Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Особливості економічних стратегій розвитку розвинутих країн. Економічні стратегії США



Розглянемо особливості економічних стратегій розвитку США й Японії.

США є лідером процесу глобалізації, спрямовуючи його в певне русло й активізуючи цей процес.

Сучасна економічна стратегія США грунтується на ліберальній моделі, відповідно до якої уряд здійснює економічну політику, теоретичною базою якої є монетаризм і яка більщ послідовно втілюється у практику починаючи з другої половини 70 - х років минулого століття.

Проте лібералізм не завжди був домінуючою політикою США.

Так, в основі «Нового курсу» президента Ф. Рузвельта полягала кейнсіанська теорія, що була базовою не тільки в часи подолання «Великої депресії» 30 - х років і років другої світової війни, але й у повоєнні десятиліття ХХ ст.

Президент Г. Трумен, який став до влади в 1945 р., також як і Рузвельт, стояв на позиціях кейнсіанства. Він оголосив так званий «середній курс» економічного розвитку. Цей курс визначався як «державне регулювання економіки», суттю якого було поєднання підприємницької ініціативи з державною діяльністю у господарстві змішаного типу. Ринкові відносини одержали подальший розвиток.

Роль держави полягала у збільшенні урядових закупівель, наданні субсидій приватним фірмам, в ефективній податковій політиці. Уряд повинен був не просто стимулювати інвестиції в економіку, але й розширювати саме державне інвестування. Кейнсіанці розуміли, що збільшення державних витрат спровокує дефіцит бюджету, але вважали це явище навіть позитивним, таким, що стимулює динаміку економічного розвитку.

Одним із дієвих інструментів зовнішньоекономічної стратегії США став «план Маршалла», сутність якого полягала в наданні значних коштів на відбудову зруйнованої війною європейської економіки. Завдяки «плану Маршалла» в порівняно короткі строки піднялися з руїн підприємства галузей важкої індустрії, було приборкано інфляцію, збалансовано державні бюджети. Також країни отримували військову допомогу.

Економічні стратегії США формувалися на засадах кейнсіанства аж до початку 70 - х рр. минулого ст. Криза 1973 - 1975 рр. виявила необхідність переходу до інших методів регулювання економіки. Президент Р. Рейган запропонував нову програму, яка базувалася на монетаристській теорії американського економіста М. Фрідмена. Уряд Р. Рейгана запропонував й реалізував програму, яка звалася «Нові засади для Америки». В її основі містилася всіляка підтримка приватного підприємництва при одночасному послабленні державного втручання в мікроекономічні процеси. Ця економічна політика одержала неофіційну назву «рейганоміка».

На відміну від кейнсіанської теорії, що проголошувала пріоритет стимулювання попиту, нова політика грунтувалася на стимулюванні пропозиції. Г оловним інструментом регулювання економіки було визначено податкову політику.

Застосування монетаристськіх заходів надало американській економіці нового імпульсу.

«Рейганоміка» діяла ефективно майже до кінця 80 - х років, коли виявився черговий спад в американській економіці.

Уряд Б. Клінтона повернув від монетаризму до політики, яку називають «неокейнсіанством», що не передбачає такої жорсткої регламентації економічної діяльності, як класичне кейнсіанство, проте активізує роль уряду в економічній сфері. Головною метою уряду визначалося сприяння притоку інвестицій в економіку. Зросли обсяги державних вкладень в основний капітал країни. Збільшилися соціальни витрати держави, особливо на охорону здоров’я, освіту. Водночас підвищилися податки.

Наступний президент Дж. Буш - молодший був прихильником монетаризму. Його програма, яка мала назву «Нові засади», передбачала, перш за все, зниження податків, скасування податку на спадщину, ставки якого досягали 50 %. Було встановлено податкові пільги на наукові розробки й дослідження. Бюджетна програма передбачала жорстку економію з метою подальшого скорочення державного боргу.

Проте економічні програми уряду Дж. Буша не були виконані повністю. У зв’язку з активною участю США у війнах в Афганістані й Іраку різко зросли бюджетні витрати на армію. Неприємним для подальшого розвитку американської економіки стає демографічний фактор.

З кінця минулого століття відбувається рішуча реструктуризація економіки. Енергійно форсується розвиток інформаційних технологій і програмних продуктів. Відбувається перехід до «індустрії інформації»; поряд з цим вживаються терміни «деіндустріалізація» й «делокалізація» стосовно американської економіки.

Зовнішньоекономічна політика США здійснюється як через механізм діяльності ТНК, так і відстоюванням інтересів США їх представниками в міжнародних організаціях. Зокрема, США постійно відстоюють політику відкритої торгівлі, фрітрейдерства з метою доступу своїх товарів на міжнародні ринки.

США надають великого значення участі в інтеграційних процесах. У процесі глобалізації США претендують на світове економічне лідерство.

Уряд Барака Обами ставить мету здійснювати більш врівноважену економічну політику, зокрема намагається скоротити дефіцит бюджету за рахунок великих витрат на обслуговування військових контингентів за кордоном. Також Барак Обама та його уряд намагаються підвищити соціальне спрямування економічної стратегії США.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.