Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Морфологічні способи словотвору. Афіксація



Залежно від матеріальних засобів вираження розрізняють
морфологічні і неморфологічні способи словотвору.
До морфологічних належать усі способи творення простих
слів за допомогою афіксальних морфем, а також творення склад-
них і складноскорочених слів.
Морфологічні способи словотвору поділяються на афіксальні,
основоскладання та абревіацію.
До а ф і к с а л ь н и х с п о с о б і в словотвору нале-
жать префіксальний, суфіксальний, постфіксальний, змішані —
суфіксально-префіксальний, префіксально-постфіксальний, суфік-
сально-постфіксальний, суфіксально-префіксально-постфіксаль-
ний та флексійний.
П р е ф і к с а л ь н и й спосіб словотвору, або п р е —
ф і к с а ц і я , — це творення похідних слів за допомогою при-
єднання префікса: казати — розказати, звичайний — над-
звичайний, зелень — прозелень.
Особливістю префіксації є те, що префікс приєднується не
до основи, а до граматично оформленого слова, тому творення
похідних слів префіксальним способом належить до внутріш-
нього іменникового, прикметникового чи дієслівного слово-
твору. Внаслідок приєднання префікса лексичне значення мо-
тивуючого слова може істотно видозмінюватися, наприклад:
пливти — спливти; гнати (когось, кудись) — погнати,
відігнати, підігнати, розігнати, перегнати, зігнати, за-
гнати.
На межі префіксальної морфеми в слові не спостерігаєть-
ся помітних фонетичних змін. Лише окремі префікси україн-
ської мови мають варіантне вираження у зв’язку зі вставлен-
ням голосного перед приголосним твірної основи: мліти —
зомліти (з — зо), брати — зібрати (з — зі), рвати —
розірвати (роз — розі), гнати — обігнати {об — обі) тощо.
У деяких випадках префіксацію супроводжує зміна місця
наголосу, наприклад: бігти — вибігти, смак — присмак, вес-
на — провесна.
28Префіксація є активним способом внутрішнього дієслівного
словотвору, менш поширена вона в інших частинах мови —
іменниках, прикметниках, прислівниках.
С у ф і к с а л ь н и й спосіб словотвору, або с у ф і к с а —
ц і я , — це творення похідних слів приєднанням до твірної
основи суфікса: крига — криж-ин-а, криця — криц-ев-ий,
ясний — ясн-і-ти.
Суфіксація — найпоширеніший спосіб творення слів у су-
часній українській мові. Цим способом творяться іменники,
прикметники, дієслова, прислівники. Кожна з цих частин мови
має свою систему суфіксальних морфем, особливо розвинена
вона в іменниках і прикметниках.
Додавання суфіксальної морфеми до твірної основи може
супроводжуватися: чергуванням голосних або приголосних у
корені (село — сільський, крапати — крапля), накладанням
морфем (Одеса — одеський) тощо.
Н у л ь о в а с у ф і к с а ц і я є різновидом суфіксального
словотвору. Специфіка її полягає в тому, що похідне слово
моделюється на основі переведення мотивуючої основи до іншої
частини мови засобом нульового суфікса. Наприклад: бігти —>
—> біг, ходити —> хід, гнилий —> гниль. Причому суфікси й
інші постфіксальні морфеми, наявні в словах, які мотивують
такі утворення, відкидаються, оскільки вони є формальними по-
казниками належності цих слів до певної частини мови. Нульо-
вий суфікс переводить похідне слово до класу іменників: від-
рив-а-ти-ся —> відрив, викуп-и-ти —> викуп, винос-и-ти —>
винос і виноска, вибир-а-ти —> вибір і вибори, далек-ий —>
даль.
Безафіксне творення похідних в українській мові представ-
лено типами віддієслівних та відприкметникових іменників. Його
слід відрізняти від словотвору прикметників засобом приєднан-
ня префікса і нульового суфікса: без-язик-ий, без-сил-ий.
С у ф і к с а л ь н о — п р е ф і к с а л ь н и й спосіб слово-
твору полягає в тому, що похідні слова утворюються одночас-
ним приєднанням до твірної основи префікса й суфікса: ліс —
пролісок, нога — обніжок, робити — неробство.
Суфіксально-префіксальний спосіб широко використовується
при творенні іменників, прикметників, дієслів, прислівників.
Унаслідок суфіксально-префіксального словотворення можуть
з’являтися похідні слова в межах того самого розряду слів, до
29якого належить твірна основа (дорога — подорожник, танцю-
вати — пританцьовувати), але частіше твірна основа пере-
ходить в інший розряд слів {сніг — засніжити, стіл — на-
стільний, наш — по-нашому).
Суфіксально-префіксальний спосіб більшою мірою наближе-
ний до суфіксації, ніж до префіксації, оскільки префікси залиша-
ються нейтральними до парадигматичного оформлення слова, в
той час як суфікси, тісно пов’язані зі словотвірною основою і
флексією, зумовлюють граматичне оформлення похідного сло-
ва. Так, у словах нарукавник, оздоровити виступають пре-
фікси на-, о-. Перше з них належить до іменників, як і мотиву-
юче слово рукав, а друге — до дієслів, хоча твірна основа при-
кметникова.
До суфіксально-префіксальних похідних належать слова,
утворені від прийменниково-іменникових форм іменників,
наприклад: без межі — безмежний, при дорозі — придо-
рожній, за містом — заміський, при Дніпрі — Придніпров’я,
за лісом — залісся.
У дієсловах широко використовуються також суфіксально-
постфіксальний та суфіксально-префіксально-постфіксальний
способи словотворення.
С у ф і к с а л ь н о — п о с т ф і к с а л ь н і дієслова тво-
ряться від іменних (прикметникових та іменникових) і дієслівних
основ.
Іменникова або прикметникова основа з приєднанням діє-
слівного суфікса перетворюється на дієслівну. Постфікс -ся не
входить до складу дієслівної основи, виконуючи дві функції:
1) граматичну — вираження дієслівного стану; 2) словотворчу —
вираження словотвірного значення.
У творенні дієслів с у ф і к с а л ь н о — п р е ф і к с а л ь —
н о — п о с т ф і к с а л ь н и м способом беруть участь імен-
никові, прикметникові, числівникові, дієслівні основи, рідше —
прислівникові, а також основи службових слів. Наприклад: каб-
лук — викаблучуватися, рука — заручитися, милостивий —
змилостивитися, щедрий — розщедритися, бідний — при-
біднятися, двоє — роздвоїтися, дивитися — видивлятися,
моргати — розморгатися, танцювати — розтанцювати-
ся, ні — розпікатися.

Практичне заняття 4

ІМЕННИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ

ü Поняття про іменник. Лексико-граматичні розряди іменників:

ü а) іменники - власні і загальні назви, їхні граматичні особливості;

ü б) категорія істот і неістот, їхні семантичні й граматичні особливості;

ü в) конкретній й абстрактні іменники, їхня граматична характеристика;

ü г) збірні іменники, іменники з матеріально-речовинним значенням, їхні граматичні особливості.

2. Граматичні категорії іменника: а) категорія роду; б) категорія числа; в) категорія відмінка, основні значення відмінків; г) система відмінювання іменників.

ü 3. Словотвір іменника.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.