а) у загальних назвах: комісія, колектив, територія, беладона, акомодація.
Запам’ятайте
Лише в деяких загальних назвах іншомовного походження зберігається подвоєння: аннали, бонна, брутто, ванна, мадонна, манна, мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра.
СУЛМ 1 курс
Практичне заняття 3
СЛОВОТВІР
ü Морфеміка як розділ словотвору. Поняття про морфему. Класифікація морфем української мови.
ü 2. Морфемна структура слова. Основа слова, типи основ. Зміни в морфемній будові слова.
ü 3. Словотвір як розділ мовознавства. Поняття про твірну основу, словотвірний тип, словотвірне значення слова.
ü 4. Морфологічні та неморфологічні способи словотвору.
М о р ф е м і к а — розділ граматики, який вивчає морфемний склад слова, закономірності конструюван- ня слів за певними правилами сполучуваності мор- фем. Традиційно морфеміку відносять до морфології, об’єктами вивчення якої є внутрішня граматична будова слова і грама- тичні класи слів. Оскільки одиниці, що виділяються у внутрішній будові слів, є знаками — значущими частинами морфологічної одиниці-конструкції — і беруть участь у граматичному оформ- ленні лексико-граматичних класів слів (частин мови), це дає підставу для виділення морфеміки в окремий розділ із само- стійним об’єктом вивчення — одиницями, меншими за слово, — морфемами. Морфеміка вивчає морфеми та класифікацію їх за функція- ми й іншими ознаками, поділ слів на морфеми, правила сполу- чуваності у внутрішній будові слова і зміни у морфемних структурах. Морфеміка тісно пов’язана з розділом «Морфоно- логія», в якому вивчаються звукові зміни у морфемах і на їх стику в слові, та «Словотвором», оскільки морфеми розгля- даються у зв’язку з похідністю слів, особливо афіксальних утворень.
Кожна одиниця мови має свою структуру, яку утворюють взаємопов’язані і співвідносні елементи значення і вираження (крім фонеми).Слово як морфологічна одиниця-конструкція — це єдність взаємопов’язаних і співвідносних морфем, які його утворю- ють. Морфема (грец. цорсрг| — вигляд, форма) — це найменша неподільна значуща частина слова. Морфема є носієм певного лексичного чи граматичного значення і регулярно відтворюється у процесі мовлення відповідно до моделей слів, властивих певній мові. Наприклад, у слові братній виділяються три морфеми: брат-н-ій; перша з них наявна в споріднених словах брат, братів, брататися, братство; друга — властива прикмет- никам відіменникового творення на зразок муж-н-ій, друж-н- ій (від друг), а третя — функціонує в усіх прикметниках м’якої групи в називному відмінку. Вияв морфеми у слові і його словоформах позначається терміном «морф» («морфа»). Морф (морфа) — конкретний вияв морфеми, найменша значуща частина, що виділяється у складі певної конкретної словоформи слова; те саме, що й варіант морфеми. Аломорф (аломорфа) — це морф певної морфеми, що за- знав фонетичної модифікації, зумовленої звуковим складом сусідніх морфів або формальною будовою слова. Наприклад, морфема з в українській мові може мати звукові варіанти з-, зі-, із-, с-: збити, зійти, ізняти, спитати. Виявом однієї кореневої морфеми є аломорфи род- і рід- у словах родити, родина, рід, рідня. Кореневі аломорфи слід відрізняти від суплетивних коренів. Суплетивними є корені двох слів, від яких творяться супле- тивні форми одного слова. Наприклад: поганий — гірший, найгірший; брати — взяти; я — мене, мені; ми — нас, нам; він — його, йому.
Морфемна структура слова — це закономірна єдність взаємопов’язаних складових частин його, розташованих у певній послідовності відповідно до ролі їх в організації слова як цілісної одиниці лексичного і граматичного рівнів мови. За значенням і роллю в будові слова морфеми поділяються на кореневі та афіксальні, або службові, формальні (словотворчі і граматичні).Коренева морфема є носієм поняттєвого змісту слова. Втілю- ючи ідею тотожності його самому собі, або внутрішню форму слова, коренева морфема протиставляється формальним засо- бам вираження словотвірних і граматичних значень. Афіксальні морфеми є засобом вираження словотвірних і граматичних значень: 1) оформлення основи слова; 2) творен- ня похідних у процесі деривації (словотвірного перетворення кореня) або граматичних форм у процесі граматичної модифі- кації кореня того самого слова. Пор.: 1) білити і біліти; нести і носити; 2) білий, білуватий, білизна, біленький, більмо; 3) білий, біла, біле, білі; білий — біліший — найбіліший.
