Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

І. Самойловича. З 1687 р. — гетьман України. Помер 1709 р



 

н с. Варниці, поблизу Бендер. Похований у кафедральній церкві Св. Юрія у м. Галаці (Румунія). Восени 1999 р. пере-похований у Батурині.

 

Україна — з її вільним козацьким духом, із самовряду-ванням міст і містечок, зі своєю козацькою армією, зі своїм самобутнім адміністративним поділом (на полки і сотні як

 

3 1 1


С Т У Д Е Н Т С Ь К І Р О З В І Д К И

 

територіальні одиниці), із демократичною формою обрап ня всієї адміністрації і всього гетьманського уряду, із свої ми навчальними закладами, друкарнями, храмами — бул.і чужорідним утворенням у російському царстві й вик л икал, і острах не лише у самодержавців. В оточенні царя виношу в, і лися плани віддати Україну Меншикову або англійському герцогові Мальборо. Петро щедро роздавав землі на Укр.і їні своїм наближеним: Шереметьєвим, Толстим, Долгору ким. Петро І й уві сні не міг уявити імперію без України, яки була в союзі з Росією на договірних умовах, що по-різному ігнорувались.

 

Наступ російського уряду на державність України ви явився в так званих «Коломацьких статтях», укладених при обранні на гетьманство І. Мазепи (1687 р.). Україна не мала права порушувати мир з Кримом та Польщею, позбавляти ся права зносин з будь-якими іншими державами, москок ські війська вводились уже в столицю Гетьманщини — міс то Батурин, щоб контролювати усі дії гетьманського уряду Вперше було заборонено називати «Малоросійський крап гетьманського регименту», а потрібно було говорити, що він на лежить до єдиної держави з Великоросією, заперечу в, і лась гетьманська влада в Україні, а значить, заперечувалась і її державність. Петро І не лише втручався у внутрішні спра ви України, надміру визискуючи українську людність дня подальшого ведення війни, але й вирішив звести нанівець самостійність української держави й скасувати її козацькип устрій. «Довідавшись про штани Петра, І. Мазепа, підтри маний більшістю вищої старшини, розпочав (бл. 1704 р.) з польським королем Станіславом Лещинським, а згодом - із шведським королем Карлом XII, таємні переговори, які завершилися 1708 р. Угодою про прилучення України до антимосковської коаліції, основна мета якої була: «чтоб ма лороссийские козацкие народы от России были особое ким жение, а не под Российскою державою», — як говориться г «Енциклопедії українознавства».

 

3 1 2


Дрило І. Б.

 

Радянська історіографія винесла такий вирок І. Мазе-пі: зрадник свого народу і Росії, різко посилив феодально-кріпосницьку експлуатацію селянства, жорстоко приду-шував селянські повстання. І зрозуміло чому: імперія не допускала навіть натяків про можливість існування неза-лежної, вільної України. Гетьмани України, окрім Богдана Хмельницького, на думку царя Петра, були «ворами и из-менщиками». Акценти на зрадництві замінювали трагічні-ші і печальніші сторінки історії України періоду Гетьман-і цини.

 

Лише зазирнути в будь-який підручник з історії Укра-їни, енциклопедію — скрізь І. Мазепа постає зрадником, ворогом народних мас. Ось, наприклад, у «Енциклопедії Іс-торії України» — «Мазепа Іван Степанович — гетьман Ліво-бережної України, зрадник українського народу». Виникає запитання: яким чином І. Мазепа зрадив Україну? Зрадив тим, що хотів об'єднати українські землі, насамперед Геть-манщини, Правобережжя, Запоріжжя і, якщо можливо, Сло-божанщини й Ханської України у складі єдиної української держави і встановити міцну автократичну гетьманську вла-ду у становій державі із збереженням традиційної системи козацького устрою?! Також у цьому енциклопедичному ви-данні сказано: «спроби буржуазно-націоналістичних фаль-сифікаторів виправдати зрадництво Мазепи повністю ви-криті українськими радянськими істориками».

 

Століттями царські власті і продажне духовенство ор-ганізовували анафеми сміливцям, називали іудами, хрис-топродавцями, кривоприсяжниками, зрадниками. Ці ж звинувачення підхопила російська історична наука, а за нею — й прислужницька українська історіографія, бо іншій не дозволено було існувати офіційно. Навіть «Святе Пись-мо» на Україні мусили передрукувати не із старих україн-ських книжок, а з російських. То що вже можна говори ти про історіографію? Початок негативної оцінки діяльності І. Мазепи почав не хто інший, як сам Петро І. Він написав

 

3 1 3


 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.