СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ТА ЗАКОНОДАВСТВО З ОХОРОНИ ПРАЦІ

13.1. Державне управління охороною праці 13.1.1. Управління охороною праці в галузі

Управління охороною праці на галузевому рівні здійснюють міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, об'єднан­ня підприємств, створені за галузевим принципом.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади:

— проводять єдину науково-технічну політику в галузі охоро­ни праці;

— розробляють і реалізовують галузеві програми покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок;

— здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці;

— укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці;

— беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-пра­вових актів з охорони праці;

— організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;

— за необхідності створюють у разі потреби аварійно-ряту­вальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, за­безпечують виконання інших вимог законодавства, що ре­гулює відносини у сфері рятувальної справи;

— здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці й кон­тролю за цією роботою в міністерствах та інших центральних

Система управління та законодавство з охорони праці

органах виконавчої влади створюються структурні підрозділи з охорони праці.

Міністерство праці та соціальної політики забезпечує прове­дення державної експертизи умов праці із залученням служб са­нітарного епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоро­в'я, визначає порядок і здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їхньої відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці.

У разі систематичного порушення законодавства у сфері охо­рони праці міністерство має право розривати контракти з керів­никами підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади.

Система управління охороною праці в галузі (СУОПГ) — су­купність органів управління галуззю, які на підставі чинних нор­мативно-правових актів здійснюють цілеспрямовану планомірну діяльність з виконання завдань охорони праці в галузі.

СУОПГ є складовою частиною системи управління галуззю.

Об'єктом управління охороною праці в галузі є діяльність ке­рівництва галузі, структурних підрозділів і функціональних служб щодо здійснення правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів з виконання законодавства і нормативних вимог з охоро­ни праці в галузі.

Загальне керівництво системою управління охороною праці в галузі здійснює міністр, а в структурних підрозділах — керівни­ки структурних підрозділів і функціональних служб.

Організаційно-методичну і наглядову діяльність із впроваджен­ня та забезпечення функціонування СУОП в галузі, підготовку Управлінських рішень контролю за їх виконанням у центрально­му апараті здійснює відділ охорони праці.

Реалізація завдань охорони праці повинна бути заснована на системному підході шляхом об'єднання розрізнених заходів у єди­ну систему цілеспрямованих, постійно здійснюваних дій на всіх Рівнях і стадіях управління діяльністю в галузі. Системний ефект °тримують у результаті підвищення рівня організації виробничої системи, надбання нею більш високої інтеграції внаслідок сполу­чення багатьох сил в одну загальну.

Розділ 13

Нормативною основою СУОПГ є Конституція України, Закон "Про охорону праці", Кодекс законів про працю України, закони, постанови та інші акти Верховної Ради України, Національна програма покращення безпеки гігієни праці та виробничого сере­довища, Закон України "Про пожежну безпеку", система стан­дартів безпеки праці, правила, інші законодавчі й нормативні документи з охорони праці.

Мета управління — проведення державної і галузевої політи­ки — дотримання пріоритету життя і здоров'я працівників галузі і повної відповідальності керівництва міністерства (корпорації) і структурних підрозділів за створення безпечних умов праці.

Управління охороною праці в галузі, в кожному з його струк­турних підрозділів і в функціональних службах здійснюється шля­хом виконання відповідних завдань з охорони праці, які встанов­лені чинними законодавчими і нормативними актами.

Завдання управління охороною праці в галузі. Завдання — це види заходів, які необхідно виконувати в обумовлений термін. Завдання роботи з охорони праці в галузі випливають із всієї управлінської, виробничої та іншої діяльності Міністерства і його структурних підрозділів:

— підвищення кваліфікації і перевірки знань з охорони праці посадових осіб керівного складу об'єднань, облуправлінь і організацій галузі;

— забезпечення об'єднань, облуправлінь і організацій прави­лами, нормами, стандартами та іншими нормативними ак­тами з питань охорони праці;

— пропаганда охорони праці, видання галузевої нормативної і навчальної літератури, літератури з передового досвіду, плакатів, інструкцій, наочних посібників та інших методич­них матеріалів з охорони праці;

— створення і функціонування санітарної мобільної лабораторії для атестації робочих місць у галузі;

— розроблення рекомендацій, типових положень та іншої нор­мативної і методичної літератури з охорони праці;

— проведення організаційної роботи з підвищення рівня охо­рони праці на підвідомчих підприємствах;

— створення галузевих підприємств з виготовлення засобів індивідуального, колективного захисту;

Система управління та законодавство з охорони праці__________________ 415

— проведення експертизи проектів на повноту вирішення пи­тань охорони праці, отримання дозволу на пуск та ліцензії на випуск продукції;

— впровадження у виробництво досягнень науки і техніки, про­гресивної технології, вітчизняного і зарубіжного досвіду з охорони праці;

— підготовка статистичних звітів та інформації з питань охо­рони праці;

— проведення обліку та аналізу нещасних випадків, аварій, профзахворювань, пожеж, а також шкоди від цих подій;

— фінансування плану заходів з охорони праці галузі;

— методична допомога об'єднанням, облуправлінням і органі­заціям галузі у створенні та забезпеченні функціонування СУОП;

— розслідування та облік групових і смертельних нещасних випадків, а також аварій І і II груп на підвідомчих підприєм­ствах;

— страхування працівників галузі від нещасних випадків і профзахворювань;

— проектування підприємств, розроблення конструкцій ново­го обладнання і сучасної технології з урахуванням вимог діючих нормативних актів з охорони праці;

— виготовлення нового обладнання, машин і механізмів згідно з вимогами чинних нормативних актів з охорони праці й отри­мання сертифікатів безпеки на них;

— постачання і забезпечення підприємств засобами індивіду­ального і колективного захисту;

— розроблення і впровадження заходів безпечної організації праці на підприємствах;

— проведення наукових досліджень з питань охорони праці.

Керівники структурних підрозділів галузі повинні визначити на підставі чинних нормативних актів конкретні завдання роботи з охорони праці в підрозділі (навчання персоналу, безпека облад­нання, виробничих процесів, будівель, виробниче середовище, санітарно-гігієнічні умови, режим праці і відпочинку, санітарно-побутове, лікувально-профілактичне забезпечення, забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту, технічна підго­товка виробництва з урахуванням вимог охорони праці, профе­сійний відбір та ін.), які закріпити в посадових інструкціях за Конкретними відповідальними посадовими особами.

Розділ 13

Держнаглядохоронпраці наказом від 02.06.1999 р. №102 вста­новив такі заходи, що можуть здійснюватися за рахунок галу зевих коштів на охорону праці:

• Створення та впровадження автоматизованих інформаційних систем охорони праці на галузевому рівні (типових автоматизова­них експертних систем аналізу та прогнозування небезпечних і аварійних ситуацій на виробництві).

• Розроблення та впровадження спеціальних технічних засобів для механізації важких, небезпечних і шкідливих робіт.

• Проведення науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт для розв'язання проблем охорони праці.

• Розроблення та реалізація заходів щодо усунення типових для підприємств галузі шкідливих і небезпечних чинників виробни­чого середовища (запиленість, загазованість, шум, вібрація, уль­тразвук, іонізуючі та інші види шкідливих випромінювань).

• Розроблення та організація виробництва нових засобів інди­відуального й колективного захисту працюючих на підприємствах галузі.

• Розроблення й реалізація навчальних та інформаційних про­грам щодо підвищення рівня знань працівників, населення з пи­тань охорони праці та безпеки життєдіяльності.

• Створення матеріальної бази галузевих навчальних центрів з охорони праці, розроблення та виготовлення тренажерів для на­вчання працівників, зайнятих на роботах з високим рівнем тех­ногенного ризику, чинних моделей і макетів виробничого облад­нання.

• Проведення навчання працівників з питань охорони праці.

• Розроблення й реалізація заходів метрологічного, кадрового та організаційного забезпечення атестації робочих місць: Створен­ня госпрозрахункових промислово-санітарних лабораторій (у тому числі пересувних) для надання допомоги підприємствам галузі в проведенні атестації робочих місць на їх відповідність до норма­тивних актів про охорону праці.

• Проведення експертизи технічного стану будівель і споруд» діагностики та експертизи потенційно небезпечних об'єктів, об­ладнання на підприємствах галузі.

Система управління та законодавство з охорони праці

• Створення та матеріально-технічне оснащення сертифікацій­них лабораторій для сертифікації засобів виробництва, індивіду­ального захисту працюючих.

• Проведення конференцій, нарад, семінарів, оглядів-конкурсів тощо з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності, ство­рення та матеріально-технічне забезпечення виставок тих засобів індивідуального захисту працюючих, що виробляються на вітчиз­няних підприємствах.

• Організація випуску знаків безпеки, плакатів, пам'яток, ін­формаційних листків з охорони праці, каталогів засобів індивіду­ального захисту працюючих і забезпечення ними підприємств галузі.

• Вивчення досвіду інших країн, участь у діяльності міжна­родних організацій, проведенні міжнародних семінарів, нарад, ви­ставок тощо з питань охорони праці.

• Розроблення та видання нових, а також перевидання тих, що не переглядаються, галузевих нормативних актів про охорону пра­ці, забезпечення ними служб охорони праці підприємств галузі.

• Заохочення трудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над розв'язанням проблем охорони праці.

Функції управління охороною праці в галузі. Процес виконан­ня кожного завдання з охорони праці полягає в послідовному здійс­ненні керівником (відповідальною особою), власником основних функцій (стадій, етапів) управлінського циклу: планування — організація — мотивація — контроль.

Плануванню заходів з охорони праці (перспективне, щорічне) в галузі, об'єднаннях, управліннях, організаціях повинна переду­вати відповідна передпланова робота: прогнозування можливих не­безпечних і шкідливих чинників і необхідних профілактичних за­ходів, а також складання цільових програм із запобігання травма­тизму, профзахворювань і покращення виробничого середовища.

Прогнозування можливих небезпек і необхідних заходів з охо­рони праці в галузі і в кожному структурному підрозділі здійсню­ється їхніми керівниками разом із фахівцями з охорони праці Шляхом:

— вивчення причин виробничого травматизму і профзахворю­вань, стану умов праці на підставі аналізу статистичних даних,

Розділ 13

звітів, за результатами паспортизації санітарно-технічного стану і наявності засобів охорони праці, атестації робочих місць за умовами праці, за результатами комплексних пе­ревірок, відомчого контролю, збору пропозицій від робіт­ників, інженерно-технічних працівників, уповноважених з охорони праці, профспілок;

— оцінки безпеки існуючої технології та обладнання, можли­вої їх модернізації та заміни новою сучасною технікою і тех­нологіями;

— визначення змін небезпечних і шкідливих чинників, зумов­лених зростанням виробничих потужностей, інтенсифікації праці.

Керівництвом галузі і структурних підрозділів складаються ці­льові програми необхідних заходів і засобів, а саме:

1) запобігання виробничого травматизму;

2) запобігання профзахворювань;

3) покращення умов праці і виробничого середовища (знижен­ня шуму, вібрацій, запиленості, загазованості, оптимізації мікроклімату тощо).

Планування— це встановлення цільових завдань виконавцям і визначення потреб у ресурсах усіх видів, змісту й обсягу робіт з розподілом їх щодо часу виконання. В планах повинні бути пе­редбачені заходи охорони праці щодо:

— знарядь праці — машин, механізмів, пристосувань, інстру­ментів, обладнання;

— предметів праці — матеріалів, напівфабрикатів, виробів;

— технології — прогресивної технології, комплексної механі­зації та автоматизації виробничих процесів;

— організації та управління — наукової організації праці, ер­гономіки, виробничої естетики;

— будівель і споруд — безпечної конструкції будівель і споруд-

Перспективне (стратегічне) планування містить комплексні плани на 3—5 років та інші організаційно-технічні плани з пи­тань покращення охорони праці, які формуються на підставі про­ведення прогнозування і цільових програм.

Щорічні комплексні заходи колективної угоди складаються згід­но зі "Спільними рекомендаціями державних органів і профспіл­кових організацій". У них входять також заходи перспективних

Система управління та законодавство з охорони праці

планів, передбачених на поточний рік, і плани робіт служби охо­рони праці господарського органу з графіком перевірок підпоряд­кованих організацій і підприємств.

Оперативне планування передбачає заходи з виконання при­писів, актів перевірок і вказівок органів нагляду і керівних орга­нізацій.

Заходи планів з охорони праці входять у відповідні розділи техпромфінпланів (планів соціального і економічного розвитку, виробничих планів) господарських органів, промислових підпри­ємств.

Перспективне та щорічне планування науково-дослідних робіт з охорони праці здійснює Науково-технічне управління на підставі пропозицій об'єднань, управлінь, підприємств і організацій.

Організаційно-методичну роботу при складанні планів роботи зохорони праці здійснює служба охорони праці.

Організація роботи з охорони праці в галузіздійснюється шля­хом:

— розподілу обов'язків щодо управління охороною праці між підрозділами і службами;

— розробляння посадових інструкцій про обов'язки, права і від­повідальність керівних працівників щодо охорони праці.

Мотивація роботи з охорони праці— це вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання керівника і пра­цівників на діяльність, спрямовану на досягнення цілей охорони праці. Мотивація цієї діяльності базується на двох категоріях:

— потреби відчуття безпеки під час праці, уникнення травм, захворювань і аварій;

— винагороди за проведення заходів з охорони праці, уник­нення організаційних і матеріальних наслідків у випадку травмування чи профзахворювання людей, виникнення ава­рій, пожеж тощо.

Функція мотивації здійснюється шляхом застосування керів­ництвом галузі (підрозділу) таких методів управління:

— адміністративно-правових (виконання вимог посадових ін­
струкцій керівниками та інструкцій з охорони праці робіт­
никами, виконання вимог законодавства і нормативних актів
з охорони праці (Закон про охорону праці, КЗпП, стандар­
ти, норми, правила, інструкції));

Розділ 13

— соціально-психологічних (інструктаж, навчання, стажуван­ня, пропаганда охорони праці, моральне стимулювання, осо­бистий приклад керівника і неформальних лідерів трудово­го колективу в дотриманні вимог охорони праці);

— економічних (використання об'єктивних економічних зако­нів і врахування інтересів працівників).

Методи управління охороною праці повинні бути спрямовані на те, щоб керівник умів заздалегідь знаходити й усувати можли­ві причини нещасних випадків, профзахворювань, аварій і пожеж, а не витрачав часу і величезних грошей на ліквідацію їх наслідків.

До економічної мотивації (важелів) роботи з охорони праці на­лежать:

— штрафні санкції;

— диференційовані страхові тарифи залежно від класу профе­сійного ризику виробництва.

Штрафні санкції на підприємство накладаються за невиконан­ня колективного договору та інші порушення.

Контроль, облік, аналіз, звітність, комунікація— функція управ­ління, призначена для встановлення фактичного стану і виконан­ня завдань з охорони праці в галузі (підрозділів), порівняно з пла­ном і чинними нормативними актами.

Контроль сприяє виконанню посадовими особами планів робіт, законодавства та інших нормативних актів з охорони праці. Він повинен визначати ступінь повноти виконання посадовими особа-* ми обов'язків з охорони праці. Для контролю, обліку аналізу і звіт­ності з охорони праці необхідно застосовувати технічні засоби — персональні комп'ютери, а також систему комунікацій як скла­дову частину системи управління. Контроль поділяється на відом­чий, адміністративно-громадський та профспілковий.

Відомчий контроль за дотриманням охорони праці та функціо­нування СУОП з боку вищого господарського органу здійснюєть­ся його фахівцями (службою охорони праці) із складанням актів перевірок. За результатами контролю готуються проекти наказів, постанов і вносяться відповідні пропозиції.

Адміністративно-громадський контроль з охорони праці здійс­нюється керівником і головними фахівцями спільно з представ­никами трудового колективу (профспілок) підприємства.

Розділ 13

Державне управління формулює державну політику в галузі охорони праці — пріоритет життя і здоров'я працівника. Держа­ва створює нормативно-правове законодавство в галузі охорони праці, встановлює обов'язки, права і відповідальність державних адміністрацій усіх рівнів щодо проведення державної політики у відповідних регіонах, створює відділи з питань охорони праці при держадміністраціях, навчально-методичні та експертно-тех­нічні центри, систему Держнаглядохоронпраці, санітарно-епіде­міологічні служби, органи пожежної, екологічної безпеки, Фонд соціального страхування від нещасного випадку і профзахворю­вання та інших органів, а також систему нормативно-правового, організаційно-управлінського, матеріально-технічного, кадрово­го, інформаційного, наукового і фінансового забезпечення діяль­ності в галузі охорони праці. Голова держадміністрації регіону відповідає за проведення державної політики в галузі охорони праці в регіоні, забезпечує обслуговування потреб підприємств з їх замовленням на засоби охорони праці й аудит у цій галузі. Обл­держадміністрація розробляє регіональну програму покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на на­ступні роки з відповідним фінансуванням. Програма формується на підставі конкурсу проектів і бізнес-планів.

Фінансування програм проводиться як за рахунок державно­го, галузевого і регіонального бюджету, так і за рахунок Фонду страхування від нещасного випадку і профзахворювання, фондів держадміністрацій, ініціативних, благодійних та інших фондів. Головний принцип фінансування — від фінансування витрат на охорону праці до фінансування замовлень, послуг зацікавлених у цьому підприємств, організацій, установ. Це гарантія того, що послуги будуть виконані, а гроші будуть використані доцільно. Підприємства виступають у ролі замовника на послуги з боку інших організацій, заключають з ними контракти на послуги у вигляді аудиту, розроблення проектів, створення засобів охоро­ни праці, навчання тощо.

На підприємствах повинні діяти економічні, адміністративні, психологічні й особисті стимули для забезпечення безпеки праці і культури здоров'я працівників. Механізм соціального страху­вання передбачає, що страховий тариф підприємства буде біль­шим, якщо зростатиме травматизм і захворюваність працюючих на ньому. Отже, підприємства зацікавлені в тому, щоб було мен­ше травм і працівники були здоровими. У той же час кожний

Система управління та законодавство з охорони праці

працівник має вживати заходів, аби не травмуватися і не хворі­ти, інакше він матиме менші шанси на ринку праці. На підпри­ємствах необхідно пропагувати такий стиль праці, при якому людина активно керує своїм кваліфікаційним, фізичним і психо­логічним станом, програмує шляхи здорового довголіття, попе­редження випадків травматизму і захворювань. Економічні ва­желі змушують підприємця турбуватися про здоров'я і праце­здатність своїх робітників, гарантувати їм право на охорону праці, встановлене державою.

Таким чином, управління охороною праці в сучасних умовах ринкового механізму полягає в тому, що:

1. Держава створює органи державного, регіонального і галу­зевого (не адміністративного) управління охороною праці, комп­лекс наглядових інспекцій, у завдання яких входить забезпечен­ня застосування створених нормативно-правових актів, створює систему нормативно-правового, організаційно-управлінського, ма­теріально-технічного, кадрового, інформаційного, наукового і фі­нансового забезпечення діяльності й охорони праці.

2. Працедавець економічно зацікавлений у тому, щоб його пра­цівники не травмувалися, не хворіли, тому забезпечує виконання на підприємстві всіх нормативно-правових актів з охорони праці. Працедавець повинен широко залучати працівників і уповнова­жених трудових колективів до управління охороною праці, про­пагувати серед працівників культуру здоров'я і культуру безпеки.

3. Кожен працівник повинен дбати про здоровий спосіб життя і праці, виховувати власну культуру здоров'я і безпеки, постійно підвищувати свій кваліфікаційний, фізичний і психологічний рівні, програмувати шлях здорового довголіття, запобігання ви­падків травматизму і захворювань, перейти від примусового до свідомого виконання інструкцій, правил і норм охорони праці. Працівник повинен негайно повідомити свого керівника про ви­никнення будь-якої небезпечної ситуації. Керівник не може ви­магати від працівника виконання роботи до усунення небезпечної ситуації (пошкодження огородження, блокування, сигналізації, запиленість, загазованість тощо).

Профспілки, Фонд соціального страхування, наглядові і кон­трольні органи вимагають від власника (працедавця) виконання Прав громадян на охорону праці.

Розділ 13

Комплексне управління охороною праці з боку держави, пра­цедавця і працівника (трудового колективу) забезпечить підви­щення ефективності цієї діяльності.

13.1.3. Загальна структура управління охороною праці

Управління охороною праці в країні поділяється на рівні (рис. 13.2):

— загальнодержавний;

— регіональний (обласний, районний, міський, районний у мі­сті, селищі, селі);

— галузевий;

— виробничий (рівень підприємств).

Державне управління охороною праці здійснюють:

— Кабінет Міністрів України;

— Державний комітет з нагляду за охороною праці;

— міністерства та інші центральні органи державної виконав­чої влади;

— місцева державна адміністрація, органи місцевого самовря­дування.

Кабінет Міністрів України:

— забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

— подає на затвердження Верховною Радою України загально­державну програму покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

— спрямовує і координує діяльність міністерств, інших цен тральних органів виконавчої влади щодо створення безпеч­них і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;

— встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці.

З метою координації діяльності органів державного управлін­ня охороною праці створюється Національна рада з питань безпеч­ної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Розділ 13

Державний нагляд за дотриманням законів та інших норма­тивно-правових актів про охорону праці здійснюють спеціально уповноважені:

— центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці);

— державний орган з питань радіаційної безпеки;

— державний орган з питань пожежної безпеки;

— державний орган з питань гігієни праці.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від жодних господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єд­нань громадян, політичних формувань, місцевих державних адмі­ністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

13.1.4. Державний нагляд і громадський контроль за станом охорони праці

Державний нагляд за станом охорони праці:

— здійснює комплексне управління охороною праці на держав­ному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійс­нює контроль за виконанням функцій державного управлін­ня охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Рес­публіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;

— за участю міністерств, інших центральних органів вико­навчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, всеукраїнських об'єднань роботодавців та профспі­лок розробляє загальнодержавну програму покращення ста­ну безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і кон­тролює її виконання;

— здійснює нормотворчу діяльність, розробляє і затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші норматив­но-правові акти з охорони праці або зміни до них;

— координує роботу міністерств, інших центральних органів ви­конавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого само­врядування, підприємств, інших суб'єктів підприємницької

Система управління та законодавство з охорони праці

діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

— отримує безкоштовно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Рес­публіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів статистики, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності відомості та інформацію, необхідні для виконан­ня покладених на нього завдань;

— бере участь у міжнародному співробітництві та в організації виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, вивчає, узагаль­нює і поширює світовий досвід з цих питань, опрацьовує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо вдоскона­лення і поступового наближення чинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та європейських норм.

Рішення, прийняті органом виконавчої влади з нагляду за охо­роною праці в межах його компетенції, є обов'язковими для вико­нання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого са­моврядування, юридичними та фізичними особами, які, згідно з законодавством, використовують найману працю.

Посадові особи Держнаглядохоронпраці мають право:

— безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які, згідно з законо­давством, використовують найману працю, та здійснювати в присутності працедавця або його представника перевірку дотримання законодавства з питань, які належать до їхньої компетенції;

— отримувати від працедавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, мате­ріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законо­давства та вжиті заходи щодо їх усунення;

— видавати в установленому порядку працедавцям, керівни­кам та іншим посадовим юридичним і фізичним особам, які, згідно з законодавством, використовують найману працю,

Розділ 13

міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місце­вим державним адміністраціям та органам місцевого само­врядування обов'язкові для виконання приписи (розпоря­дження) про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підви­щеної небезпеки;

— забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуата­цію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, ро­бочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск і експлу­атацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і лі­цензій до усунення порушень, які створюють загрозу жит­тю працюючих;

— притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

— надсилати працедавцям подання про невідповідність окре­мих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відпові­дальності згідно із законом.

Рішення посадових осіб Держнаглядохоронпраці за необхід­ності обґрунтовуються результатами роботи та висновками екс­пертно-технічних центрів, дослідних, випробувальних лаборато­рій та інших підрозділів (груп) технічної підтримки, що функціо­нують у складі органів державного нагляду за охороною праці згідно з завданнями інспекційної служби або створюються і діють згідно із законодавством як незалежні експертні організації. Нау­кова підтримка наглядової діяльності здійснюється відповідними науково-дослідними установами.

13.1.5. Пожежна охорона в Україні

Закон України "Про пожежну безпеку" визначає правові, еко­номічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України. Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я

Система управління та законодавство з охорони праці

людини, національного багатства і навколишнього природного середовища. Цей закон наголошує, що забезпечення пожежної без­пеки підприємств покладається на керівників. Власники підпри­ємств зобов'язані:

— розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожеж­ної безпеки;

— забезпечувати дотримання протипожежних вимог, стандар­тів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і по­станов державного пожежного нагляду;

— організовувати навчання працівників правил пожежної без­пеки.

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в на­селених пунктах і на об'єктах, незалежно від форми власності, здійснюється державною пожежною охороною.

Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

На підприємствах з метою проведення профілактики пожеж, організації їх гасіння створюються добровільні пожежні дружини.

За порушення вимог пожежної безпеки до службових осіб за­стосовуються штрафні санкції.

Громадський контроль за виконанням вимог законодавства з пожежної безпеки здійснюють добровільні пожежні дружини.

Нагляд за дотриманням законності в діяльності пожежної охо­рони здійснює Генеральний прокурор України.

Пожежну охорону в Україні поділяють за принципом форму­вання на професійну і добровільну (рис. 13.3).

До професійної належать державна, відомча та сільська по­жежна охорона.

Державна пожежна охорона (ДПО) входить до системи Міні­стерства Надзвичайних ситуацій України і складається з держав­них пожежних частин, міських і об'єктових; груп і відділень дер­жавного пожежного нагляду; самостійних відділів ДПО з охоро­ни особливо важливих об'єктів.

Підрозділи відомчої пожежної охорони створюються на об'єк­тах міністерств та інших центральних органів виконавчої влади,

Система управління та законодавство з охорони праці

таких як: Міністерство оборони (військовослужбовці), Міністер­ство лісового господарства, Міністерство транспорту, Головне управління хлібопродуктів Міністерства сільського господарства і продовольства, Міністерство внутрішніх справ (внутрішня служ­ба), Держкомкордон (військовослужбовці), Держкомрезерв, Укр-метротунельбуд, Служба безпеки, Національна гвардія і Штаб ЦО (військовослужбовці).

Сільська пожежна охоронаутворюється органами місцевого самоврядування — це окремі сільські пожежні команди.

Добровільна пожежна охоронаіснує на промислових підпри­ємствах, в установах та організаціях з метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їх гасіння. Дружини юних пожежників організовують у школах і дитячих таборах.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктажу іперевірки знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

Місцеві органи державної виконавчої влади та самоврядуван­ня, житлові установи та організації зобов'язані за місцем прожи­вання організувати навчання населення правил пожежної безпе­ки в побуті та громадських місцях.

У дитячих дошкільних закладах проводиться виховна робота, спрямована на запобігання пожеж від дитячих пустощів з вогнем і виховання у дітей дбайливого ставлення до національного багат­ства.

У закладах освіти всіх рівнів (від загальноосвітніх до закладів післядипломної освіти) організовується вивчення правил пожеж­ної безпеки на виробництві та в побуті, а також дій на випадок пожежі.

У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов'язаний:

— негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону. При цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кіль­кість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;

— вжити (за можливості) заходів щодо евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

— якщо пожежа виникла на підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по об'єкту;

— за необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служ­би (медичну, газорятувальну).

Розділ 13

Поиск по сайту: