Зародження наукових знань у первісному суспільстві

Найбільшим досягненням людини стало добування й використання вогню. У боротьбі за існування досвід людини збагачувався реальними знаннями про рослини й тварин, про рух і сили, про метеорологічні явища, небесні світила і т.д. Накопичені знання й практичні навички, які передавалися з покоління в покоління, створювали первісне тло майбутньої науки. Люди, які жили в тайзі, відмінно знали її закони, природу, поведінку й звички тварин, безпомилково орієнтувалися на місцевості. Прекрасно знали морські течії і напрямки вітрів, розташування островів та архіпелагів, чудово орієнтувалися за зоряним небом, знаходячи свій шлях в океані.

На пізніх етапах епохи первісної родової общини з'явилися перші, зародкові форми географічних карт. Географічні схеми, які спочатку креслилися часто просто на землі, зображували стоянки, водойми, місця кочівель, тотемічних святилищ та ін. Первісна людина добре знала звички тварин, що дозволило пізніше перейти до їх одомашнення. Першою такою твариною був собака.

Первісна людина добре знала анатомію людини, основи медицини, примітивної хірургії: перев'язку, лікування ран і переломів, вивихів, аж до хірургічних операцій на черепі. Первісна культура була синкретичною, у ній тісно перепліталися пізнавальна, естетична, предметно-практична та інші види діяльності людини. У первісному мистецтві набувають свого розвитку перші уявлення про навколишній світ. Вони сприяють закріпленню й передаванню первинних знань та навичок і є засобом спілкування між людьми. У процесі історичного становлення первісна людина тривалий час орієнтувалася в навколишньому середовищі, відображаючи й фіксуючи лише якісні (а не кількісні) властивості предметів.

Розвиток здатності до рахунку — важливий показник рівня розвитку людської свідомості, її спроможності абстрагувати, узагальнювати, теоретизувати. Перш за все слід вказати на три головні передумови становлення кількісних уявлень, здатності рахунку:

+ Повсякденна практична діяльність людини , різноманіття дій людини з розділення цілого на частини (виготовлення знарядь праці , поділ видобутку , туш тварин тощо) і додавання деякого цілого з частин (будівництво житла , складені знаряддя тощо). Такі повсякденні практичні дії повторювалися первісною людиною багаторазово , будучи необхідною стороною його повсякденної життєдіяльності ;

+ Природні ритми , особливо взаємозв'язку ритмів людського організму ( включаючи його фізіологічні ритми ) з ритмами природного середовища;

+ Пізнавальна процедура порівняння , виділення якісно певних характеристик природних предметів і співвіднесення їх між собою.

Найважливіший етап (і умова) у процесі вироблення поняття рахунку пов'язаний із виявленням співвідношення елементів однієї множини однотипних речей з елементами іншої, якісно іншої множини (розподіл усередині общини, міжобщинний обмін). Для вимірювання часу найбільш зручні природні ритми , їх збіг з ритмами людського організму , ритмами господарського життя. Наступний історичний етап розвитку прийомів рахунки пов'язаний із заміною природних посередників штучними. В якості їх виступали зарубки, нарізки, насічки на палицях, кістках або інших предметах, вузлики, смуги фарби і т.п. Наступним етапом є виникнення чисел та систем числення.

Значний обсяг накопиченого археологічного матеріалу дозволяє стверджувати, що ще в палеоліті відбувалося нагромадження астрономічних знань. На верхньо-палеолітичних стоянках у різних частинах Європи та Азії знайдено наскельні зображення, браслети, пряжки, вироби з бивня мамонта й т.п., що містять ритмічно повторювані нарізки та ямки. Їхня структура й розподіл відповідають місячним циклам, тобто вони являють собою найдавніші форми первісного календаря. На стоянках неандертальців (у печерах) результати цих спостережень фіксувалися у вигляді різних астральних малюнків (кола, хреста, групи ямок та ін.). У верхньому палеоліті (40-70 тис. років тому) астральні малюнки ускладнюються, відображаючи досить складні закономірності у поведінці Місяця, Сонця та ін. Близько 20 тис. років тому вже існували певні прийоми рахунку часу за Місяцем і Сонцем.

Процеси відтворення людини і тварин співвідносилися з динамікою, циклічністю в русі небесних тіл . У цьому ототожненні і криється коріння уособлення небесних тіл в образах тварин. Зараз у нас широко відомі традиції східного календаря пов'язувати кожен рік з назвою одного з зодіакальних сузір'їв, що позначаються іменами тварин. Образні (як правило, зооморфні ) позначення багатьох сузір'їв склалися ще у верхньому палеоліті щонайменше 25 тис. років тому. Про це свідчать, зокрема, однакові найменування ряду сузір'їв у народів Австралії, індіанців Америки , корінного населення Сибіру і в античному Середземномор'ї.

Поиск по сайту: