За будовою й особливостями творення числівники поділя- ються на три групи: прості, складні і складені. П р о с т і числівники мають непохідну основу, що відпові- дає кореню. До них належать: 1) назви чисел першого десятка {один… десять), сорок, сто, тисяча, мільйон, мільярд і менш уживані більйон, трильйон та нуль; 2) збірні числівники обоє, двоє… десятеро; 3) неозначено-кількісні числівники кілька, багато, декілька, небагато; 4) порядкові числівники, похідні від простих кількісних (перший… десятий). С к л а д н і числівники мають похідну основу. Вони ви- никли внаслідок зрощення колишніх складених числових назв з певними фонетичними змінами. До них належать: 1) назви чисел другого десятка (одинадцять… дев’ятнадцять); 2) на- 194зви десятків (двадцять… дев’яносто, крім сорок); 3) назви сотень (двісті… дев’ятсот); 4) збірні числівники обидва, обидві; одинадцятеро… дев’ятнадцятеро, двадцятеро і тридцятеро; 5) дробові числівники півтора, півтори, півто- раста; 6) неозначено-кількісні числівники кільканадцять, кількадесят, кількасот, стонадцять; 7) порядкові числівни- ки, похідні від складних кількісних (одинадцятий… дев’ят- надцятий, двадцятий, сотий, тисячний). С к л а д е н і числівники є сполученням кількох числових назв — простих (сто п’ять), складного і простого (двадцять три) та інших поєднань (дві тисячі сімсот п’ятдесят дев’ять; три мільйони п’ятсот шість тисяч сто сімдесят чотири; п’ят- десят двоє; тисяча дев’ятсот сімдесят другий (рік). До складених числівників належать також дробові (одна п’ята, три восьмих, дві цілих і одна друга).
Порядкові числівники
Порядкові числівники позначають порядок предметів при лічбі й відповідають на питання к о т р и й ? к о т р а ? к о т — р е ? к о т р і ? Порядкові числівники узгоджуються з іменниками у роді, числі й відмінку і виступають у ролі означень [перший трактор, десятий клас, сота аудиторія, двадцять друге завдан- ня, перші промені). Віднесення цих слів до числівників спирається на традицій- ну класифікацію. Порядкові числівники семантично наближа- ються до кількісних як слова, за допомогою яких передається кількість, але в порядковому слідуванні предметів під час пере- ліку, обліку їх. Порядкові числівники утворюються від кількісних і спо- ріднені з ними. За граматичними ознаками вони близькі до 193прикметників, що дає підставу мовознавцям розглядати їх як розряд порядкових прикметників. Однак такі самі грама- тичні ознаки мають окремі розряди займенників (цей, ця, це, ці, весь, вся, все, всі, котрий, котра, котре, котрі), які не називають ознак предметів, а лише узагальнено вказують на них. Порядкові числівники позначають не сталі (статичні) озна- ки предметів, що властиве прикметникам, а вказують на кількість однорідних предметів при обліку їх відповідно до порядку сліду- вання в підрахунках, наприклад: п’ять столів — перший, другий, третій, четвертий і п’ятий стіл. Аналіз граматичних ознак числівників показує, що рід мають ті числівники, які пов’язані з іменниками у формі однини. Це власне кількісні числівники один, одна, одно та всі порядкові. Залишки родової належності мають числівники, основу яких ви- ражає число два: дві, обидва, обидві та півтора, півтори (з кореневою частиною -втор-, синонімічною до два). Синтаксичні зв’язки числівників з іменниками також буду- ються на протиставленні одного предмета багатьом: маємо уз- годження форм числівника з іменником, що означає один пред- мет, і підпорядкування іменникової форми числівникові у нази- ванні більшої, ніж один предмет, кількості. Навіть при числівниках два, три, чотири вибір форми мно- жини іменника мотивується числівником.
Кількісні числівники
В л а с н е к і л ь к і с н і числівники означають абстраго- вано-математичне число у цілих одиницях (п’ятнадцять більше за п’ять у три рази) або певну кількість однорідних предметів {двадцять зошитів). Морфологічні особливості власне кількісних числівників пов’язані з лексичним значенням їх. Виражаючи лексично кількісність, вони позбавлені граматичного значення числа. В од- норідних предметах, що позначаються іменниками у формах множини, кількісна характеристика виражається семантикою числівників {три олівці, п’ять стільців), а форма множини іменника, позбавлена родової віднесеності, виключає потребу вираження граматичного роду і в числівнику. Тільки числів- ник один має чітко виражену віднесеність до іменників усіх трьох родів: один стіл, одна дівчина, одно {одне) яблуко. 188Відповідно до форми множинних іменників, що позначають один предмет, числівник один має також форму множини: одні двері, одні ножиці, одні сани. Числівник два також має граматичне значення роду: два — у зв’язку з іменниками чоловічого і середнього роду (два роки, два озера) і дві у поєднанні з іменниками жіночого роду (дві сестри, дві руки). Це значення роду виражається лише у фор- мах називного і знахідного відмінків. Граматичне значення роду мають також числівники іменни- кового походження тисяча, мільйон, мільярд, більйон, триль- йон і под. Ці слова увійшли до системи числівників, але зберег- ли деякі морфологічні особливості: мають значення роду і зміню- ються за відмінками як іменники першої (тисяча) або другої відміни (мільйон, мільярд, нуль). Як і всі інші кількісні числівники, вони не мають граматич- них форм числа і виражають кількісність лексично. Якщо слова тисяча, мільйон і мільярд вживаються у фор- мах множини, то вони виступають як іменники з кількісно- предметним значенням (тисячі демонстрантів, мільйони трудящих, мільярди тонн; пор.: сотні рук, десятки заяв). Іменники з кількісно-предметним значенням мають граматичні значення роду, числа й відмінка, можуть означатися прикметни- ками і не належать до системи лічби, а отже, не можуть бути передані графічно в цифрових позначеннях. Пор.: п’ять (5) і п’ятірка, десять (10) і десяток, сто (100) і сотня; ця п’ятірка людей, неповний десяток літ, добра сотня коней. Власне кількісні числівники виражають і категорію істот/неіс- тот: пов’язуючись з іменниками чоловічого роду — назвами істот, у знахідному відмінку мають форму, спільну з родовим (бачив одного тигра, двох слонів, трьох зебр, чотирьох ведмедів, але п’ятьох слонів і п’ять слонів, одинадцятьох ведмедів і одинадцять ведмедів). Власне кількісні числівники синтаксично пов’язані з імен- никами, що піддаються обліку. Числівник один (одна, одно) узгоджується з іменником у роді, числі й відмінку, наприклад: один студент, одна річка, одно ребро, одні вила; в одну ніч, одним роком та ін. Із числівниками два (дві), три, чотири в називному та зна- хідному відмінках у назвах неістот вживаються іменники у формі 189називного відмінка множини, але зберігається наголос форм однини, наприклад: два брати, дві руки, три професори, чотири сестри. Числівники п’ять, шість і далі у формах називного й зна- хідного відмінків керують іменниковою формою родового від- мінка множини, наприклад: п’ять робітників, шість книг, сім казок, вісім корів. У непрямих відмінках (крім знахідного) власне кількісні числівники узгоджуються з іменником, наприклад: do двох учи- телів, трьом співакам, чотирма засобами, у п’яти містах, на семи машинах. Н е о з н а ч е н о — к і л ь к і с н і числівники позначають загальну, точно не визначену кількість однорідних предметів або неозначену абстраговану кількість. До них належать слова кілька, декілька (якась кількість до десяти), кільканадцять (якась кількість до двадцяти), кількадесят (невизначена кіль- кість у межах ста), кількасот (невизначена кількість у межах тисячі). Ці числівники пов’язані з іменниками, що позначають конк- ретні предмети, які підлягають кількісному обліку, наприклад: кілька (декілька) осіб, кільканадцять слів, кількадесят зошитів, кількасот людей. Наведена група неозначено-кількісних числівників відріз- няється від власне кількісних тільки семантично: позначає не- чітко виявлену кількість. Граматичні ознаки неозначено-кількісних числівників збіга- ються з тими, що їх мають числівники, починаючи від п’яти і більше. Числівники кільканадцять, кількадесят, кількасот вживають у розмовній мові, книжним стилям вони невлас- тиві. До неозначено-кількісних числівників належать також слова багато, небагато, омонімічні з прислівниками. Пор.: бага- то зробив (прислівник), багато книжок (числівник). Числівники багато, небагато пов’язуються з іменниками, що означають масу, речовину, збірні й абстрактні поняття, тобто все те, що підлягає не тільки кількісному обліку, а й іншим вимірам, наприклад: багато/небагато води {солі, золота, листя, зерна, мудрості, лиха). За граматичними ознаками вони подібні до власне кількісних числівників: не мають роду і числа, керують формою родового відмінка (але не тільки 190множини, а й однини, пов язуючись з іменниками однинної форми). Якщо числівники багато, небагато пов’язані з іменниками, що позначають предмети, які підлягають кількісному обліку, то вони керують іменниковою формою родового відмінка множи- ни і змінюються за відмінками. Пор.: багато листя і багато листків; багато квасолі і багато квасолин; багатьох листків і багатьох квасолин; багатьом листкам і бага- тьом квасолинам. З б і р н і числівники означають кількість предметів у су- купності, неподільній єдності їх, наприклад: двоє вікон, троє дітей, четверо коней, п’ятеро саней. У поєднанні з власне кількісними збірні числівники виража- ють сукупність, неподільну єдність і в більших вимірах, на- приклад: сорок п’ятеро, сто п’ятдесят троє телят. Числівники двоє… п’ятеро мають паралельні суфіксальні утворення двійко, трійко, четвірко і п’ятірко, містять відтінок суб’єктивної оцінки — зменшеності, здрібнілості, позитивного ставлення тощо. До збірних належать числівники обоє, обидва, обидві, які також виражають кількість предметів як єдність, сукупність (обидва лікарі, обидві дівчини, обоє хлоп’ята). Збірні числівники не мають роду і числа, при відмінюванні тільки в називному і знахідному відмінках зберігають свої фор- ми, виступаючи з керованим іменником одним членом речен- ня — підметом чи додатком. У непрямих відмінках збірні чис- лівники замінюються формами власне кількісних числівників {двоє вікон, двох вікон, двом вікнам, двоє вікон, двома вікнами, у двох вікнах). У сполученні з іменником — назвою істоти — відбувається заміна збірного числівника і в знахідному відмінку {зустрів двох хлоп’ят, але побачив двоє дверей). Зі збірними числівниками обидва, обидві іменники в на- зивному відмінку множини вживають так само, як і з числів- никами два, дві (обидва плуги, обидві книжки, але: обоє очей). Збірні числівники поєднуються: 1) з іменниками, що є назва- ми осіб чоловічої статі (троє учнів, четверо коней, дванад- цятеро зайців); 2) з іменниками середнього роду, що познача- ють малих істот (двоє курчат, п’ятеро ведмежат, восьме- 191ро малят); 3) з іменниками середнього роду, що позначають неживі предмети {двоє відер, четверо полотен, п’ятеро імен); 4) з іменниками множинної форми, що позначають кон- кретні предмети {троє воріт, четверо саней). З іменниками, що позначають парні предмети, сполучаються числівники збірні або власне кількісні з іменником пара: двоє штанів і дві пари штанів. Збірні числівники поширені в розмовній мові, художніх творах, але майже не вживаються в діловому й науковому стилях. Д р о б о в і числівники позначають дробові величини або кількість, що складається з певного числа одиниць, чи частин одиниці, наприклад: одна третя року, дві п’ятих сировини, три четвертих виробів. Змішані дробові величини передаються сполученням власне кількісних і дробових числівників: три і одна четверта кіло- грама, одна і дві третіх доби. Особливістю дробових числівників є те, що вони можуть поєднуватися з іменниками, які не піддаються обліку. Інші виміри рідин, маси тощо можуть бути виявлені в кількісних співвідношеннях цілого і його частин. Ці кількісні співвідно- шення і виражаються за допомогою дробових числівників, наприклад: дві третіх морської води, одна п’ята за- пасів кам’яного вугілля, три четвертих земної атмо- сфери. Дробові числівники мають аналітичну будову: назва, що визначає кількість частин, позначається власне кількісним числівником (чисельник), а вказівка на загальний вимір — порядковим (знаменник): одна третя, дві п’ятих, п’ять сьомих. Дробовий числівник, що виражає величини в частинах, у мовленні зі словом «частина» не сполучається, воно тільки мис- литься: одна восьма (частина), п’ять сьомих (частин). Керований іменник, що позначає предмет виміру або оди- ницю виміру {літр, кілограм, кілометр, година), стоїть у формі родового відмінка однини (якщо виміру підлягає один предмет чи якась сукупність, неподільна єдність) або множи- ни (якщо вимірюється кілька однорідних предметів, а також коли числівник керує іменником множинної форми), напри- клад: дві п’ятих Землі (планети) і земель (посівних площ); чотири дев’ятих урожаю і урожаїв (кількох років); три 192четвертих кілометра, дві третіх Карпат, одна п’ята саней. Дробові числівники вживаються у книжних стилях мови, особливо в науковому та діловому. У розмовній мові, а також у творах художньої літератури дробові величини можуть позна- чатися іменниками з кількісно-предметним значенням трети- на (= одна третя), чверть (= одна четверта), половина (= одна друга). Ці слова мають граматичні ознаки, властиві іменникам, вони змінюються за відмінками в однині і мно- жині і мають граматичне значення роду, однак у сполученні з числівниковими словами можуть виступати як числівники, на- приклад: п’ять з половиною гектарів, дві з чвертю го- дини. Такі синонімічні заміни можливі і в науковому стилі, адже основу одиниць виміру становлять сталі величини, наприклад: година дорівнює 60 хвилинам, половина — ЗО хвилинам, чверть — 15 хвилинам. До дробових числівників належать також слова півтора, півто- ри, півтораста. Числівник півтора поєднується з іменниками чоловічого і середнього роду, півтори — з іменниками жіночого роду (півтора року, півтора відра, півтори доби). Ці числівники вживаються у розмовному мовленні, публіцис- тичному і художньому стилях мови.
