Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Застосування холоду в медицині



Холод є одним з найбільш давніх відомих людині анестезуючих, кровоспинних і протизапальних засобів. Навіть античні дослідники відзначали його цілющі властивості. Але окремі емпіричні знахідки й спостереження не могли стати основою повноцінного методу. Тільки досягнення фізики низьких температур і кріогенної техніки дозволили ефективно використати всі потенційні можливості цього засобу.

Сучасні медичні методи, в яких застосовується охолодження, можна поділити як по ступеню охолодження й технічним засобам його здійснення, так і по ефектам, які досягаються, на дві великі групи: гіпотермія та кріомедицина. До першої групи можна віднести ті методи, які не передбачають охолодження нижче 0 0С, а до другої - методи значно більшого охолодження, з використанням кріогенних рідин.

Гіпотермія.

Гіпотермія, за величиною частини тіла людини, що підлягає охолодженню, простягається від місцевої до загальної гіпотермії. Місцеве знеболювання охолодженням досягається обприскуванням відповідної ділянки поверхні тіла хлоретилом, температура кипіння якого 12 0С. Швидке випаровування хлоретілу з поверхні призводить до значного її охолодження.

Місцева гіпотермія застосовується при травмах, запаленнях, а також для досягнення гемостатичного ефекту при кровотечах, у тому числі паренхіматозних. Можлива також гіпотермія досить значних ділянок тіла, наприклад, гіпотермія під джгутом цілої кінцівки.

Досить широке застосування в наш час має краніоцеребральна гіпотермія (КЦГ) - метод охолодження головного мозку через зовнішні покрови, який застосовується для купірування різноманітних психосоматичних розладів та неврологічних порушень.

При глибокій КЦГ температура мозку (вимірювання біля барабанної перетинки) знижується до 24 С, а температура тіла (ректальна) - до 28 0С. Таке зниження температури досягається примусовою циркуляцією охолодженої рідини в гумовому шлемі з подвійними стінками, який одягається на голову. Терапевтичний ефект при КЦГ досягається можливістю регулювання нейрометаболізму, а саме за рахунок підвищення стійкості до кисневого голодування.

Саме цьому загальна гіпотермія, тобто охолодження всього організму, використовується при операціях на серці, особливо у випадку виключення серця із кровообігу, для зниження обміну речовин, а значить і потреби в кисні в усіх органах. При цьому зниження температури до 31 -28 0С дозволяє виключити серце на 5 хвилин, зниження температури до 19 0С - на 20 хвилин і до 8 0С - на 120 хвилин. Глибока загальна гіпотермія можлива тільки при використанні апарату штучного кровообігу. Загальну гіпотермію спричиняють, як охолодженням поверхні тіла, так і охолодженням крові поза організмом. Охолодження поверхні тіла досягається, як правило, зануренням хворого у холодну воду, а охолодження крові поза організмом проводять у спеціальному теплообміннику, який вмонтовано в апарат штучного кровообігу.

Кріомедицина.

Кріомедицина, як окрема галузь, має великі відмінності, насамперед, в аспекті технічних засобів її забезпечення. Це пов'язано з тим, що в якості холодоагента тут використовують кріогенні рідини, найбільш важливою з яких є рідкий азот. Температура кипіння рідкого азоту дуже

низька і становить 77,3 К, або - 196 0С. Досить схематично ланцюг технічних проблем, які виникають при використанні таких рідин в медичній практиці, можна окреслити так: зниження відповідного газу, зберігання кріогенної рідини, теплоізольована доставка холодоагенту до місця застосування (безпосередньо до тканини, яка підлягає охолодженню, або до спеціального кріозонду, який здійснює вплив на тканину). Останнє зумовлене тим, що в багатьох випадках потрібен доступ до патологічних утворень, які знаходяться в глибині незмінених тканин, без істотних порушень останніх.

Не вдаючись у технічні подробиці, зауважимо, що зазначені проблеми в цілому вирішені й це дало можливість широко використовувати кріогенні методи в медицині. Крім того, великий обсяг медико-біологічних досліджень цих методів дозволяє констатувати, що виявлені й сформульовані основні механізми кріогенного впливу на тканини, навіть на клітинному рівні.

Головним кінцевим результатом кріогенного впливу є некроз частини тканини, зумовлений її деструкцією. При глибокому охолодженні виникає кристалізація клітинної води, наслідком чого можуть бути декілька механізмів деструкції. По-перше, кристалізована вода зменшує кількість розчинника й, за рахунок сильного збільшення концентрації електролітів у цитоплазмі, клітина зазнає так званий "'осмотичний шок", який спричиняє денатурацію білка і руйнування мембран, ядер, мітохондрій, рібо- і лізосом. По-друге, відбувається суто механічне руйнування структурних складових клітини кристаликами льоду. По-третє, внаслідок глибокого локального охолодження виникають судинні спазми й стази, які порушують мікроциркуляцію в капілярах та артеріолах, що спричиняє ішемічний некроз.

Ідея використання деструктивних властивостей низьких температур вперше була реалізована в кінці XIX століття в дерматології у хворих з доброякісними новоутвореннями шкіри (гемангіоми, бородавки, родимі плями, конділоми, червона волчанка, гіперкератоз і т.д.). Це, насамперед, пов'язано з порівняною простотою доступу до відповідних ділянок тіла. Потім кріохірургія була застосована в урології для деструкції пухлин сечового міхура н простати. В офтальмології кріометодн використовують для лікування патологій рогівки, при відшаруванні сітківки, для заморожування циліарного тіла з метою зниження внутріочного тиску у хворих глаукомою, а також для деструкції очних пухлин. Широке застосування кріохірургічні методи знайшли в оторіноларінгології для видалення папілом, мигдаликів, поліпів та для лікування туберкульозних уражень носа, ротоглотки і гортані. У гінекології кріотерапія використовується при маточних кровотечах, а кріокоагуляція при ерозіях і днсплазіях шийки матки. Використання кріометодів у проктології пов'язано з лікуванням геморою, анальних папілом і кондилом.

Вражаючі досягнення кріохірургія, безперечно, має в нейрохірургії. Введення кріозондів у суворо задані ділянки глибоких структур мозку й вибір оптимальних параметрів кріовпливу (температура і розмір кріозонду, час й швидкість охолодження) дозволяють забезпечити стереотаксичність операції й абсолютно точно передбачити об'єм некротизованої мозкової тканини. Це дає можливість виключити тільки ті ділянки мозку, порушення яких спричиняло ту чи іншу хворобу. Зазначеними способами зараз успішно лікують паркінсонізм, епілепсію, дитячий церебральний параліч, м'язову дістонію і т.д.

В онкологічній практиці кріолікування використовується І як самостійний метод і як компонент комбінованого методу в поєднанні з традиційною хірургією, хіміотерапією, опроміненням, імунотерапією і т.д.

Слід зазначити, що загибель ракових клітин без рецидивів можлива тільки при охолодженні до дуже низьких температур, приблизно -190 0С.

Широке застосування кріотерапевтичні та кріохірургічні методи знайшли в стоматології та щелепно-лицьовій хірургії, де їх використання, окрім суто медичних переваг, приваблює можливістю уникнути спотворень, тобто косметичним фактором.

Перелічимо для прикладу деякі захворювання, які досить ефективно лікуються кріогенними методами. Насамперед, це кріодеструкція паталогічно змінених органів і тканин, замість їх висічення, яка використовується при доброякісних і злоякісних новоутвореннях різної локалізації. Окрім того кріотерапія застосовується при таких захворюваннях, як лейкоплакія, епітеліальна дісплазія, герпетичний стоматит і тому подібні.

Підбиваючи підсумок вище сказаному, підкреслимо, що кріодеструкція в поєднанні з анестезуючим та гемостатичним факторами роблять кріохірургію одним з найбільш "'фізіологічних" методів радикального хірургічного втручання в організм людини. Цей метод досить простий, доступний, легко переноситься хворими, після нього відновлювальні процеси протікають без грубого рубцювання зі збереженням головних функцій тканин і органів. Усе це дозволяє вважати кріохірургічні методи одними з найбільш перспективних.

Щодо конструктивних особливостей кріогенної медичної апаратури, то, схематично, вся вона складається з посудини Дьюара, призначеного для довгострокового зберігання рідкого азоту, трубопровода з подвійними стінками і вакуумованим проміжком між ними, призначеного для передачі кріоагента без тепловтрат та теплообмінника, призначеного для

безпосереднього кріовпливу на відповідну тканину. По типу теплообмінника цю апаратуру можна поділити на три групи: кріозрошувачі, кріоаплікатори й кріозонди. Робоча температура кріогенних медичних приладів залежно від їх призначення може бути від -50 до-196 °С

 


 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.