Поняття та види меншин у міжнародному праві

ТЕМА 7.

НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ У МП

1. Поняття та види меншин у міжнародному праві.

2. Історія становлення та розвитку системи міжнародних універсальних і регіональних організаційних механізмів захисту меншин.

3. Універсальні міжнародно-правові джерела про загальні і спеціальні права меншин.

4. Європейські регіональні міжнародно-правові джерела про загальні і спеціальні права меншин.

5. Колективні права меншин у міжнародному праві.

6. Правовий захист нацменшин у рамках ОБСЄ.

Поняття та види меншин у міжнародному праві.

Люди в світі поділяються на групи за багатьма загальноприйнятими критеріями. Так, наприклад, Загальна декларація прав людини 1948 р. включає детальний перелік прав і свободи, дотримання яких передбачене в ній для кожної людини "незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища". До специфічних груп у державі можна віднести іноземців, людей похилого віку, неповнолітніх, непрацездатних, недієздатних, безробітних, тих, хто не дотримується традиційної сексуальної орієнтації, та багатьох інших. Об'єктами міжнародно-правового регулювання є групи осіб, об'єднані за іншими критеріями: жінки, діти, біженці, особи без громадянства (апатриди), робітники-мігранти, корінні народи та ін. Зрозуміло, що такі групи в кількісному плані є "меншинами" стосовно всіх інших громадян, населення держави та світу. Проте оскільки в цій роботі розглядаються виключно питання правового статусу та захисту національних меншин (етнічних, мовних, релігійних), то в ній термін "меншина" буде вживатися саме в цьому сенсі.

Так, після другої світової війни під егідою ООН у рамках її спеціалізованих установ та з ініціативи Ради Європи держави ухвалили низку універсальних і регіональних конвенцій, які передбачають захисні заходи щодо груп меншин у різних сферах правовідносин. Спільноти (громади), яким надається правовий захист, визначаються в них по-різному. Наприклад, у ст. II Конвенції про запобігання геноциду і покарання за нього від 9 грудня 1948 р. (ООН) проголошено, що "під геноцидом слід розуміти такі дії, які чиняться з наміром знищити, цілком або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку..."1; у п. 1 ст. 5 Конвенції про боротьбу з дискримінацією в сфері освіти від 14 грудня 1960 р. (ЮНЕСКО) зазначається: "За особами, що належать до національних меншин, слід визнавати право проводити власну освітню роботу, включаючи керівництво школами..., використовувати чи викладати свою рідну мову...". У п. 2 ст. 2 Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 1965 р. (ООН) застосовується інша термінологія: "Держави - учасниці повинні вживати спеціальні й конкретні заходи у соціальній, економічній, культурній та інших галузях з метою забезпечення потрібного розвитку і захисту деяких расових груп чи осіб, що до них належать...". Ст. 27 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 р. (ООН) передбачає, що "у тих країнах, де існують етнічні, релігійні та мовні меншини, особам, які належать до таких меншин, не може бути відмовлено в праві разом з іншими членами тієї ж групи користуватися своєю культурою, сповідувати свою релігію і виконувати її обряди, а також користуватися рідною мовою".

У 1992 р. прийнятий спеціальний міжнародний універсальний документ - Декларація ООН про права осіб, які належать до національних, етнічних, релігійних та мовних меншин, проте визначення поняття "меншина" і зазначених в її назві меншин вона теж не містила. Відносно носіїв прав,установлених у конвенціях, ухвалених на регіональному рівні в межах Ради Європи, зокрема в ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 p., Рамковій конвенції про захист прав національних меншин 1994 p., а також Європейській хартії регіональних мов або мов меншин 1992 р. використовується більш усталена термінологія - "національна меншина" та "особи, які належать до меншин", однак ні ці поняття, ні критерії їх виокремлення в цих документах не визначаються. Треба відзначити, що єдиним винятком стосовно визначення термінології сфери, що досліджується, є прийнята в межах СНД 21 жовтня 1994 р. регіональна Конвенція про забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин, де вперше в конвенційній практиці дається визначення категорії "осіб, які належать до національних меншин". Відповідно до ст. 1 ними є "особи, що постійно проживають на території однієї Договірної Сторони і мають її громадянство, які за своїм етнічним походженням, мовою, культурою, релігією або традиціями відрізняються від основного населення даної Договірної Сторони"2.

Саме такою є сучасна ситуація щодо цього питання, незважаючи на те, що за понад 50 років активної роботи над його окресленням визнаних фахівців та експертів у рамках ООН (Комісії ООН із прав людини та її Підкомісії з питань запобігання дискримінації та захисту меншин), Ради Європи та її консультативного органу - Європейської комісії "За демократію через право" (Венеціанської комісії), судових та інших міжнародних органів і установ з питань прав людини, а також відомих спеціалістів у цій сфері з різних країн, було підготовлено низку проектів універсального міжнародно-правового визначення поняття "меншина" та "національна меншина" і вироблено безліч визначень меншин у доктрині міжнародного права.

Фахівці відмічають, що в своєму консультативному висновку від 31 липня 1930 р. щодо проблеми еміграції греко-болгарських "спільнот" (цей термін було вжито в Конвенції між Болгарією і Грецією від 27 листопада 1919 р.) міжнародний суд - Постійна палата міжнародного правосуддя (ППМП),створена відповідно до Статуту Ліги Націй, дала відповідь на запитання: які критерії мають застосовуватися при визначенні, що є спільнотою в значенні конвенції, згідно зі ст. 6 п. 2. ППМП дійшла такого висновку: "За традицією... спільнотою є група осіб, які проживають у певній країні або місцевості, належать до окремої раси, мають власну релігію, мову та традиції та об'єднані завдяки спільності цієї раси, релігії, мови та традицій почуттям солідарності та прагненням зберігати свої традиції, сповідувати свою релігію, забезпечувати навчання та виховання своїх дітей згідно з духом і традиціями своєї раси і надавати допомогу один одному". Це визначення містить посилання на певні об'єктивні, зовнішні ознаки (расу, релігію, мову і традиції, територію) та на суб'єктивне почуття солідарності й бажання зберегти ці ознаки.

Поиск по сайту: