Застосування моделі К.Рой в медсестринському процесі.

Хвора дитина в лікарні щоразу при наближенні медсестри із шприцом проявляє ознаки агресивної поведінки /кричить, плаче, тікає/. В даному випадку адаптація проходить вмежах системи "Взаємозалежність”. Дитина неадекватно реагує на сестру в білому халаті, шприц, який означає болючу ін’єкцію. Сестра, використовуючи дану модель, визначає конкретні фактори рівня адаптації. Те, що є подразником і створює проблеми для одного, для іншого може не створювати їх. Виявивши подразник, медсестра може розширити рівень адаптації або ліквідувати подразник. В цьому випадку медсестра може запропонувати дитині гру в “лікаря”, давши дитині можливість звикнути до білого халата та шприца. Ефективність медсестринського втручання оцінюється по тому, якщо дитина стала доброзичливою, привітливою із медсестрами, спокійно реагує на ін’єкції.

Інший випадок. Молодій жінці видалена молочна залоза, в результаті чого вона стала замкнутою, не хоче бачити відвідувачів, рідних та друзів. У цьому випадку наявне каліцтво діє як негативний подразник. Жінка не може підтримувати попередніх відносин з оточуючими. Пацієнтка не може виключити подразник - відсутність молочної залози. Медсестра в даному випадку може познайомити її з такою ж пацієнткою, яка адаптувалась до нових умов в подібній ситуації. Метою для даної пацієнтки може бути те, що вона контактуватиме з друзями та рідними, не буде замкнутою і самотньою.

Модель Вірджінії Хендерсон /1966/

Спочатку медсестринські моделі були основою для діяльності медсестер у високорозвинутих країнах – США, Канаді. Пізніше моделі запровадили в Європі, а зараз – в країнах СНД. Європейське регіональне бюро ВООЗ рекомендує для країн реформаційного періоду за основу взяти медсестринську модель Вірджінії Хендерсон /, яка добре підходить до наших соціально-економічних умов.

Пацієнт, згідно з моделлю В. Хендерсон, має 14 фундаментальних людських потреб, які є однаковими для всіх людей. Здорова людина, як правило, не має труднощів при задоволенні цих потреб. В той же час, в період дитинства, вагітності, старості, хвороби, каліцтва, при наближенні смерті людина не може задовольнити ці потреби самостійно. Ці потреби можуть бути задоволені завдяки медсестринському доглядуі опіці. Однією з головних умов цієї моделі є участь самого пацієнта в плануванні та здійсненні цього процесу. Фундаментальні потреби за В.Хендерсон такі.

1. Дихання.

2. Харчування та споживання рідини.

3. Фізіологічні відправлення.

4. Рухова активність.

5. Сон.

6. Здатність вдягнутися, роздягнутися.

7. Температура тіла та можливість її регулювання.

8. Здатність підтримувати особисту гігієну.

9. Здатність забезпечити свою безпеку.

10. Спілкування.

11. Можливості дотримуватись звичаїв та обрядів згідно з віросповіданням.

12. Працездатність, задоволення працею.

13. Захоплення, відпочинок.

14. Знання про здоровий спосіб життя та потреба в отриманні інформації.

В.Хендерсон стверджує, що здатність людини задовольняти свої потреби залежить від його темпераменту та емоційного стану. Наприклад, переживаючи почуття страху і неспокою, людина може втратити апетит, погано спати. Фізіологічні та інтелектуальні можливості також можуть впливати на здатність задовольняти свої фундаментальні потреби.

На думку В.Хендерсон, медсестра повинна поставити себе на місце пацієнта, щоб зрозуміти його стан і визначити необхідну допомогу. Визначаючи мету догляду, медсестра повинна ставити лише довготривалі цілі у відновленні можливостей пацієнта задовольнити всі 14 потреб. Короткотермінові і проміжні цілі ставлять при гострих станах /гарячка, шок, інфекція/. В.Хендерсон рекомендує складати план догляду письмово, змінюючи його після оцінки результату. Згідно з моделлю, медсестринський догляд повинен поєднуватись з лікарською терапією, з процедурами, призначеними лікарем. Можна також залучати для догляду членів родини та друзів. Кінцевий результат оцінюється після того, як будуть задоволені всі потреби пацієнта. Роль медсестри за моделлю В.Хендерсон оцінена двояко. З одного боку, це самостійний і незалежний фахівець в системі охорони здоров’я, який виконує ті функції, що не може виконати пацієнт, аби почувати себе незалежним, з іншого, – це помічник лікаря, що виконує його призначення.

Поиск по сайту: