Проблеми розвитку культури в незалежній Україні

Розвиваючись в умовах постійних спроб асиміляції з боку іноземних держав українська культура не лише змогла вижити, але й подарувати світу багато шедеврів мистецтва та кінематографу, неповторні літературні твори та пам’ятки архітектури.

Нажаль, економічні кризи, політична нестабільність та відсутність політичної волі суттєво загальмували процес культурної модернізації. На сьогодні реформування культури – це закладення ідеологічного фундаменту для розбудови суспільства майбутнього на основі нашого історичного коріння, мови, звичаїв і традицій, а не запозичених стереотипів та імпортованих шаблонів.

Актуальні проблеми у сфері культури включають:

- Низький рівень культури та духовності суспільства;

- Низький рівень державного фінансування;

- Занепад вітчизняного кінематографу, книгодрукування, мистецтва.

- Охорона та популяризація історичних пам’яток;

- Спекуляція питаннями мови, історії та релігії.

Відсутність чітких державних кроків з відродження української культури призвели до помітного занепаду суспільної моралі, втрату моральних цінностей, зміну світогляду від первинних основ духовного розвитку до безвідповідального споживання матеріальних благ, посилення соціальної байдужості, апатії та агресії. Ці тенденції яскраво простежуються як у повсякденній культурі спілкування більшості громадян, так і низькому рівні політичної культури та свідомості суспільства, неможливості консолідації зусиль для вирішення спільних проблем.

Подібний стан багато в чому зумовлений слабким державним фінансуванням галузі культури, яка самостійно не може протистояти загрозливим тенденціям до її утисків, створення загального відчуття байдужості до історичних традицій та утвердження стереотипу матеріального споживання над ідейним створенням, популяризація культу сили, багатства та влади. Через брак державних коштів закриваються музеї, мистецькі центри, книгарні та театри, приміщення яких потім незаконно приватизовуються. Не краща ситуація спостерігається у вітчизняному книгодрукуванні. Систематично скорочується випуск українських книжок, а ті нечисленні, хоча й безумовно успішні спроби популяризації та відродження української книги не мають державної підтримки і часто здійснюються за кошти приватних осіб.

Якщо держава не хоче витрачати кошти на популяризацію власної історії, культури, звичаїв та традицій, вона мимоволі змушена пропагувати культуру інших народів. Вітчизняний ринок кінофільмів вже давно перенасичений стрічками іноземного виробництва, причому не завжди високої якості. Багато західних, популярних серед молоді фільмів негативно впливають на свідомість підлітків, пропагують страх, ненависть, расизм, насилля, шкідливі звички, культ сили, безвідповідальний спосіб споживацького життя.

Великий вплив на неможливість культурного об’єднання має штучна спекуляція політичними силами спірними питаннями: мови, історії, релігії. Шляхом маніпуляції суспільною свідомістю, підміною понять та викривлення фактів в суспільстві формуються ворожі настрої, коли в єдиній соборній державі існують різні народи, які мають своїх героїв, ворогів, історію та звичаї. Велика Вітчизняна війна, радянська армія, ОУН-УПА, НАТО, націоналізм, релігійні розколи виноситься для публічного обговорення лише з однією метою – відволікти громадян від реальних економічних, соціальних та екологічних проблем в державі та відповідальності влади. Адже більшість українців, в першу чергу, об’єднують цілком конкретні питання, що хвилюють кожну людину незалежно від місця проживання, віросповідання чи ставлення до історії. Це проблеми освіти, охорони здоров’я, працевлаштування, екологічного захисту, гідних зарплат та достойних пенсій. Не в змозі дати відповіді на ці питання, політики просто задурюють людям голови тими речами, що не потребують чіткої відповіді, а де можна довго змагатися у красномовстві, даючи власну оцінку подіям, що давно минули і стали історією.

Поиск по сайту: