Важливими категоріями поняття праці є "зміст праці" і "характер праці".
Зміст праці - це сукупність його елементів, які визначаються професійною приналежністю робіт, їх складом, складністю, послідовністю виконання.
Зміст праці характеризується такими ознаками:
Ø Складність праці, в якій знаходять відображення такі функції праці як: логічна, виконавча (регістрація і контроль, спостереження за технологічним процесом, ходом виконання наміченої програми), регулювання.
Ø Професійна придатність працівника: її вплив на результати праці обумовлено здібностями людини, формуванням і розвитком його генетичних здібностей, вдалим вибором професії, умовами розвитку і відбору кадрів.
У людини не може бути повністю готової професійної придатності до того, як вона включиться у професійну підготовку і відповідну трудову діяльність, в процесі якої можливо визначити ступінь відповідності людини до професії (профорієнтації, професійної консультації і профвідбору).
Ø Ступінь самостійності працівника, яка залежить як від зовнішніх, так і внутрішніх обмежень.
Зовнішні обмеження визначаються формою власності: державне, колективне або власне підприємство, де працює людина.
Внутрішні обмеження обумовлені масштабом і рівнем складності роботи.
За змістом розрізняють:
Працю у сфері матеріального виробництва, у сфері послуг, у сфері науки тощо.
Працю за видами економічної діяльності.
Працю за професіями і спеціальностями.
Зміст праці відображається в тарифно-кваліфікаційних довідниках, в положеннях про підрозділи і в посадових інструкціях.
Характер праці - це якісні характеристики праці, які відображають особливості функціонування людини незалежно від змісту праці.
Праця одного певного характеру може бути властива праці працівників різних видів і сфер діяльності, тобто праці різного змісту, а праця одного змісту може мати різний характер
Особливості функціонування праці, тобто його характер, виявляються в різновидах, які можливо згрупувати за такими ознаками :
Форми виявлення праці спостерігаються у трудовому процесі. Вони характеризуються такими аспектами:
Ø витратами людської енергії - це біологічний аспект праці;
Ø взаємодією працівника із засобами виробництва - це організаційно-технологічний аспект праці;
виробничою взаємодією працівників між собою - тут виявляється організаційно-соціальна сторона праці
Характер праці зумовлюють такі його чинники:
форма власності: вільна чи примусова праця; індивідуальна чи суспільна; наймана чи приватна праця
ставлення працівників до праці: престижна чи непрестижна праця;
відносини розподілу: згідно з трудовим внеском, тільки за кінцевими результатами, за власністю;
сутність соціальних відмінностей у процесі праці.
Кожна з вказаних сторін сутності праці має економічний аспект: будь-які рішення по зміні біологічного змісту процесу праці, а також процесів взаємодії працівників із засобами виробництва і одного з другим відображаються на об'ємі витрат праці, а отже, і на загальних економічних показниках діяльності (продуктивності праці, прибутку, заробітній платі тощо). Тому економіка праці розглядає всі прояви праці і їх економічний результат.
Форма організації праці значною мірою визначає характер і зміст праці, а також порядок взаємодії між працівниками. Розрізняють індивідуальну і колективну організацію праці. Виділяють такі форми розподілу праці як функціональна, технологічна, професійна і кваліфікаційна. Форми розподілу праці і відповідні їм форми кооперації праці також характеризують особливості взаємодії між працівниками.
Форми впливу праці на оточення розкриває категорія "функції праці". Основними складовими функції праці є:
- участь у виробництві благ, які направлені на задоволення потреб людини;
- формування національного багатства і розвиток суспільства;
- розвиток всієї людської співдружності, суспільного прогресу, науки і культури;
- формування самої людини;
- спосіб самовираження особи.
В трудовій діяльності людини можна виділити такі аспекти:
суспільний: цілі діяльності людини обумовлені потребами суспільства, які формують, визначають, регулюють діяльність людини;
економічний: проявляється у зайнятості, функціонуванні ринку праці, оплаті і матеріальному стимулюванні, продуктивності праці, плануванні, аналізу та обліку праці.
соціальний: у процесі праці реалізуються потреби, мотиви, цінності, цілі та міжособистісні відносини різних соціальних груп працівників; формується та розвивається система соціально-трудових відносин, яка є стрижнем трудових відношень на усіх рівнях економіки; розглядається змістовність, престижність, задоволеність праці.
психофізіологічний: процес витрат нервової (психичної) та м’язової (фізичної) енергії людини; характеризується важкістю, напруженістю праці, гігієною праці тощо;
техніко-технологічний: технічне та технологічне оснащення, електро- та енергоозброєність праці, техніка безпеки, екологія тощо. правовий: законодавче регулювання трудових відносин: зайнятості, безробіття, соціального захисту тощо.