Застосування моделі Д.Орем в медсестринському процесі.

В зв’язку з переломом гомілки пацієнту накладена гіпсова пов’язка, медсестра вважає, що він не може пересуватись без сторонньої допомоги. В даному випадку порушена рівновага між потребами пацієнта та можли­востями /активно рухатись, користуватись туалетом, приймати душ/. Втручання медсестри будуть частково компенсованими і навчаючими: допомога при пересуванні та навчання спочатку ходити з допомогою милиць, а потім в безпечному пересуванні з метою попередження повторної травми.Медсестра з пацієнтом встановлюють термін, коли він зможе обходитись без допомоги медсестри для того, щоб одягатись, ходити, обслуговувати себе самостійно. Догляд вважається ефективним, якщо вдається відновити рівновагу між можливостями та потребами в догляді.

Модель Ненсі Роупер /1976/

Модель грунтується на до­сягненнях в галузі фізіології, психології та сестринської справи. Розглядаючи людину як об'єкт медсестринської діяльності, Роупер вперше визначила 16 видів щоденної життєдіяльності /фундаментальних потреб/, причому частина зних необхідна для підтримання життя, а інші впли­вають найого якість. У 80-х роках Доган і Тайерні доповнили і переглянули модель, залишивши 12 потреб людини, які залежать від віку, соціального статусу, культурного рівня:

1. підтримання безпечного оточення /функціясамозбереження/;

2. спілкування;

З. дихання;

4. вживання їжі та рідини;

5. виділення продуктів життєдіяльності;

6. підтримання особистої гігієни та охайності в одязі;

7. регуляція температури тіла;

8.рухова активність;

9. робота і дозвілля, розваги;

10. секс;

11. сон;

І2. вмирання.

Автори моделі виділяють 5 випадків, які можуть вимагати медсестринського догляду:

- інвалідність та пов’язані з неюпорушення фізіологічних функцій,

- патологічні та дегенеративні зміни в тканинах,

- нещасні випадки,

- інфекційнізахворювання,

- наслідки впливу фізичних, психологічних та соціальних факторів

оточуючого середовища.

Ці фактори можуть зробити людину повністюабо частково залежною.

За даною моделлю медсестра разом з пацієнтом послідовно оцінює його можливості в задоволенні 12 потреб, встановлюючи фактичні та потенційні проблеми пацієнта. Модель передбачає проведення оцінки задово­лення потреб. Планування догляду починається з первинної оцінки стану пацієнта, визначається мета догляду. Медсестра визначає засоби для здійснення конкретних втручань, направлених на задоволення потреб. Це може бути розширення ступеня рухливості, зменшення тривоги, на­вчання навичкам спілкування, самодогляду. Критерії оцінки якості догляду - ступінь задоволення кожної потреби. Якщо бажаний результат не досягнутий,медсестра разом з пацієнтом пере­глядають і мету, і втручання.

Роль медсестри в системіохорони здоров’я автори даної моделі бачать як незалежну, залежну та взаємозалежну. Незалежна роль - оцінка стану пацієнта, планування догляду, медсестринські втручання, оцінка результатів догляду. Залежна роль - допомога лікарю при виконанні процедур, виконання призначень лікаря. Взаємозалежна роль - робота у складі бригади інших спеціалістів.

Модель Д.Джонсон /1968/

Д.Джонсон на відміну від Н. Роупер, пропонує радикально відійти від лікарських уявлень про людину і сконцентрувати увагу на поведінці людей, а не на їх потребах. Згідно з моделлю Д.Джонсон, пацієнт - це індивід, що має набір взаємопов’язаних систем поведінки, кожна з них прагне до рівноваги. Людина має 7 головних підсистем, які змінюють її поведінку. Джонсон визначає дію кожної підсистеми в намаганні людини на основі досвіду досягнути певної мети. Результат залежить від того, як вона розуміє свої можливості в зміні поведінки, що може і чого не може змінити. Д.Джонсон стверджує, що зміна стилю життя може розбалансувати підсистеми людини. Медсестринський догляд повинен бути скерований на відновлення рівноваги. Щоб визначити напрям втручань, треба оцінити стан пацієнта стосовно кожної підсистеми: виявити порушення рівноваги та визначити причини цього порушення /структурні чи функціональні/.

Підсистеми поведінки згідно з моделлю Д.Джонсон

Поиск по сайту: