Трудовий договір і охорона праці

Згідно зі ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути:

— безстроковим, що укладається на невизначений строк;

— строковий термін встановлений за погодженням сторін;

— таким, що укладається на час виконання певної роботи;

— контракти з визначеними обов'язками.

Трудовий договір укладається, зазвичай, у письмовій формі (ст. 24 КЗпП України).

Прийняття на роботу оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Зміст наказу (розпоря­дження) повідомляється працівникові під розписку.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про охорону праці", власник зобов'язаний проінформувати громадянина під розписку про умо­ви праці на робочому місці, про наявність небезпечних і шкідли­вих виробничих чинників, можливі наслідки їх впливу на здоро­в'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах (рис. 13.13).

Громадянин може приступити до роботи і на підставі усного розпорядження власника. Проте, фактичним допущенням праців­ника до роботи вважається укладення трудового договору. Він є основним документом, який визначає правовий статус громадя­нина в структурі трудового колективу та юридичною підставою для проведення розрахунків щодо заробітної плати, надання відпу­стки, зарахування трудового стажу тощо.

Під час прийняття на роботу власник або уповноважений ним орган має право вимагати від кандидата на посаду два документи: паспорт і трудову книжку. Для осіб, які вперше йдуть на роботу і не мають трудової книжки, вимагається довідка про останній рік занять. У таких випадках трудова книжка виписується протя­гом 5 днів і зберігається у відділі кадрів підприємства. Вона ви­дається на руки працівникові в разі звільнення, а також з інших поважних причин на письмову вимогу останнього (або батьків неповнолітніх).

Система управління та законодавство з охорони праці__________________ 485

Види робочого часу:

— нормальної тривалості — не може перевищувати 40 годин на тиждень;

— скороченої тривалості. Встановлюється:

а) для підлітків — 36 годин на тиждень (віком від 16 до 18
років), осіб віком від 15 до 16 років та учнів віком від 14
до 15 років, які працюють у період канікул, — 24 години
на тиждень;

б) для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умо­
вами праці, — не більш як 36 годин на тиждень;

— неповний робочий день передбачається для вагітних жінок,
жінок, які мають дитину віком до чотирнадцяти років, ди-
тину-інваліда, або здійснюють догляд за хворим членом сім'ї
згідно з медичним висновком.

Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно відпра­цьованому часу або залежно від виробітку.

Надурочні роботи (понад встановлену тривалість робочого дня) зазвичай, не допускаються. Власник може застосовувати над­урочні роботи тільки у таких виняткових випадках:

— при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а та­кож відвернення громадського або стихійного лиха, вироб­ничої аварії та негайного усунення їх наслідків;

— при проведенні громадсько необхідних робіт з водопостачан­ня, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транс­порту, зв'язку для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують їх функціонування;

— за необхідності закінчити розпочату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з техніч­них умов виробництва не може бути закінчена в нормаль­ний робочий час, коли припинення її може призвести до псу­вання або загибелі державного майна, а також за необхід­ності невідкладного ремонту машин, коли їхня несправність призводить до зупинки робіт значної кількості людей;

— за необхідності виконання вантажно-розвантажувальних ро­біт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і при­значення;

— для продовження роботи при неявці працівника, який змі­нює працюючого, якщо робота не допускає перерви.

Розділ 13

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного пра­цівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допус­кається в таких випадках:

— для відвернення громадського або стихійного лиха, вироб­ничої аварії та негайного усунення їх наслідків;

— для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи громадського майна;

— для виконання невідкладних, заздалегідь не передбачених робіт, від негайного виконання яких у подальшому залежить нормальна робота підприємства;

— для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і при­значення.

Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі в подвійно­му розмірі.

Час відпочинку працюючих. До часу відпочинку працюючих належать:

— вихідні дні: при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень, а при шестиденно­му — один. Загальним вихідним днем є неділя;

— святкові дні;

— перерва для відпочинку і харчування — не більше двох го­дин, і, зазвичай, через чотири години після початку роботи;

— відпустка: щорічна відпустка тривалістю не менше ніж 15 ро­бочих днів;

— додаткові відпустки.

Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:

— зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці;

— зайнятим в окремих галузях господарства і тим, що мають тривалий стаж роботи на одному підприємстві;

— з ненормованим робочим днем;

— які працюють на роботах з особливими природними геогра­фічними і геологічними умовами підвищеного ризику для здоров'я;

Система управління та законодавство з охорони праці__________________ 487

— як заохочення за виконання державних або громадських обо­в'язків.

— відпустка за тимчасовою непрацездатністю, а також на вагітність і пологи;

— відпустка без збереження заробітної плати надається за сі­мейними обставинами та з інших поважних причин.

Поиск по сайту: