Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування — некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Управління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду.
До складу правління входять представники держави, застраховані працівники і працедавці — по 15 осіб від трьох представницьких сторін.
Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів, а представники працівників і роботодавців делегуються чи обираються об'єднанням профспілок і працедавців, які мають статус всеукраїнських.
Члени правління обираються на шестирічний термін і виконують свої обов'язки на громадських засадах.
Для вирішення найбільш важливих завдань Фонду правління Фонду створює на паритетних засадах постійні та тимчасові комісії з питань профілактики нещасних випадків, виконання бюджету, призначення пенсій та інші.
Правління Фонду затверджує статут Фонду, кандидатури на посади директора виконавчої дирекції Фонду та його заступників, річні програми робіт та бюджети Фонду, структуру виконавчої дирекції Фонду.
Робочими органами виконавчої дирекції передбачені управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного підпорядкування (рис. 13.10).
Для вирішення спірних питань при виконавчій дирекції Фонду та її місцевих органах створюються спеціальні комісії, до складу яких на паритетних засадах входять представники працівників, роботодавців і місцевих органів виконавчої влади.
Фонд вирішує триєдине завдання: усунення небезпечних і шкідливих чинників, відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві, компенсації потерпілим матеріальних та Моральних збитків унаслідок ушкодження здоров'я.
Беручи участь у реалізації державної політики в галузі соціального захисту людей праці, Фонд:
Рис. 13.10. Схема управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків
— повністю відшкодовує збитки, заподіяні працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, виплачує йому або членам його сім'ї одноразову допомогу, втрачений заробіток у разі тимчасової непрацездатності, пенсію при частковій втраті працездатності, пенсію у разі смерті потерпілого, організовує похорон померлого, оплачуючи пов'язані з цим ви- ( трати (рис. 13.11);
— організовує лікування потерпілих, їх перекваліфікацію, працевлаштування осіб з відновленою працездатністю;
— надає допомогу інвалідам у вирішенні соціально-побутових питань, організовує їх участь у громадському житті тощо.
Закон зберігає всі існуючі норми виплат потерпілим на виробництві, в тому числі і норми, передбачені статтею 11 Закону "Про охорону праці", а також збільшує на 30—40 % кількість соціаль-
них послуг, які надаються працівникові у разі його травмування чи професійного захворювання.
Надання соціальних послуг і виплат потерпілому й особам, які перебувають на його утриманні, не залежить від того, зареєстроване підприємство, на якому трапився страховий випадок, у Фонді соціального страхування чи ні, травмування потерпілого відбулося з його вини чи ні.
Якщо потерпілий або члени його сім'ї за станом здоров'я чи з інших причин не спроможні самі отримати та подати до районного чи міського відділення Фонду необхідні документи для призначення страхових виплат, то їх отримує та подає відповідний страховий експерт Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Дія Закону поширюється також на осіб, які потерпіли у минулі роки і мали право на відповідні виплати та соціальні послуги.
Закон передбачає, що Фонд соціального страхування є правонаступником державного, галузевих і регіональних фондів охорони праці, які із введенням у дію цього Закону ліквідовуються (Фонди охорони праці на підприємствах передбачено зберегти).
Розділ13
Передбачено, що Фонд соціального страхування здійснює заходи, спрямовані на запобігання нещасних випадків, усунення загрози здоров'ю працюючих, у тому числі:
— надає допомогу підприємствам і організаціям у створенні та реалізації ефективної системи управління охороною праці;
— перевіряє стан профілактичної роботи та охорони праці на підприємствах;
— бере участь у розслідуванні нещасних випадків і професійних захворювань;
— бере участь у розробленні та реалізації національної і галузевих програм покращення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища;
— у здійсненні наукових досліджень у галузі охорони та медицини праці, організації розроблення та виробництва засобів індивідуального захисту працюючих, виконує інші роботи.
Усі профілактичні заходи, які здійснює Фонд, фінансуються самим Фондом, у тому числі розробляння, видання та доставления на кожне підприємство нормативних актів, науково-виробничих журналів, спеціальної літератури з охорони праці, а також навчання з питань охорони праці працівників, які вирішують завдання створення здорових і безпечних умов виробництва.
Виконання обов'язків щодо запобігання нещасних випадків і профзахворювань покладається на страхових експертів Фонду, які виступають у ролі радника чи консультанта для підприємств.
З появою служби страхових експертів і стійкого фінансування профілактичних робіт вперше стала можливою реалізація повноцінної системи управління охороною праці.
Завданнями страхування від нещасного випадку є:
— проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих чинників, запобігання нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань та інших випадків загрози здоров'ю застрахованих, викликаних умовами праці;
— відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;
— відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їхніх сімей.
Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах,
Система управління та законодавство з охорони праці
організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі — підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності.
13.2. Правові та організаційні питання охорони праці
13.2.1. Законодавство України про охорону праці
В основному Законі, Конституції України (ст. 43), вказується: "Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату не нижчу від визначеної законом", "Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється". Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст. 45). Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також щорічної оплачуваної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Громадяни мають право на соціальний захист (ст. 46), що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Вказані права реалізуються шляхом виконання вимог, викладених у Кодексі законів про працю, Законах: "Про охорону праці", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про охорону здоров'я", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", "Про використання ядерної енергії та радіаційний захист", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про колективні договори і угоди", "Про Дорожній рух", "Про поводження з радіоактивними відходами". Положення вказаних Законів конкретизуються у відповідних правилах, стандартах, нормах, положеннях, інструкціях та інших Нормативно-правових актах, перелік яких наведений у "Державному реєстрі нормативних актів з охорони праці" (рис. 13.12).
Система управління та законодавство з охорони праці
Закон України "Про охорону праці"
Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між працедавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:
— пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності працедавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
— підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій і продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних і нешкідливих умов праці;
— комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони довкілля;
— соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
— встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств і суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;
— адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;
— використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;
— інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
— забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують
Розділ 13
проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між працедавцями та працівниками (їх представниками), між усіми соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях; — використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
Гарантії прав на охорону праці. Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.
Під час укладання трудового договору працедавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах згідно із законодавством і колективним договором.
Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, які потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.
Усі працівники, згідно із законом, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я, для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або працедавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.
За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.
Система управління та законодавство з охорони праці
Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо працедавець не виконує законодавства про охорону праці, не дотримується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.
Працівника, який за станом здоров'я, згідно з медичним висновком, потребує надання легшої роботи, працедавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і за потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії згідно з законодавством.
На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.
Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці.Працівники, зайняті на роботах із важкими та шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою соленою водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації.
У разі роз'їздного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.
Працедавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.
Протягом дії укладеного з працівником трудового договору працедавець повинен, не пізніше як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг ікомпенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.
Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними то знешкоджувальними засобами.
Нароботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також
Розділ13
роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальні одяг, взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні і знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.
Працедавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту.
У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника працедавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних і знешкоджувальних засобів за свої кошти працедавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.
Згідно з колективним договором, працедавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх.
Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті.Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Працедавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їхніх сімей додаткові виплати згідно з колективним чи трудовим договором.
За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення інвалідності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування згідно з медичними рекомендаціями.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується
Система управління та законодавство з охорони праці
до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до ста-жу роботи із шкідливими умовами.
Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб, які використовують найману працю, та на всіх працюючих, і встановлює персональну відповідальність кожного працівника.
Згідно з Законом, працівник зобов'язаний не тільки знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, але й дбати про особисту безпеку, а також про безпеку і здоров'я довкілля в процесі будь-яких робіт.
Створення на підприємствах служби охорони праці не знімає відповідальності з працедавця за створення безпечних умов на робочому місці.
Введено норму щодо проведення внутрішнього та зовнішнього аудиту за станом охорони й безпеки праці. Процедура включатиме самостійне проведення працедавцем внутрішнього аудиту. Якщо під час проведення комплексної або цільової перевірки з'ясується невідповідність фактичного стану охорони праці на підприємстві з даними аудиту, буде проведено зовнішній аудит.
Таким чином, у Законі про охорону праці реалізована концепція управління охороною праці в державі, яка полягає в пріоритеті життя й здоров'я працівників і у встановленні плати за ризик (пільги працівникам за шкідливі і важкі умови праці, диференційовані страхові тарифи, штрафні санкції) — як важелі здійснення державної політики в цій галузі. Крім того, встанов-лений принцип добровільності прийняття ризику. Тобто ніхто не має права направляти людину на ризик без її згоди. Одночасно встановлений принцип правового регулювання ризику шляхом І створення нормативно-правових актів, які визначають систему заборон і норм попередження нещасних випадків і профзахворювань. Встановлений порядок доступності і відкритості інформації з питань охорони праці.
У Законі встановлений механізм попередження шкоди людині й суспільству і механізм відшкодування завданого збитку, закладені правові норми управління охороною праці, які забезпечують організаційно-господарську та наглядову діяльність шляхом визначення повноважень, прав і відповідальності господарських органів, а також органів місцевого самоврядування і виконавчих органів влади. Закон передбачає чітку систему державного управління охороною праці від уряду, при якому створена Національна рада з забезпечення безпечної діяльності населення до
Розділ13
підприємства. Підприємствам стає економічно невигідно мати небезпечні та шкідливі умови праці.
Законом передбачається експертиза проектів з питань охорони праці та створення відповідних експертно-технічних центрів введена сертифікація безпеки машинобудівної продукції. Матеріальні збитки від нещасних випадків несуть проектно-конструкторські організації і заводи-виробники неякісної, небезпечної продукції.
Законом підвищена роль і престиж служби охорони праці, яка підпорядкована безпосередньо власнику (керівнику) підприємства і прирівняна до служб головних фахівців. У місцевих органах державної виконавчої влади створена служба охорони праці для організації і контролю цієї роботи на підприємствах регіону. Особливе значення в законі надається підвищенню рівня навчання керівного складу підприємств і робітників з питань охорони праці.
Працедавцям встановлені жорсткі вимоги щодо:
— впровадження ефективної системи управління охороною праці на підприємстві, створення посадових інструкцій з питань охорони праці;
— розроблення щорічних комплексних заходів з охорони праці, формування фонду охорони праці підприємства;
— обрання уповноважених з охорони праці трудових колективів;
— розроблення розділу "Охорона праці" в колективному договорі;
— ознайомлення (під розписку) кожного працівника з умовами праці на його робочому місці;
— проведення попереднього медичного обстеження робітників на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці чи таких, де необхідний професійний відбір.
Законом не допускається керуватися суто економічними міркуваннями при плануванні та організації виконання заходів щодо підвищення рівня безпеки та умов праці, попередження нещасних випадків і профзахворювань.
Важливі питання охорони праці передбачені в Кодексі Законів про працю:
Стаття 153. На всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення
Система управління та законодавство з охорони праці
безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 154. Проектування виробничих об'єктів, розроблення нових технологій, виробів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих повинні проводитися з урахуванням вимог щодо охорони праці.
Виробничі будівлі, споруди, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва або реконструкції, технологічні процеси повинні відповідати нормативним актам з охорони праці.
Стаття 155. Жодне підприємство, цех, дільниця, виробництво не можуть бути прийняті і введені в експлуатацію, якщо на них не створено безпечних і нешкідливих умов праці.
Власник, який створив нове підприємство (з об'єктами підвищеної небезпеки), зобов'язаний отримати від органів державного нагляду за охороною праці дозвіл на початок його роботи.
Стаття 156. Виготовлення і передача у виробництво зразків нових машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, а також впровадження нових технологій без дозволу органів державного нагляду за охороною праці забороняється.
Стаття 159. Працівник зобов'язаний:
— знати і виконувати вимоги нормативних актів з охорони праці, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами колективного й індивідуального захисту;
— дотримуватися зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації;
— проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;
— співпрацювати з власником або уповноваженим ним органом у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.
480____________________________________________________ Розділ 13
Стаття 160. Постійний контроль за дотриманням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
13.2.2. Порядок видачі дозволів Державним
комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами (Постанова КМУ від 15.10.03 № 1631)
Суб'єкт господарської діяльності, який має намір розпочати (продовжити) виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатацію об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі — об'єкти) за переліками чи проводити навчання працівників з питань охорони праці інших суб'єктів господарської діяльності, професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників, які залучаються до виконання робіт підвищеної небезпеки (далі — навчання з питань охорони праці), повинен отримати відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці або його територіального органу.
Для отримання дозволу суб'єкт господарської діяльності або уповноважена ним особа подає (надсилає поштою) до Держнаглядохоронпраці або його територіального органу за місцем розташування заяву за встановленим зразком.
На початок (продовження) виконання роботи підвищеної небезпеки — висновок експертизи щодо спроможності суб'єкта господарської діяльності забезпечити дотримання вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки під час виконання заявленої роботи; на експлуатацію об'єкта — висновок експертизи щодо відповідності об'єкта вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (з урахуванням результатів сертифікації в системі УкрСЕПРО у разі її проведення) і спроможності суб'єкта господарської діяльності забезпечити дотримання вимог законодавства під час його експлуатації, а також експлуатаційну документацію (копії інструкції з експлуатації, паспорта, настанови тощо) українською або, як виняток, російською мовою (для об'єкта, який виготовлено за кордоном);
Система управління та законодавство з охорони праці
На проведення навчання з питань охорони праці — висновок експертизи Головного навчально-методичного центру або експертно-технічного центру Держнаглядохоронпраці щодо спроможності суб'єкта господарської діяльності проводити навчання з питань охорони праці.
Приклад
Об'єкти підвищеної небезпеки:
1. Об'єкти, на яких використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна чи кілька небезпечних речовин у кількості, що дорівнює чи перевищує нормативно встановлені порогові маси.
2. Об'єкти, на яких використовуються, виготовляються, переробляються або зберігаються самозаймисті та легкозаймисті тверді речовини й матеріали у кількості, що дорівнює чи перевищує нормативно встановлені порогові маси.
3. Об'єкти, на яких утворюється горючий пил або волокно, здатні вибухати, самозайматися, займатися тощо.
Перелік робіт підвищеної небезпеки (витяг):
1. Зварювальні, газополуменеві, наплавочні, напилювальні та паяльні роботи. Контроль за зварними з'єднаннями.
2. Роботи в охоронних зонах ліній електропередач діючих нафто-, нафтопродукте- та газопроводів, комунікації газових промислів, а також споруд на них.
3. Роботи в діючих електроустановках.
4. Роботи в зонах дії струму високої частоти, іонізуючого випромінювання, електростатичного та електромагнітного полів, а також роботи із застосуванням лазерів.
5. Роботи на повітряних лініях зв'язку, які перетинають лінії електропередачі та контактні проводи.
6. Роботи із застосуванням ручних електро- і пневмомашин та інструментів.
7. Електропрогрівання бетону та електророзморожування ґрунтів, розігрівання бітуму і смол.
8. Роботи в термічних цехах і дільницях на електротермічних установках підвищеної та високої частот.
9. Вибухові роботи та роботи, пов'язані з утилізацією зброї, звичайних видів боєприпасів та виробів ракетної техніки.
10. Роботи з небезпечними речовинами та інертними газами тощо.
Допуск до виконання робіт підвищеної небезпеки
Згідно з Переліком робіт із підвищеною небезпекою, працівники, які виконують перелічені в ньому роботи, повинні проходити спеціальне навчання і щорічну перевірку знань з питань охорони праці.
Разом з тим, низка робіт, які виконуються періодично, потребують особливих заходів безпеки, і тому виконуються за спеціальним нарядом-допуском
Розділ 13
(при цьому слід мати на увазі, що є роботи, наприклад, в електроустановках, газонебезпечні роботи тощо, які виконуються за спеціальними нарядами-допусками, передбаченими спеціальними нормативно-правовими актами).
До цієї категорії робіт, в основному, належать:
а) роботи, що виконують усередині колодязів, тунелів, траншей, димо ходів, плавильних та нагрівальних печей, бункерів, колекторів, вихлопних та інших шахт, а також у зачинених камерах, ресиверах, котлах та інших посудинах;
б) ремонт стаціонарних і переносних ацетиленових генераторів, на кисне вих станціях та на кисневих і газових трубопроводах, на газорозподільних пунктах, газорозподільних станціях;
в) монтаж, демонтаж і ремонт вантажопідйомних кранів, підкранових шляхів, вантажних і пасажирських ліфтів, важкого обладнання, такелажні роботи з переміщення важких і крупногабаритних предметів без застосуван ня підйомно-транспортних механізмів;
г) чищення та ремонт посудин з-під токсичних речовин, повітропроводів, фільтрів і вентиляторів витяжних систем виробничих і допоміжних підроз ділів, на яких збереглися високотоксичні та радіоактивні речовини;
ґ) отримання та транспортування сильнодіючих токсичних речовин, балонів із стисненими газами, посудин із лугами та кислотами;
д) вантажно-розвантажувальні роботи на повітряному, автомобільному, водному та залізничному транспорті, що виконуються робітниками, які за лучені до них тимчасово;
є) земляні роботи у зоні розташування енергетичних комунікацій; ж) знешкодження високотоксичних і вибухових речовин тощо.
Перелік таких робіт необхідно уточнювати та доповнювати на кожному підприємстві, виходячи зі специфіки виробництва, місцевих умов і чинних галузевих правил. Такий перелік повинен бути введений у дію наказом.
Виконання перелічених робіт підвищеної небезпеки без оформлення наряду не дозволяється.
Особа, яка здійснює допуск до виконання робіт підвищеної небезпеки, несе відповідальність за своєчасне вимкнення енергоносіїв на дільниці виконання робіт та надання пояснень відповідальному виконавцеві робіт про те, яке обладнання, комунікації та інші пристрої перебувають під напругою, мають високу температуру, тиск тощо.
Наряд видається на одного відповідального виконавця робіт і на одну бригаду. Він може бути виписаний на весь час, але не більше ніж на 5 діб.
Бланк наряду заповнюється у двох примірниках, чітко, без помарок і виправлень. Один примірник наряду вручається відповідальному виконавцеві робіт під розписку, другий залишається в особи, яка його видала. Обидва примірники підписуються допускаючим, а за необхідності — представником пожежного нагляду. Рекомендується реєструвати бланк наряду у службі охорони праці.
Система управління та законодавство з охорони праці
Після закінчення робіт підвищеної небезпеки наряд закривається і повертається особі, яка його видала. Примірник закритого наряду зберігається протягом року.