Ііалектичну розбіжність, яку він виявив в Угорській Русі. Зберігаючи всі говірки в своєму матеріалі, В. Гнатюк подає позначення певних звуків різних діалектів у передмові

Вищезгаданий елемент науково-довідкового апарату містить кожна книга «Галицько-руських народних при-повідок» І. Франка. У ньому автор пояснює принцип упо-рядкування матеріалу та його зручність і важливість, подає ілумачення до скорочень, які використав при наведенні па-ралелей.

Передмову містять і «Галицько-руські народні пісні з ме-лодіями» І. Колесси, а також біографічну замітку «Др. Іван Колесса», оскільки сам укладач пісень помер, не встигнув-ши віщати зібраний матеріал. Окрім передмови та біогра-фічної замітки, у виданні подано «Пояснення деяких знач-ків і скорочень у нотах».

Як уже зазначалося, для збирачів української народної творчості, науковців Етнографічної комісії, важливо було дотримуватися точності під час запису матеріалів. Особли-во на цьому наголошував В. Гнатюк в передмові до «Етно-графічних матеріалів з Угорської Русі»: «Записуючи свої матеріали, я тримався тої засади, щоби записати всьо, слово в слово, а не пропустити нічого, «ніже тієї коми». Вправді не зискали через те матеріали на краї і стали може затяж-кі пересічному освіченому чоловікові до читання, але зате задержали свою філологічну вартість; а про це й найбіль-ше розходилося мені» [4, с. XIII]. Увесь матеріал у виданні В. Гнатюка подано не лише з дослівною точністю, а й з на-голосами до слів, оскільки в деяких словах, які вживають-ся в Угорській Русі, можна почути подвійний наголос. До кожного твору українського фольклору в «Етнографічних матеріалах з Угорської Русі» подано паспортизацію — відо-мості про оповідача, час запису та місцевість, звідки зібрано матеріал. Окрім того, після кожного запису з паспортизаці-єю вміщено «паралелі» — перелік джерел, в яких вміщено схожі тексти.

2 8 3

П Р А Ц І ЗДОБУВАЧІВ

На відміну від «Етнографічного збірника», в якомупо

дано зразки жанрів української народної творчості, зібрані на певній території, в «Матеріалах до українсько-руської с г нології» вміщено наукові статті про українську етнолої і к і Серед них розвідки про українське весілля певних регіоні 11 України («Сороміцькі весільні пісні зап. М. Максимовичем",

т. V, «Весілля у Гадяцькому повіті у Полтавщині» Он. Гріті,

т. 1; «Весільні обряди і звичаї у с. Землянці, в Чернігівщині П. Лигвинової-Бартош, т. 3; а також цілий розділ «Україї і ські весільні обряди і звичаї» у т. 19 — 20), ткацтво («Ткацпп > у східній Галичині» В. Гнатюка, т. 3), гончарство («Гончар ство у с. Олешні у Чернігівщині» М. Могильченка, т. 1) та інші ремесла, а також про українські народні страви («11 а родна пожива і спосіб її приправи» В. Гнатюка, т. 1), хрес тини («Народні хрестини на Коломийіцині» Г. Колцуняка,

т. 19 — 20) та ін. Статті про українське весілля не лише міс тять наукову інформацію про весільні звичаї та обряди, а 11 наводять численні приклади весільних пісень.

Засновником «Матеріалів до українсько-руської етно-логії» та першим їх редактором був Ф. Вовк, який друкував у цьому виданні свої публікації, зокрема археологічні пра ці («Передісторичні знахідки на Кирилівській ул. в Києві», т. 1.; «Знахідки у могилах між Веремеєм і Стретівкою», т. 3; «Вироби передмікенського типу у неоліт, становищах на Україні», т. 6), етнологічні («Українське рибальство у До-бруджі», т. 1) та антропологічні розвідки («Антропометрич-ні досліди українського населення Галичини, Буковини й Угорщини», т. 10).

Основними авторами статей «Матеріалів...» є науковці: В. Гнатюк, Ф. Вовк, М. Могильченко, М. Кордуба, В. Шухе-вич, М. Зубрицький та ін. Цей збірник етнологічних матері-алів, який видавала Етнографічна комісія, щедро ілюстро-ваний, а в деяких томах ілюстрації трапляються особливо часто. Увесь ілюстративний матеріал, який стосується пев-ного тексту, унаочнює його, доповнює і є дуже корисним

2 8 4

Янів Г. Я.

дня читача. У цьому виданиі зображено переважно певні узори вишивок чи шиття, гончарні вироби, господарські інструменти тощо. Відображаючи різноманітні знаряддя праці, найчастіше використано схематичні ілюстрації. Крім гого, у виданні зображено фотографії, а також плани осель чи інших будівель.

Наявність передмов та предметних покажчиків у «Мате-ріалах до українсько-руської етнології» свідчить про високу культуру цього періодичного видання, а також про те, що його укладачі намагалися подати текст якнайзручніше для читача. З елементів науково-довідкового апарату до збір-ників статей додавалися також додатки, наприклад, у т. З «Програма для збирання відомостей про громади і збірки сільської молоді (вулицю, вечерниці, досвітки, складки)», яку уклав М. Дикарєв.

Як бачимо, завдяки активній науковій праці, члени Етнографічної комісії зробили великий внесок у розвиток української фольклористики та етнографії, видавши власні дослідження у численних томах «Етнографічного збірника» та «Матеріалів до українсько-руської етнології». Сформу-вавши власні погляди щодо збирання фольклору, І. Франко В. Гнатюк, В. Шухевич, І. Колесса і Ф. Колесса, О. Роздоль-ський та інші дослідники української народної творчості дотримувалися наукових підходів у фіксації фольклорно-етнографічного матеріалу. Дослідження здійснювали на найліпших територіях; записували від оповідачів, які не лише добре знають фольклор, а й вміють гарно розповіда-ти; текст фіксували точно та дослівно зі збереженням міс-цевого діалекту. По-науковому підходили і до подальшого опрацювання отриманого матеріалу — незважаючи на те, що текст був важкочитабельним через збереження місцевої вимови (а точність при записі була чи не основною озна-кою науковості та найважливішою вимогою членів комісії), намагалися його подати у найзручнішій формі для чита-ча, систематизувавпш за тематичним принципом чи тери-

28 5

П Р А Ц І ЗДОБУВАЧІВ

Торіальною ознакою та підготувавши до основного тексту корисний науково-довідковий апарат. Найоптимальніший варіант подання фактичного матеріалу у збірниках під-тверджують численні ілюстрації, нотні записи пісень, від-повідна паспортизація текстів та належні коментарі.

Науковці Етнографічної комісії дуже ретельно відбира-ли матеріал до «Етнографічного збірника» та «Матеріалів до українсько-руської етнології». Ті жанри фольклору,які

Вже вийшли в попередніх томах, рекомендували не збираті і або ж записувати, однак попередньо звіривши з уже надру-кованими, щоб уникнути повторень. Особливу увагу звер-тали на жанри, які не були зафіксовані і не опубліковані до того часу.

Отже, фіксуючи уснопоетичні матеріали в «Етногра фічному збірнику» та «Матеріалах до укра'інсько-руської етнології», фольклористи кінця XIX — початку XX ст. за стосовували й утверджували наукові принципи, подаючи дослідникам записи з готовим уже науковим апаратом, що сприяло ширшим теоретичним дослідженням та узагалі, ненням. І. Франко, Ф. Колесса, В. Гнатюк, В. Шухевич т.і інші дослідники донесли не лише пересічному читачеві, а й цілій українській державі усе багатство усної народної творчості, засвідчили іншим народам, що наша країна за вжди мала свої традиції, обряди, звичаї, власне історичні минуле.

СТУДЕНТСЬКІ РОЗВІДКИ

УДК 007:304:655 (477) (092)

АТАМАНЮК І. І.

Поиск по сайту: