Діалектичний підхід в економічних дослідженнях

Найважливішою підсистемою діалектичного методу є три закони діалектики. Основний елемент діалектичного методу дослідження в економічній теорії, його ядро — це закон єдності і боротьби протилежностей у його гносеологічній функції, або принцип суперечності.

Закон єдності і боротьби протилежностей— закон, який відображає процес взаємодії (взаємообумовленості, взаємопроникнення) протилежних якостей, властивостей, сторін, тенденцій, економічних явищ і процесів, а отже, економічної системи загалом, внаслідок чого вони є джерелом саморуху й розвитку.

Найважливішою специфічною формою його конкретизації є боротьба між речовим змістом і суспільною формою.Речовий зміст способу виробництва — це процес розвитку продуктивних сил, які виражають процес праці, ставлення людини до природи, зв'язки і відносини між людьми.Суспільна форма — це виробничі відносини, або відносини економічної власності, суспільно-економічні зв'язки і відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва, предметів споживання

Важливими специфічними формами конкретизації принципу суперечності в політ-економічному дослідженні є: суперечність між речовою і суспільною формами продуктивних сил і між окремими суспільними формами капіталу, між речовим змістом і організаційно-економічною формами та ін.

закон кількісно-якісних змін — закон, який передбачає перехід на певному етапі кількісних змін в якісні, нова якість яких, у свою чергу, визначає характер, напрям, можливості й темпи перебігу кількісних змін, формує кількісно нові рушії розвитку, внаслідок чого встановлюється взаємозалежність і взаємозбалансованість кількісних та якісних характеристик при розвитку економічних явищ і процесів.

Якісні параметри економічних явищ і процесів виявляються через їх властивості. Ускладнення цих явищ і процесів супроводжується зростанням кількості таких властивостей. Серед них розрізняють необхідні, випадкові, істотні, неістотні та ін.

Дослідження економічних явищ і процесів починається з пізнання їх якості, відтак — кількості, і, нарешті, єдності, яка фіксується в понятті "міра" — "сутнісна єдність кількісного і якісного" . Але вирішальною стороною діалектичного методу пізнання в єдності якості та кількості є аналіз якісної сторони. Міру щодо кількості можна трактувати як межу, всередині якої не змінюється якість предмета. Розрізняють зовнішню міру, що відображає поверхову, зовнішню сторону економічних явищ і процесів , і внутрішню, яка характеризує глибинні властивості та ознаки діалектичної єдності якості й кількості. Внутрішня міра охоплює структуру економічних явищ і процесів, економічної системи загалом, зближується з категорією сутності першого порядку, а отже, з відповідною сутністю категорії "закон". Так, накопичення грошей стає стратегічною метою за капіталізму, його визначальною властивістю і в процесі руху — кількісною сутністю, іманентною мірою.

Особливість застосування закону кількісно-якісних змін у процесі пізнання полягає в тому, що спочатку вивчається якість предмета дослідження, а потім кількість..

Відіграє дуже важливу роль в економічному дослідженні закон заперечення заперечення — один із основних законів діалектики, який характеризує напрям розвитку економічної системи, її складових частин та елементів (окремих явищ і процесів), починаючи з умов виникнення та становлення, наступного розвитку, функціонування й переходу до досконаліших, розвинутіших систем.

21. Застосування системного підходу в наукових дослідженнях

Системний підхід – методологічний напрямок у науці, задача якого полягає в розробленні методів дослідження і конструювання об’єктів, які мають складну організацію, – систем різних типів і класів.

Основними принципами системного підходу є такі: принцип цілісності – зобов’язує розглядати систему як цілісний об’єкт, якості якого не зводяться до властивостей окремих його елементів; принцип всебічності – вимагає враховувати всі внутрішні зв’язки і відносини системи, усі фактори, які впливають на її функціонування; принцип системо утворюючих відносин – вимагає визначення саме тих зв’язків між частинами системи, які забезпечують її цілісність, існування і розвиток; принцип субординації – вимагає при дослідженні будувати ієрархію елементів і відносин за будь-якими чітко визначеними критеріями принцип динамічності – згідно з цим принципом всі характеристики системи необхідно розглядати як змінні аж до прямо протилежного значення порівняно з початковим; принцип випереджаючого відображення – передбачає наявність постійної актуальної проблематики Практично всі сучасні науки побудовані за системним принципом. Важливим аспектом системного підходу є вироблення нового принципу його використання — створення нового, єдиного і більш оптимального підходу до пізнання, для застосування його до будь-якого пізнаваного матеріалу, з метою отримати найбільш повне уявлення про матеріал.

Системи поділяються на:цілісні, в котрих зв’язки між складовими елементами міцніше, ніж зв’язки цих елементів з довкіллям, і сумативні, у котрих зв’язки між елементами такого ж порядку, що й зв’язки їхніх елементів з довкіллям; органічні і механічні; динамічні, що перебувають у русі і статичні, що відносно нерухомі; відкриті, що обмінюються з іншими системами і закриті, що ізольовані; керовані, що управляються, і некеровані, що не піддаються у-нню; самоорганізовані, і не само організовані.

Характер системи як такий визначається декількома вихідними позиціями :

1. В основі системи повинен лежати матеріальний продукт, а оскільки матерія в сучасному розумінні включає речовину, енергію та інформацію, то саме системи, що ґрунтуються на таких субстанціях, створюють безліч оточуючих нас систем. Для успішного функціонування цих систем виникає безліч їх обслуговуючих, вторинних систем, які, у свою чергу, мають допоміжні утворення класу систем і т. д. Таким чином, створюється ієрархія систем, побудована за принципом самодостатності.

2. Структура системи визначається метою функціонування системи. Системи економічні, тобто вони розвиваються, прагнучи звести до мінімуму витрати на цей розвиток. У свою чергу, частини системи, що не беруть участі у вирішенні основної задачі, нераціональні, рудиментарні та історично відмирають. Тому елементи системи завжди пов’язані між собою задля досягнення головної мети, а значить обмінюються субстанціальною речовиною, енергією та інформацією.

3. Системи функціонують в умовах оточення, що неперервно змінюється, тому будь-якій системі властиво розвиватися, адаптуватися до нових умов.

Тому у сучасній науці поняття системи перетворилося на спеціальну загальнонаукову категорію, навколо якої почали з’являтися узагальнюючі наукові напрями, які попередньо виникали паралельно на різній прикладній або теоретичній основі і мали різні найменування.

Поиск по сайту: