Безробіття – це явище, коли частина економічно активного населення є бездіяльною (не працює) через відсутність відповідної роботи.
Згідно ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» і за методологією МОП безробітними вважаються громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як шукаючі роботу, готові і здатні приступити до відповідної роботи.
Загальна маса безробітних умовно поділяється на такі категорії:
- особи, що втратили роботу унаслідок скорочення виробництва, зміни профілю або закриття підприємства;
- особи, що залишили колишнє місце за власним бажанням, але ще не знайшли протягом якого-небудь часу нової роботи з незалежних від них причин;
- особи, що вперше вступили на ринок робочої сили;
- особи, що знов повертаються на ринок праці після тривалої перерви.
Безробіття може мати різні причини. У зв'язку з цим існує декілька видів безробіття:
- Фрикційне безробіття - це безробіття, яке пов’язане з пошуками або очікуванням роботи. Це безробіття буває серед осіб, які зайняті пошуками робочого місця, що відповідає їхній кваліфікації та індивідуальним уподобанням щодо умов праці. Воно виникає внаслідок того, що:
1) ринкам праці притаманний динамізм (постійно відбуваються звільнення та працевлаштування);
2) випадкові коливання попиту спричиняють, з одного боку, банкрутства і звільнення, а з іншого, створення нових підприємств і робочих місць;
3) на ринку праці постійно зявляються нові люди, які займаються пошуком роботи, в той час як інші можуть виходити із складу робочої сили);
4) інформаційні потоки про стан ринку праці є недосконалими тобто потрібен певний час для того, щоб безробітні і роботодавці, які мають вакансії, знайшли один одного.
Фрикційне безробіття вважається неминучим і в якийсь мірі бажаним. Багато працівників добровільно переходять з низькооплачуваної малопродуктивної роботи на більш високооплачувану і більш продуктивну. Фрикційне безробіття переходить в структурне і сезонне.
- Сезонне безробіття – різновид фрикційного безробіття і виникає у випадках, коли причини, що мають кліматичний (літо, зима) характер, призводять до тимчасових, але таких, що повторюються, коливань.
- Структурне безробіття - це безробіття, яке є наслідком змін у структурі споживчого попиту і в технологіях, що, в свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу. Воно виникає тому, що робоча сила реагує повільно на вказані зміни і її структура повністю не відповідає новій професійній та регіональній структурі робочих місць. Наприклад, географічне переміщення сім’ї заради працевлаштування дорослої особи не може здійснитись миттєво.
В умовах ринкових відносин попит на деякі види професій зменшується або взагалі припиняється, а на інші професії, у тому числі і нові, раніше не існуючі, збільшується. При структурному безробітті безробітні не можуть одержати роботу без відповідної перепідготовки, додаткового навчання, а іноді і зміни місця проживання.
Якщо фрикційне безробіття носить короткостроковий характер, то структурне - це довготривалий процес.
Фрикційне та структурне безробіття мають відносно сталий характер і разом утворюють природне безробіття, що віддзеркалює реальні адаптаційні можливості в економіці. Навіть якщо в цілому попит дорівнюватиме пропозиції праці, завжди будуть існувати фрикційне і структурне безробіття.
- Циклічне безробіття - це безробіття, яке спричинюється спадом виробництва, тобто цією фазою економічного циклу, яка характеризується недостатністю сукупного попиту (витрат). Коли, не зважаючи на можливості виробництва, сукупний попит на товари та послуги скорочується, зайнятість зменшується і безробіття зростає.
- Приховане безробіття - це безробіття, коли особи працюють, але в будь який момент часу можуть стати безробітними або коли люди працюють не повний робочий день (часткове безробіття).
Форми його прояву наступні:
- надмірна чисельність працівників, які одержують заробітну плату;
- утримання на підприємстві осіб, які працюють на умовах неповного робочого часу;
- оформлення певною частиною працівників відпусток без збереження або з частковим збереженням заробітної плати;
- наявність цілодобових або внутрішньозмінних простоїв з організаційно-технічних причин.
Рівень безробіття визначають як відношення чисельності безробітних до загального числа економічно активного населення (сума зайнятих і безробітних), виражене у відсотках. На Україні рівень безробіття в 2006 р. складав 6,8%, а по Одеській області - 5,1% ( за 2001-2006 рр. знизився на 6,7 відсоткового пункту). Найвищий рівень безробіття спостерігався в Рівненській, Чернівецькій і Тернопільській областях (відповідно 9,3%; 9,3%; 9,2%).
Загальний рівень структурного і фрикційного безробіття складає природний рівень безробіття - це мінімальний рівень безробіття в суспільстві, який не можливо зменшити і який відповідає поняттю загальної зайнятості: .
В економічно розвинених країнах він знаходиться на рівні 3-7%.
На національному рівні безробіття знижує об'єм виробництва ВВП. Взаємозв'язок цих явищ виражений в так званому законі Оукена, згідно за яким «якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, то відставання реального обсягу ВНП від потенційного буде дорівнювати 2,5%.
Шляхи зниження безробіття:
Довгострокового характеру: використання гнучкої системи поєднання професійної підготовки та перепідготовки із зайнятістю; активна інвестиційна політика щодо створення додаткових, нових робочих місць, а також збереження та підтримка економічно доцільних робочих місць, розвиток тимчасової зайнятості; збільшення розмірів пенсій за віком та з інвалідності; широке застосування різних форм вторинної зайнятості; сприяння міграції працездатного населення на роботу за межі регіону.
Короткострокового характеру: розвиток додаткової зайнятості, індивідуальної трудової діяльності з надання послуг, заохочення створення підприємств малого бізнесу; розширення громадських оплачуваних робіт; застосування гнучких форм зайнятості; розвиток приміського фермерства.