Стратегії економічного розвитку Японії

Моделлю економічного розвитку Японії є ієрархічний корпоративізм. Особливостями, що визначають оригінальність японської економічної моделі є: історико-економічні умови, рішучість у проведенні економічних реформ та їх ефективність, специфіка соціальних відносин всередині країни, зокрема, по вісі «уряд - бізнес - населення».

Характерною рисою економічного розвитку Японії тривалий час було активне втручання уряду в економічні процеси. Широко практикуються державні субсидії приватним підприємцям, податкові пільги. Держава перетворюється на активного інвестора. Утворюються великі державні підприємства. Значні кошти витрачаються на розвиток військово-промислового комплексу.

В період між двома світовими війнами посилюється мілітаризація японської економіки. Була проголошена «загальна мобілізація нації», що означало підготовку до війни. Відповідно до цього здійснювалася економічна політика. Держава одержала практично необмежений контроль над економічними процесами, концентруючи в своїх руках матеріальні й трудові ресурси.

Крім уряду, контроль над економікою у довоєнній Японії здійснювали великі монопольні об’єднання, концерни на чолі з сімейними холдінгами, так звані «дзайбацу».

Політика мілітаризації економіки стала стрижнем економічної стратегії Японії в 30 - 40 - х рр. ХХ ст.

Перекоси в структурі економіки, надмірна монополізація хибними сторонами виявилися в процесі війни. У цій ситуації перед Японією постали вже зовсім інші стратегічні цілі в економіці. Головною метою було як найшвидше відбудувати народне господарство й ліквідувати відставання від своїх американських і європейських конкурентів, причому не тільки за кількісними показниками, але й головне за технологічним рівнем.

Процес реформування в перші повоєнні роки очолив Дж. Додж - відомий фінансист, президент Детройтського банку. Основні напрямки реформи визначалися таким чином: демілітаризація економіки; декартелізація; завершення аграрної реформи.

Була здійснена фінансова стабілізація, в рамках якої надавалася американська фінансова допомога, поставлялося пальне, продовольство й медикаменти.

Була проведена бюджетна реформа, основою якої було суворе балансування статей бюджету з метою уникнення великого дефіциту.

Пріоритетом економічних реформ визначено піднесення виробництва.

У рамках економічної реформи було впроваджено такі заходи: введено процедуру банкрутства компаній; введено контроль уряду над ключовими галузями економіки; заморожено ціни й заробітну плату; відтворено централізоване постачання підприємств.

За основу економічної моделі розвитку було взято кейнсіанську теорію, яка передбачає активну роль держави в регулюванні економіки. Було запроваджено планування економічного розвитку, плани мали індикативний характер.

Важливим напрямком економічної стратегії стала зовнішньоекономічна орієнтація японської економіки. Основою зовнішньоекономічної політики був протекціонізм, приплив іноземного капіталу в Японію обмежувався.

Післявоєнна економічна реформа оздоровила японську економіку; вона стала тим трамплином, з якого почалося бурхливе піднесення Японії у світовому економічному просторі.

Стратегія 1970 - х - 1980 - х років відзначається деякою лібералізацією економічної політики, але регулююча роль держави залишається досит активною.

У 90 - х роках ХХ ст. відбулося суттєве гальмування японської економіки, що пов’язано з макроекономічними перекосами й зовнішніми причинами.

В 1999 р. була здійснена фінансова реформа, що одержала назву «великого вибуху». Були усунені перепони для доступу на фінансові ринки. Головними пріоритетами нової економічної політики уряду Японії стали дерегуляція економіки, визволення системи від безнадійних боргів і жорсткий контроль дефіциту державного бюджету. Значно пожвавився приток іноземних інвестицій в японську економіку внаслідок лібералізації зовнішньоекономічної діяльності.

З 2004 р. економічне зростання Японії відновилося після тривалої стагнації.

Хоча й світова економічна криза відбилася на економіці Японії, але пріоритетами її розвитку є тісне співробітництво з партнерами по ОЕСР, зміцнення своїх позицій в Азіатсько - Тихоокеанському регіоні, участь у більшості регіональних банків розвитку, підтримання стосунків з США і Китаєм та зарубіжна інвестиційна діяльність.

Поиск по сайту: