С Т У Д Е Н Т С Ь К І Р О З В І Д К И. нею вчений завершив ще у 1938 р., лише через півстоліті і у 1990 та 1992 роках вона вийшла у

нею вчений завершив ще у 1938 р., лише через півстоліті і у 1990 та 1992 роках вона вийшла у світ. У посиланнях їм літературу (в монографії було використано 634 джерел.») вчений спирається на історичні розробки різних авторів опубліковані на сторінках ЗНТПІ. Багато посилань на праш М. Грушевського, а також — листи та літописи, знайдені в різних архівах [1, с. 33].

Наступна фундаментальна праця І. Крип'якевич.і монографія «Богдан Хмельницький», вийшла друком у 1954 р., за часів хрущовської «відлиги», дещо «в урізаному" вигляді. Наближався ювілей Переяславської ради. Після в.» гань історик вирішив подати до академічного видавництва монографію про Б. Хмельницького. В Києві монографію зустріли радісно: кілька потенційних «авторів» розшмату вало її на частини, щоб кожну видати окремо, під власним прізвищем. Врятувала монографію вже згадана «відлита 1953 р.: І. Крип'якевича призначили директором Інститу і \ суспільних наук АН УРСР у Львові. За таких обставин ; і< > велося зібрати книжку знов докупи. Навчений таким доїм дом, І. Крип'якевич подавав з цього часу свої праці на рецен зування, обстригаючи ножицями покликання на джерела І літературу. Посада директора все ж таки не врятувала м( > нографію від знущань: з машинопису викидали сторінки безбожно «причісували» і заредаговували текст: «так, як т| >г ба». Коли сигнальний примірник «Богдана Хмельницької і >• (К., 1954, 563 с.) поклали авторові на стіл у директорському кабінеті, він навіть не відкрив його. Панегіристи описуванії потім, що це була ознака великої скромності історика — але насправді, це був біль, гіркий біль за пошматовану праці" якій віддав понад тридцять років життя [5, с. 479]. В повпом\ обсязі видання побачило світ лише у 1990 р.

В основу монографії покладено багатийп е р ш о д л и

Рельний матеріал, невикористаний раніше дослідниками Проте оскільки в 1954 р. книга вийшла дуже «пошматои.і ною», інформацію про значну кількість джерел з неї бучп

В А Д Ю К Т . Б .

Вилучено. Відсутній був і окремо оформлений список вико-ристаної літератури. Залишилась підрядкова бібліографія та деякі пояснення до тексту.

У монографії виділено розділ «Примітки», який і є бі-бліографією праці, тобто списком використаної літерату-ри. Крім переліку джерел, І. Крип'якевич наводить фак-тографічний матеріал та пояснення до основного тексту, що і надають «Приміткам» не просто бібліографічного, а довідково-бібліографічного характеру. Література групу-ється за «змістом» праці, тому має ті ж самі частини і розділи, що й основний текст. Матеріал, розташований у «Приміт-ках» за порядковими номерами по кожному розділу окремо

— це фактично самостійні тематичні бібліографічні списки літератури. Загальна кількість позицій «Приміток» — 1735, при цьому, в одному посиланні вчений наводить кілька описів джерел, тож неважко уявити, яка титанічна робота і іередувала їх виявленню. Звичайно, вчений у першому ви-данні монографії не зміг відверто розповісти про особу та діяльність Богдана Хмельницького, але книга наштовхува-ла читача на глибокі роздуми.

В 1961 р. у Києві вийшла збірка джерел «Документи Іюгдана Хмельницького (1648 — 1657 рр.)». Це найбільша (740 сторінок) джерелознавча робота І. Крип'якевича остан-нього десятиліття його життя. Цінність роботи, з бібліогра-фічної точки зору, полягає в тому, що після повних текстів документів наводиться так званий «Перелік документів» (475), у якому вони групуються за роками написання: з 1648 до 1657 р. У кожному розділі документи розташовані за дата-ми їх написання (місяць, день) та пронумеровані. Докумен-ти «Переліку» й допоміжний апарат висвітлюють соціально-економічний стан України періоду національно-визвольної боротьби, взаємовідносини з Росією, Польщею, Угорщи-ною, Швецією, Австрією, Німеччиною та іншими країнами. Важливо зазначити, що особу Богдана Хмельницького, його політичну діяльність ніхто до І. Крип'якевича повною мі-рою не висвітлював, застосовуючи засоби бібліографії.

С Т У Д Е Н Т С Ь К І Р О З В І Д К И

Р. — у Києві вийшла у світ наступна робота вче-ного — «Джерела з історії Галичини періоду феодалізму (до 1772)», що теж була виконана на високому бібліогра-фічному рівні. «Джерела...» стали незамінним посібником для істориків-архівістів, для всіх дослідників історії га-лицького краю. І хоча на дві останні джерелознавчі праці І. Крип'якевича не з'явилося жодної рецензії (це був «анти-джерельний період в українській історіографії»), значення їх для вітчизняної історичної науки неоціненне.

Варто відзначити й такий бік професійних занять І. Крип'якевича, як бібліографічна діяльність на сторін-ках преси. В радянський період, починаючи з 1925 р., у пе-ріодичних виданнях одна за одною з'являються 12 бібліо-графічних робіт ученого. Він співпрацює в різноманітних журналах, а найбільше у згаданих ЗНТИІ (3 публікації) та «Українському історичному журналі» (3 публікації). Це, здебільшого, огляди книг, найбільшу увагу серед яких при-вертають «Нові праці з історії Гетьманщини XVII — XVII ст. (Публікації 1924 — 1926 рр.)» та «Історичні видання Україн-ської АН у м. Києві 1921 —1927 рр.», що друкувались у ЗНТИІ в 1926 та 1928 роках. Наукова діяльність І. Крип'якевича зав-жди знаходилась під впливом прославленого історика та першого Президента України Михайла Грушевського.

У цей період І. Крип'якевичем було складено два некро-логи з бібліографічним оснащенням — «Степан Томашів-ський» (1931 р.) і «Василь Чернецький та його історично-краєзнавчі праці» (1939 р.), опубліковані в ЗНТШ. Великий за обсягом некролог «Степан Томашівський» був присвяче-ний професору історії Ягелонського університету, дійсному члену НТШ, співробітнику і редактору ЗНТШ. Три сторін-ки некролога з шести відведено на бібліографію робіт про-фесора — «Реєстр головних друкованих праць пок. С. Тома-шівського» як українською, так і польською мовами.

Поиск по сайту: