Електрогастроентерографія

У світовій практиці співіснують два підходи до дослідження електричної активності шлунково-кишкового тракту з використанням нашкірних вимірювальних електродів:

1.Електрогастроентерографія (ЕГЕГ) - досліджується електрична активність шлунка і кишечника. Метод реалізований у вигляді двох режимів - добової ЕГЕГ (вимірювальні електроди розташовані на поверхні передньої черевної стінки) і стандартної 40-хвилинної периферичної ЕГЕГ (електроди розташовані на кінцівках). Можливо також проведення дослідження довільної тривалості.

2. Електрогастрографія (Егг) - досліджується електрична активність тільки шлунка. В основі методу лежить дослідження сигналу з поверхні передньої черевної стінки і виявлення домінуючої частоти електричної активності шлунку.

Розташування електродів при проведенні ЕГЕГ

1-й варіант - стандартна 40-хвилинна периферична електрогастроентерографія:

1-й активний електрод закріплюється на правій руці пацієнта, ближче до кистьовому суглобу;

2-й активний електрод закріплюється на правій нозі пацієнта, на передній частині гомілки, де немає м'язів і сухожиль;

нейтральний електрод закріплюється на лівій нозі пацієнта, на передній частині гомілки, де немає м'язів і сухожиль.

2-й варіант - добова електрогастроентерографія (за В.А. Ступіним):

1-й активний електрод розташовується в зоні антродуоденального водія ритму;

2-й активний електрод розташовується в зоні ілеоцекального кута;

нейтральний електрод закріплюється в лівій здухвинній ділянці.

Показання до дослідження моторної функції ЖКТ

Особливості периферичної ЕГЕГ:

неинвазивность;

простота дослідження;

можливість застосування різних типів стимуляторів;

отримання об'єктивної інформації про електричну активність та ритмічну діяльності всіх відділів шлунково-кишкового тракту не тільки окремо, але і у взаємозв'язку.

Цілі периферичної ЕГЕГ:

визначення типу порушення - функціональний або механічний;

виявлення локалізації ураження (відділ ШКТ);

вибір методу лікування;

підбір коригуючої терапії.

Показаннями до дослідження методом периферичної ЕГЕГ є наявність у хворих різних ознак порушення моторної активності шлунково-кишкового тракту.

Одну з груп досліджуваних складають хворі з виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки. Можна однозначно стверджувати, що порушення моторики верхніх відділів шлунково-кишкового тракту грають важливу роль в патогенезі виразкової хвороби. Оборотність виявлених моторно-евакуаторних порушень є одним із критеріїв, що визначають подальшу тактику ведення хворого. При вирішенні питання про оперативне лікування адекватна корекція порушень МЕФ можлива лише при наявності вихідної об'єктивної інформації, яку можна отримати методом периферичної ЕГЕГ.

Патологія тонкої кишки до теперішнього часу є областю медицини, де вирішальну роль в діагностиці має клінічний досвід лікаря. Бо навіть інтестіноскопи, наявні лише в декількох установах України, дають інформацію лише про органічне ураженні кишки. Функціональні ж порушення, що зустрічаються в більшості випадків, практично не мають патогномоничной ендоскопічної картини. І тут периферична ЕГЕГ не має аналогів.

Останнім часом все більшу увагу гастроентерологів займають функціональні порушення так званих «зон переходу» (гастроезофагеальний рефлюкс, дуоденогастрального рефлюкс та ін.) Діагностика цих станів також полегшується при використанні методу периферичної ЕГЕГ.

Якщо питання діагностики функціональних порушень все ж якось вирішені, то лікування цієї групи хворих ґрунтується в основному на двох критеріях:

анотації фірми на будь препарат;

суб'єктивної оцінки хворого: - «Дякую, лікарю, стало краще».

У такій ситуації периферична ЕГЕГ, даючи можливість проведення багаторазових досліджень, дозволяє не тільки здійснювати підбір препарату, адекватно коригуючого наявні порушення, а й контролювати в динаміці відновлення МЕФ.

В абдомінальній хірургії досить часто ряд функціональних порушень шлунково-кишкового тракту доводиться диференціювати з механічною природою захворювання .У цих ситуаціях часом вирішальним для збереження життя хворого стає фактор тривалості діагностики. І тут стандартне 40 хвилинне дослідження з використанням периферичної ЕГЕГ може допомогти поставити всі крапки над «i».

Дослідження останніх років показали, що післяопераційний парез кишечника, яким страждають ~ 65% хворих, що перенесли лапаротомію, може бути обумовлений різними факторами:

порушеннями електричної активності як одного, так і декількох відділів шлунково-кишкового тракту;

порушеннями ритмічної діяльності як одного, так і декількох відділів шлунково-кишкового тракту.

Жоден з існуючих методів діагностики, крім периферичної ЕГЕГ, в даний час не може дати такої інформації.

Список використаної літератури:

1. інтернет ресурс:

http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/klinpat/classes_stud/uk/med/medprof/ptn/функціональна%20діагностика/2/02.%20методи%20функціональної%20діагностики%20в%20гастроентерології.htm

2. інтернет ресурс: http://ru.wikipedia.org/wiki/Обструкция_дыхательных_путей

3. інтернет ресурс: http:www.medcenter.lviv.ua/ua/about-center/videoekskursiya-medychnym-centrom-svyatoi-paraskevy/medychnyj-reportazh/~kapsulna-endoskopiya

4. інтернет ресурс:

http://www.surgery.org.ua/publication/content/1156.htm

5. інтернет ресурс:

http://ukrhealth.net/shho-take-mrt/

6. інтернет ресурс:

http://uk.wikipedia.org/wiki/:Digestive_system_diagram_uk.svg

Поиск по сайту: