвичайно стійкі і зберігаються роками у воді, причо­му більшість із них містять фосфор, який сприяє розмноженню синьо-зелених водоростей і "цвітінню" во­дойм. При "цвітінні" Каховського та інших "рукотворних" морів України спостерігаються різке зниження вмі­сту кисню у воді, "замори" риби і загибель інших водних тварин.

Стічні води з пестицидами.Пе­стициди - штучно створені хімічні речовини для боротьби зі шкідника­ми та хворобами рослин, які можна розділити на такі види:

інсектициди - для боротьби зі шкідливими комахами;

фунгіциди та бактерициди - для боротьби з бактеріальними хворобами рослин;

гербіциди для боротьби з бур’янами.

Такі забруднювачі у водному середовищі вбивають рибу, отруюють продукти харчування людини та токсичні для ракоподібних навіть при низьких концентраціях. Світова економіка використовує більше 5 млн т пестицидів, з яких 1,5 млн т потрапляють до складу наземних і морських екосистем із золою та стічними водами. Знач­но перевищено допустиму норму вмісту пестицидів у Балтійському. Північному, Ірландському морях, на узбережжі Англії, Німеччини, Голландії, Бельгії, Ісландії, Порту­галії та Іспанії.

Отруєння Світового океану пес­тицидами - найбільш імовірний чин­ник глобальної екологічної ката­строфи. Використання хімічних ре­човин для ліквідації розливів нафти і нафтопродуктів поглиблює згубні наслідки.

Баластові води.Забортну воду почали використовувати як судно­вий баласт з 80-х років XIX століт­тя, що призвело до проблем забруднення морського середовища і пере­носу чужорідних водних організмів на обшивці судна та в його танках. Уперше факт інвазії азіатських морських водоро­стей у Північному морі було зареє­стровано ще в 1903 р. Щодня у водяному баласті суден світу транспортується з місця на мі­сце від 7 до 10 тисяч різних видів морських живих істот: вірусів, бак­терій, безхребетних тварин, ікринок і личинок риб, інших компонентів планктону.

Вселення у водне середовище чужорідних видів тварин і рослин свого роду "біологічне забруднен­ня", яке наближується за своїми на­слідками до інших видів забруднень, а в ряді випадків виникаючі пробле­ми перевищують збитки від інших антропогенних факторів.

На відмі­ну від забруднюючих речовин, як руйнуються в процесі самоочищен­ня води і можуть піддаватися конт­ролю, "вселенні" можуть розмножуватися і поширюватися з непередбачуваними наслідками. З'явившись у новому середовищі, де відсутні зви­чайні для них паразити і хижаки, "виселенці" активно розвиваються, пригнічуючи або витісняючи місце­ві види в результаті конкуренції або поїдання. Поява чужорідних видів спричиняє погіршення якості води, поширення паразитів і хвороб, у тому числі небезпечних для люди­ни, токсичне "цвітіння" води, інтен­сивне обростання і біокорозію гід­ротехнічних та водозабірних споруд. Якщо інші види забруднень локалі­зуються на невеликих ділянках і по­ступово деградують, то "біологічне забруднення" швидко поширюється на весь водний басейн.

Найважливіший антропогенний вектор інвазії - водний транспорт, який переносить чужорідні організ­ми у складі угруповань обростань корпусів суден та з баластом у скла­ді тимчасових планктонних угрупо­вань та угруповань осадків. Процес інтродукції з судновим водяним ба­ластом став глобальним та одержав яскраву назву "екологічна рулетка".

За даними ІМО, що­річно світовий флот перевозить 10 млрд т баластової води з 3000 видів рослин і тварин.

Загальний річний обсяг скидання в Україні суднових баластових вод близько 3 млн т.За останні 20 років зареєстрова­но більше 70 важливих за наслідка­ми фактів переносу екзотичних ор­ганізмів морським транспортом. Міжнародна конвенція про збере­ження біологічного розмаїття, в якій усі регламентуючі вимоги детально виписані, постійно порушується.

Наведемо деякі приклади:

вселення молюска дрейсени у Великі озера призвело до витіснення місцевих і видів молюсків і викликало серйозні зміни на екосистемному рівні. Лише економічні втрати оцінюються в 500 млн дол. США на рік;

у 1990 р. на очищення промис­лових водозабірних споруд на узбе­режжі Великих озер від мідій, заве­зених з басейнів Каспійського і Чорного морів, було витрачено 11 млн. дол. США;

з водяним баластом у води Ав­стралії завезено отруйну водорість гімнодіум, яка викликає параліч і загибель молюсків, отруєння лю­дей. Цю водорість було також вияв­лено у водах Аргентини, Мексики, Японії, Португалії та Середземно­морського басейну.

Україна згідно з резолюцією МЕРС 36/13/1 (п. 4) ІМО, - один з найскладніших районів, і тому суд­на при вході в Чорне море повинні замінити ізольований баласт, узятий в інших районах Світового океану, чорноморським баластом.

Українські гідробіологи щоріч­но знаходять до 40 нових "вселенців" з тихоокеанських, атлантичних та середземноморських вод, десятки з яких вселені навмисно. Вони попадають у Чорне море з тор­говельних суден, які зливають свої баластові води в Севастопольській бухті. Дещо пом'якшує проблему те, що води Чорного й Азовського мо­рів у два рази прісніші, ніж води біль­шості морів та океанів, тому 95 % чужорідних організмів не вижива­ють, та й температурний режим тут жорсткіший.

Північноамериканський молюск гребневик мнеміопсис потрапив у Чорне море в 70-х роках минулого сторіччя і, не маючи природних ворогів, став поїдати планктон. Через нестачу їжі чорноморська риба почала гинути. На початку 90-х років обсяг біомаси цього виду склав більше 700 млн т. Екологічну проблему розв'язав зане­сений з баластовими водами "закля­тий ворог" мнеміопсиса - більший за розмірами молюск, який зменшив чисельність мнеміопсиса, і в Чорно­му морі відновився баланс

Крім "вселенців", разом з водя­ним баластом у морське середовище потрапляють нафтопродукти, залізо і завислі речовини. Якщо танки своє­часно не промиваються і не зачища­ються, то накопичується осад від баласту різних морських районів (товщиною до двох метрів). Судно­ві танки зазнають корозії в морсь­кій воді, а з суднових систем до ба­ласту потрапляють нафтопродукти. Таким чином, узятий чистий баласт перемішується з осадом у танках і забруднюється.

Дослідження ізольованого ба­ласту Держінспекцією охорони Чор­ного моря показали, що 40 % бала­стових вод за рівнем забруднення не відповідають національним нор­мативам. Вміст нафтопродуктів до­ходить до 5 мг/л (норма 0,05 мг/л, пе­ревищення граничнодопустимої концентрації (ГДК) в 100 разів), за­ліза -до 3 мг/л (норма 0,05 мг/л, пе­ревищення ГДК в 60 разів), завислих ре­човин - до 10... 12 мг/л (фоновий показник 1...3 мг/л). Протягом 2000 р. в Одеську затоку скинуто 2670000 м³ баластових вод, з якими в морське середовище потрапило 800 кг заліза, 570 кг завислих речо­вин і близько 70 кг нафтопродуктів.

У той же час у США ГДК роз­чиненого заліза для водного середо­вища складає 1 мг/л. У багатьох мор­ських екосистемах спостерігається дефіцит заліза, яке бере участь в утворенні хлорофілу і відповідає за рівень продуктивності екосистеми, тобто занадто низький рівень заліза обмежує продуктивність. Тому наяв­ність такого жорсткого обмеження вмісту заліза, прийнятого в Україні, може бути помилкою.

Світове товариство на проблему баластових вод відреагувало ство­ренням у 1990-х рр. Глобальної між­народної програми щодо інвазійних видів (The Global Invasive Spezies Program,Mooney,1999), яка розгля­нула питання запобігання і контро­лю інтродукцій чужорідних видів, а також мінімізації економічних, еко­логічних і медичних наслідків подіб­них інтродукцій.

Небезпека "біоло­гічного забруднення" і необхідність контролю та запобігання вселенню чужорідних організмів відбиті і в Конвенції ООН про збереження біологічного розмаїття (ст. 8, п.h )та рекомендаціях ІМО. На багатьох міжнародних нарадах щодо чужо-рідних видів розглядалися проблеми розробки систем раннього попере­дження, прогнозу та оцінки ризику і вартості вселення чужорідних ви­дів, розроблялися заходи контролю поширення і зниження шкідливого зпливу "біологічних забруднень".

Ряд країн (Канада, Австралія, Чилі, Ізраїль, Нова Зеландія, США, Україна) у своїх національних правилах в однобічному законодавчому порядку вимагають, щоб до заходу у порт, у прибережні або територі­альні води баласт, який знаходиться на борту судна, був замінений.

За законодавством України, судна, що заходять у порти України, зо­бов'язані замінити баласт у відкритій частині Чорного моря, де рівень забруднюючих речовин значно нижчий від ГДК. Якщо якість баластових вод не відповідає вимогам, забо­роняється скидання у прибережні води Чорного моря і пропонується виконувати заміну баласту за межа­ми територіальних вод України. Але якщо з різних причин капітан судна не може виконати поставлені вимо­ги, він може прийняти рішення про скидання баласту незадовільної яко­сті на стоянці в акваторію порту. У таких випадках на капітана згідно з Кодексом про адміністративні пра­вопорушення накладається штраф, а судновласникові пред'являється претензія по відшко­дуванню збитків за забруднення. Отримані суми надходять у держав­ний бюджет і за рішенням уряду цільовим призначенням витрача­ються на поліпшення стану природ­ного середовища України.

Подією, останньою за часом і безпрецедентною за значенням, є прийняття 13 лютого 2004 року Між­народної конвенції про контроль суднових баластових вод та осадків і керування ними.

Поиск по сайту: