За наявності занулення

них частин устаткування по відношенню до землі до допустимого значення.

У той же час застосування занулення в мережах до 1000 В ³ ізольованою нейтраллю суворо заборонене. У цьому випадку (рис. 10.16,б) замикання фази на землю призвело б до появи на за-нулених частинах устаткування по відношенню до землі напруги

U_k, яка майже дорівнює фазній напрузі мережі, що є смертельно небезпечною для людей. Напруга непошкоджених фаз по відно­шенню до землі збільшилася б майже до лінійної.

Згідно з вимогами ПУЕ, опір заземлюючого пристрою, до яко­го приєднані нейтралі генераторів і трансформаторів, повинен бути не більшим 2 Ом — для електроустановок напругою 660/380 В, 4 Ом — для електроустановок напругою 380/220 В і 8 Ом — для електроустановок напругою 220/127 В.

При питомому електричному опорі землі р, який перевищує 100 Ом х м, можна підвищувати вказані значення в р/100 разів (але не більше, ніж у 10).

Необхідні опори заземлення нейтралей повинні бути забезпе­чені з урахуванням використовування природних заземлювачів, а також заземлювачів повторних заземлень нульового дроту повіт­ряних ЛЕП при кількості ліній, які відходять, не менше двох. Проте, опір штучних заземлювачів у цих заземлюючих пристро­ях повинен бути не більший за 15 Ом для електроустановок напру­гою 660/380 В, ЗО Ом для електроустановок напругою 380/220 В і 60 Ом для електроустановок напругою 220/127 В, якщо нижчі опори не потрібні за умов блискавкозахисту. Згідно з технічним циркуляром "Використовування залізобетонних фундаментів про­мислових будівель як заземлювачів" № 9-6-186/78 від 29.12.78, ця вимога не є обов'язковою у разі використовування фундаментів залізобетонних будівель як заземлювачів. Необхідні опори зазем­люючих пристроїв повинні бути забезпечені у будь-який час року з урахуванням стану землі (висихання, промерзання).

Для природних заземлювачів, які знаходяться нижче за глиби­ну промерзання, а також для заземлювачів, які знаходяться в зем­лі, що промерзла, не потрібне введення поправкових коефіцієнтів, що враховують сезонні зміни питомого опору землі.

Для електроустановок різних призначень і напруг слід засто­совувати один загальний заземлюючий пристрій. У цьому випад­ку опір заземлюючого пристрою повинен відповідати вимогам до заземлення тих електроустановок, для яких необхідний якнай­менший опір заземлюючого пристрою.

електробезпека на будівельному майданчику

10.10.3. Устаткування, що підлягає заземленню та зануленню

Заземлення (занулення) електроустановок слід виконувати:

— при напрузі змінного струму 380 В і вище й постійного стру­му 440 В і вище — у всіх електроустановках;

— при номінальних напругах змінного струму, вищого за 42 В, і постійного струму, вищого за 110 В — в електроустанов­ках, розміщуваних у приміщеннях з підвищеною небезпе­кою, особливо небезпечних і в зовнішніх установках;

— у вибухонебезпечних установках — за будь-якої напруги змінного і постійного струму.

До частин, які підлягають заземленню (зануленню), належать:

— металеві корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, пересувних електроустановок і пе­реносних електроприймачів тощо;

— металоконструкції розподільних пристроїв, каркаси щитів, пультів, шаф, з'ємні частини конструкцій, якщо на них вста­новлено електроустаткування напругою змінного струму, вищою за 42 В, або постійного струму, вищою за 110 В;

— металеві кабельні конструкції, металеві кабельні сполучні муфти, металеві оболонки та броня контрольних і силових кабелів (на початку і в кінці траси), металеві оболонки дро­тів, сталеві труби електропроводки, троси і сталеві смуги, на яких закріплені кабелі і дроти (окрім тросів і смуг, по яких прокладені кабелі і дроти із заземленою або зануле-ною металевою оболонкою чи бронею), інші металоконструк­ції, пов'язані з установкою електрообладнання;

— залізобетонні та металеві опори повітряних ліній електро­передачі напругою до 1 кВ;

— електрообладнання, встановлене на опорах повітряних ліній електропередачі;

— електрообладнання, розміщене на рухомих частинах вер­статів, машин і механізмів.

Заземленню (зануленню) не підлягають:

корпуси електрообладнання, встановленого на заземлених (занулених) металевих конструкціях, за умови забезпечен­ня між ними надійного електричного контакту, для чого на

Розділ 10

опорних поверхнях повинні бути передбачені зачищені й не-забарвлені місця;

— з'ємні або ті, що відкриваються, частини металевих каркасів розподільних пристроїв, шаф, огорож, дверей тощо, якщо на цих частинах не встановлене електрообладнання, що під­лягає заземленню (зануленню);

— корпуси електроприймачів із подвійною ізоляцією і корпу­си електроприймачів, що вмикаються до мережі через роз­діляючий трансформатор;

— арматура ізоляторів, відтяжки, кронштейни й освітлюваль­на арматура при встановці їх на дерев'яних опорах повітря­них ліній електропередачі, якщо заземлення не потрібне за умов захисту від атмосферних перенапружень. У разі про­кладки по дерев'яній опорі кабеля з металевою заземленою оболонкою або неізольованого заземлюючого провідника перераховані частини повинні бути заземлені (занулені);

— рейкові шляхи (окрім кранів), що виходять за територію електростанцій, підстанцій, розподільних пристроїв і про­мислових підприємств.

10.10.4. Основні вимоги до системи занулення

Система занулення виконає свої захисні функції у випадку замикання струмоведучих частин на корпус, якщо буде здійснене надійне автоматичне вимкнення ушкодженої ділянки мережі з мінімально можливим часом спрацьовування апаратів захисту й знижено до допустимого значення напруги дотику, що виникає при замиканнях на корпус (протягом часу роботи захисних при­строїв) і на землю.

Виходячи із принципу дії занулення, апарати захисту від ко­ротких замикань повинні бути у всіх фазах живильної мережі-

Надійність і час роботи апаратів захисту при замиканні фази на занулений корпус визначаються значенням струму однофазно­го короткого замикання І_к, що повинен задовольняти умови:

h * #V <¹⁰-³⁹⁾

де І' — номінальний струм спрацьовування апарату захисту, А; К — в°^е фіцієнт кратності струму однофазного замикання стосовно номінального стрУ му спрацьовування апарату захисту.

де г_ф й х_ф — відповідно, активний і внутрішній індуктивний опір фазного проведення, Ом; г_н і х_н — те ж, для нульового захисного провідника, Ом; х' -_ зовнішній індуктивний опір ланцюга фаза — нуль, Ом.

Згідно з вимогами ПУЕ, повна провідність нульового захисно­го провідника у всіх випадках повинна бути не менше 50 % пов­ної провідності фазного провідника. Але не завжди виконання цієї вимоги є достатнім для забезпечення необхідної кратності струму замикання на корпус, і тоді необхідно збільшити провідність нульових захисних провідників. У деяких випадках Правила вимагають рівних перетинів фазних і нульових захисних про­відників.

При використанні в якості нульових захисних провідників чет­вертих жил кабелів, алюмінієвих оболонок кабелів і сталевих труб електропроводок зовнішній індуктивний опір можна не врахову­вати. В інших випадках для практичних розрахунків приймаєть­ся х' ~ 0,6 Ом/км.

У трансформаторів зі схемою сполуки обмоток "трикутник — зірка" й "зірка — зиґзаґ" повний опір у середньому в 3 рази мен­ший, ніж у трансформаторів зі схемою сполуки обмоток "зірка — зірка".

Таким чином, ціль розрахункової перевірки системи занулен-ня полягає в знаходженні струму однофазного короткого зами­кання, визначенні кратності цього струму щодо номінального струму спрацьовування апарату захисту й відповідності системи вимогам ПУЕ. З огляду на наближений характер цього розрахун­ку, гарантією ефективності системи занулення є обов'язкова пе­ревірка ланцюга фаза — нуль під час приймально-здавальних і профілактичних випробувань.

У випадку, якщо кратність струму однофазного замикання мен­ша за потрібну, слід вжити відповідних заходів, а саме:

— збільшення провідності нульових захисних провідників;

— вибір раціональних трас і способів прокладання струмове-дучих і нульових захисних провідників, що забезпечують скорочення довжини й зменшення зовнішнього індуктивно­го опору ланцюга фаза — нуль;

— наближення електроприймача по мережі до джерела жив­лення;

— збільшення перетинів фазних провідників.

Основні заходи, що забезпечують здатність вимикати системи занулення, зводяться до таких:

електробезпека на будівельному майданчику_______________________ 309

— забезпечення необхідної ПУЕ кратності струму однофазного короткого замикання стосовно номінального струму апара­ту захисту;

— забезпечення провідності нульових захисних провідників у всіх випадках не менш 50 % провідності фазних проводів;

— застосування трансформаторів із групою з'єднань "трикут­ник — зірка" й "зірка — зиґзаґ";

— установка апаратів захисту на всіх ділянках у всіх фазах живильної мережі;

— відсутність комутаційних пристроїв й апаратів захисту в ну­льових провідниках;

— виконання індивідуального захисту електроприймачів. У ви­падку застосування групового захисту система занулення по­винна бути виконана таким чином, щоб вимкнення відбува­лося при однофазних замиканнях у кожному із приєднаних електроприймачів;

— установка апаратів захисту з номінальними струмами спра­цьовування, що не перевищують розрахункових значень;

— сувора заборона застосування некаліброваних (саморобних) плавких вставок.

При проектуванні й монтажі електропостачання будівельних майданчиків, з огляду на підвищену небезпеку виробництва бу­дівельних робіт, особливо на відкритому повітрі, вимоги до забез­печення здатності, що вимикає, системи занулення не повинні знижуватися.

Забезпечення безпеки дотику до занулених корпусів в аварій­ний період — захисна функція системи занулення, і повинна ви­конуватися у двох аварійних режимах: при замиканнях фази на землю — завдяки заземленню нейтралі; при замиканні фази на занулені корпуси обладнання — за допомогою "повторного" за­землення нульового захисного провідника.

Повторне заземлення нульового захисного провідника застосо-ється для зниження напруги занулених конструкцій і нульово-го захисного провідника щодо землі під час замикання на корпус.

При замиканні фази на корпус напруга нульового захисного провідника й занулених корпусів у місці замикання й за ним сто-совно землі U , В, дорівнює падінню напруги в повному опорі ну-льового захисного провідника Z_h3, Ом.

Згідно з вимогами ПУЕ, повторні заземлення нульового захис­но провідника варто виконувати на кінцях повітряних ліній (або

Розділ 10

відгалужень) довжиною більше 200 м, а також на введеннях по­вітряних ліній у будинки, електроустановки яких підлягають зануленню.

При розміщенні електроустановок, що підлягають зануленню поза будинками з живленням по повітряній лінії відстань від електроустановки до найближчого заземлювача повторного зазем­лення нульового проведення лінії або до заземлювача нейтралі джерела живлення повинна бути не більшою ніж 100 м (по трасі лінії).

Для пристрою повторних заземлень, насамперед, варто вико­ристовувати природні заземлювачі, наприклад, залізобетонні опо­ри або заземлюючі пристрої для захисту від грозових перенапруг.

Загальний опір заземлюючих пристроїв усіх повторних зазем­лень нульового проводу кожної повітряної лінії електропередачі повинен бути не більшим ніж 5 Ом для електроустановок напру­гою 660/380 В, 10 Ом для — електроустановок 380/220 В, 20 Ом -для електроустановок 220/127 В. При цьому опір заземлюючого пристрою кожного з повторних заземлень повинен бути не біль­шим ніж 15 Ом для електроустановок напругою 660/380 В, ЗО — для електроустановок 380/220 В, 60 — для електроустановок 220/127 В.

ПУЕ пропонують виконувати повторні заземлення нульового захисного провідника тільки на повітряних лініях, тому що саме в цих умовах найбільш імовірний обрив нульового захисного про­відника.

Проте для зниження напруги дотику при замиканні на корпус, особливо в умовах будівельного майданчика, варто рекомендува­ти пристрій повторних заземлень нульового захисного провідни­ка на кабельних уведеннях у споруджувані будинки, а також по­близу вилучених електроустановок, розташованих поза будин^-ками, при живленні їх шланговим кабелем за максимального використання природних заземлювачів. Залежно від конкретний умов місця повторних заземлень нульового проводу слід узгоджу вати при проведенні проектних робіт.

10.10.5. Виконання заземлень і занулень електроустановок

Електросилові установки.Заземлення (занулення) електро­силових установок у будівництві проводиться, зазвичай, із вико­ристанням у якості заземлюючого (нульового захисного) провід­ника окремої жили живильного кабеля або спеціально перед­баченого для цієї ж мети проведення, прокладеного разом зі струмоведучими проводами.

Електроустаткування, встановлене на вібруючих основах, що рухаються, або часто демонтуються, заземлюються (занулюють-ся) за допомогою гнучких перемичок між корпусом електродви­гуна й нерухомою заземленою (зануленою) основою або нерухо­мим заземлюючим (нульовим захисним) провідником.

Сталеві заземлюючі (нульові захисні) провідники приєднують­ся до корпусів апаратів (щитків, шаф тощо) за допомогою болто­вих з'єднань. Контактні поверхні повинні бути зачищені до мета­левого блиску й змазані тонким шаром технічного вазеліну.

Установлені на заземлених (занулених) каркасах (корпусах) щитків, шаф, ящиків електричні апарати в металевому корпусі Додаткового заземлення (занулення) не вимагають. Також не ви­магають додаткового заземлення (занулення) щитки, шафи та ящики з електроустаткуванням, установлені на заземлених (за­нулених) основах (опорах). При цьому між заземленою (зануле­ною) основою й установленим на ній апаратом, щитком, ящиком У металевому корпусі має бути забезпечений надійний металевий контакт.

Металеві дверцята електроконструкцій, якщо на них установ-лене електроустаткування, що підлягає заземленню, повинні за­землюватися за допомогою гнучких мідних перемичок між двер-чатами й нерухомим заземленим каркасом електроконструкцій (рас. 10.17).

Не потрібно навмисне заземлювати знімні частини або части-ни Що відкриваються, конструкцій, на яких установлене зазем-

лене електроустаткування, за умови забезпечення надійного елек-тричного контакту між цими конструкціями й установленим на

них заземленим електроустаткуванням.

елекробезпека на будівельному майданчику_______________________ 313

спеціально призначеної для них пересувної електростанції й пе­ребувають на відстані не більше 50 м від електростанції, а корпу­си електростанції й механізмів мають металевий зв'язок за допо­могою сполучних провідників.

Інвентарні заземлювачі пересувних електроустановок повинні виконуватися згідно з вимогами Держстандарту ГОСТ 12.1.030-81 "Электробезопасность. Защитное заземление, зануление". Згідно з цим стандартом, прийняті заземлювачі стрижневого типу діамет­ром 15 мм трьох типорозмірів: 1180, 1500 й 2000 мм із глибиною занурення в ґрунт відповідно 580, 900 й 1400 мм. Стрижні повинні бути виготовлені зі сталі марки сталь 35, мати антикорозійне по­криття й бути багаторазового використання без поломок і дефор­мацій у звичайних ґрунтах не менше 120 разів.

При спорудженні заземлюючих пристроїв пересувних електро­установок відповідно до вимог необхідно максимально використа­ти природні заземлювачі.

У випадку зміни місця й способу живлення пересувної елек­троустановки потрібно знову перевіряти опір спорудженого зазем­люючого пристрою, цілість заземлюючих і нульових захисних про­відників. Цілість нульового захисного проводу варто перевіряти по всій його довжині — від пересувної електроустановки до нульо­вої точки джерела живлення.

Для пересувних механізмів, що живляться від стаціонарних або пересувних джерел енергії, виконується заземлення (у мережі з ізольованою неитраллю) шляхом устрою металевого зв'язку із заземлюючим пристроєм джерела живлення або шляхом спору­дження власного заземлюючого пристрою (при значному відда­ленні від джерела живлення). В останньому випадку вкрай бажа­ний металевий зв'язок заземлюючих пристроїв споживачів із за­землюючим пристроєм джерела живлення; занулення (у мережі !з глухозаземленою неитраллю) шляхом металевого зв'язку з ней-траллю джерела живлення.

Корпуси електроприймачів, встановлених на пересувних ме­ханізмах, повинні мати надійний металевий зв'язок із корпусом Механізму. Для здійснення металевого зв'язку корпусів пересув-них електроустановок із заземлюючим пристроєм або неитраллю

джерела живлення використовують спеціально призначені для

цього нульові захисні жили кабелів або нульові захисні проводи повітряних ліній електропередачі.

314____________________________________________________ Розділіп

ПУЕ, ГОСТ 12.1.030-81, ДНАОП 0.00-5.05-95 [6] висувають низку вимог до заземлення (занулення) будівельних баштових кранів, що пересуваються по рейкових шляхах.

Металеві корпуси електроустаткування крана заземлюють за допомогою спеціальної жили живильного кабеля. Перетин зазем­люючої (нульової захисної) жили повинен дорівнювати перетину фазних жил. Ця жила кабеля, що перебуває в загальній оболонці з фазними жилами, приєднується з одного боку до металокон­струкції крана, через яку здійснюється електричний контакт із частинами, що підлягають заземленню, а з іншого боку — до ме­режі заземлення (при ізольованій нейтралі джерела живлення) або занулення (при глухозаземленій нейтралі). Заземлююча (ну­льова захисна) жила живильного кабеля приєднується з боку живлення до заземленого корпуса пункту підключення (ящик з рубильником і запобіжниками, автомат тощо). У мережах з ізо­льованою нейтраллю при значному віддаленні від джерела жив­лення може бути виконаний власний заземлюючий пристрій по­близу крана з використанням природних і штучних заземлювачів.

Згідно з ПУЕ, якщо електроустаткування крана встановлене на його заземлених (занулених) металевих конструкціях і при цьому на опорних поверхнях передбачені захищені й незафарбо­вані місця для забезпечення електричного контакту, то додатко­вого заземлення корпусів електроустаткування не потрібно. При цьому повинна бути забезпечена безперервність електричного ланцюга металевих конструкцій крана.

Рейки кранового шляху на початку й наприкінці шляху, а та­кож на стиках повинні бути надійно з'єднані між собою за допо­могою перемичок (на зварюванні) для створення безперервного електричного ланцюга. Заземлення (занулення) рейок здійснюєть­ся за допомогою сполучного заземлюючого (нульового захисного) провідника, що прокладають між рейковими шляхами й пунк­том підключення, корпус якого приєднаний до мережі заземлен­ня (занулення). В якості заземлюючих (нульових захисних) про' відників і перемичок на стиках рейок варто застосовувати круглу сталь діаметром не менше 6 мм (у землі — не менше 10 мм) і сму' гову перетином не менш 48 мм², товщиною не менше 4 мм. Зазем­люючі (нульові захисні) провідники й перемички приварюються до штифта, встановленого на нейтральній осі рейки.

При установці крана на відкритому повітрі рейки шляху варто також приєднувати до додаткових заземлювачів, розташовуваних

електробезпека на будівельному майданчику________________________ 315

поблизу крана. їх повинно бути не менше двох. Кожний з них нарто приєднувати в різних місцях рейкового шляху не менше, ніж двома провідниками. Сумарний опір розтіканню додаткових заземлювачів повинен становити не більше 10 Ом при живленні від мережі із глухозаземленою нейтраллю й не більше 4 — при живленні від мережі з ізольованою нейтраллю. Ці заземлювачі при зануленні виконують функції повторного заземлення.

У якості додаткових, у першу чергу, варто використати при­родні заземлювачі, за їхньої відсутності — інвентарні й, насам­кінець, варто споруджувати штучні заземлювачі, використовую­чи для цієї мети вертикальні електроди із круглої сталі діамет­ром 10—20 мм або з кутової сталі 63 х 63 х 4 мм довжиною 2—3 м. Вертикальні електроди з'єднують між собою і з рейковими шля­хами, зазвичай, сталевою смугою розмірами 40 х 4 мм. Усі з'єднан­ня необхідно робити зварюванням.

Кількість вертикальних заземлювачів визначається розрахун­ком залежно від необхідного опору розтікання й питомого опору ґрунту.

При застосуванні штучних заземлювачів вертикальні електро­ди забивають у попередньо вириту траншею глибиною 300—700 мм таким чином, щоб над дном траншеї виступали кінці електродів довжиною 100—200 мм, до яких приварюють сполучний провід­ник — сталеву смугу.

Перед засипанням траншеї має бути складений акт огляду схо­ваних робіт.

При нетривалому строку експлуатації крана на одному об'єкті Допускається забивати вертикальні електроди безпосередньо ^в ґрунт таким чином, щоб довжина виступаючої над землею ча­стини електрода становила не більше 100 мм.

Після виконання заземлюючого пристрою необхідно перевіри­ти його опір розтіканню струму й у випадку, якщо воно переви­щить норму, збільшити кількість вертикальних електродів.

Для пересувних електроустановок третьої групи заземлення виконувати не потрібно, тому що при замиканнях на корпусі цих Установок не виникає небезпека ураження людини, оскільки від­аній шлях замикання струму через тіло людини.

За неможливості або недоцільності виконання заземлення пе-ресувних електроустановок варто застосовувати пристрої, що ви­микають, відповідного виконання, призначені для використання

самостійний засіб захисту.

316____________________________________________________ Розділ 10

Переносні електроприймачі.Металеві корпуси переносицу електроприймачів напругою вище 42 В змінного й вище 110 В постійного струму в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особ-ливо небезпечних і зовнішніх установках варто заземлювати (за-нулювати), за винятком електроприймачів з подвійною ізоляцієй й тих, що живляться від роздільних трансформаторів.

Переносні електроприймачі варто заземлювати (занулювати) за допомогою спеціальної заземлюючої (нульової захисної) жили що перебуває в загальній оболонці з фазними проводами й не є одночасно провідником робочого струму. Використання для цієї мети нульового робочого проводу забороняється.

Заземлююча (нульова захисна) жила живильного кабеля пере­носного електроприймача приєднується, з одного боку, до мета­левого корпуса електроприймача, а з іншого боку — до спеціаль­ного захисного контакту вилки штепсельного з'єднання. Перетин цієї жили повинен дорівнювати перетину фазної жили.

Переносні електроприймачі випробувальних та експеримен­тальних установок, що застосовують у закритих приміщеннях, і не потребують переміщення в процесі роботи дозволяється за­землювати (занулювати) стаціонарними або окремими переносни­ми заземлюючими (нульовими захисними) провідниками. В остан­ньому випадку переносні провідники повинні бути мідними, гнуч­кими, з перетином, не меншим за перетин фазних провідників.

Заземлюючі й нульові захисні провідники переносних проводів і кабелів повинні мати розпізнавальну ознаку.

10.11. Електроустановки напругою до 1000 Вольт 10.11.1. Електричні мережі

Електричні мережі слід віднести до найнебезпечніших видів електроустановок. Електротравми, пов'язані з експлуатацією повітряних і кабельних ліній (різної напруги і призначення)! складають понад 36 % від загальної кількості електротравм у всіх галузях народного господарства.

Більшість електричних мереж, які виконуються при виро⁰' ництві будівельно-монтажних робіт, має тимчасовий характер-Проте, тимчасові електричні мережі, незважаючи на їхні спе

Електробезпека на будівельному майданчику 317

цифічні особливості, повинні відповідати тим же правилам і нор­мам,що й постійні.

Повітряні лінії електропередачі (ПЛ). ПЛнапругою до 1000 В широко застосовують як живлячі, а також для магістральних і роз­подільних мереж на різних будівельних об'єктах.

На території будівельних майданчиків у зоні переміщення і ро­боти будівельних кранів й інших машин застосовувати для ПЛ голі дроти забороняється. Незахищені ізольовані дроти ПЛ віднос­но дотику слід розглядати як голі.

За умовами механічної міцності на ПЛ слід застосовувати дро­ти перетином, мм², щонайменше: алюмінієві — 16, сталеалюмі­нієві — 10,сталеві багатодротяні — 25. Сталеві однодротяні дро­ти повинні мати діаметр не менший за 4 мм. Не допускається їх застосування діаметром більшим за 5 мм. Забороняється викори­стання розплетених дротів.

Для відгалужень від ПЛ до введень в умовах будівельних май­данчиків слід застосовувати ізольовані дроти перетином не мен­шим за ті, що вказані у табл. 10.6.

Таблиця 10.6. Найменші перетини дротів відгалужень від ПЛдо введень, мм²

Довжина відгалуження від ПЛ до введення повинна бути не більшою за 25 м. Кріплення дротів відгалужень до введень на опорі ПЛ повинно бути глухим.

На опорах допускається будь-яке розташування фазних дротів. Нульовий дріт слід розташовувати нижче фазних. Якщо на опо­рах спільно з дротами ПЛ прокладають дроти зовнішнього освіт-лення, то їх, згідно з вимогами ПУЕ, слід розміщувати над нульо-вим дротом ПЛ.

Допустимі відстані від елементів ПЛ напругою до 1000 В по вертикалі та горизонталі до землі та різних об'єктів повинні відпо-відати вимогам ПУЕ. .

Розділ10

Найменші допустимі відстані по вертикалі, м, від дротів напругою до 1000 В (за найбільшої стріли провисання) до землі й об'єктів, що перетинаються, складають:

До поверхні землі і проїжджої частини вулиць 6,0

Важкодоступна місцевість — до землі 3,5

Недоступна місцевість — до землі 1,0

Непроїжджа частина вулиць — від дротів
відгалужень ПЛ до введень до тротуарів
і пішохідних доріжок 3,5

Лісові масиви і зелені насадження — до вершин

дерев, кущів й іншої рослинності 1,0

ПЛ напругою до 1000 В — між найближчими

дротами, що перетинаються 1,0

Дроти і підвісні кабелі ліній зв'язку і радіо­
трансляційних мереж — до дротів, що пере­
тинаються, або кабелів 1,25

Залізниця — до головки рейки 7,5

Автомобільні дороги:

до полотна дороги категорії І і II 7,0

те ж III—V 6,0

до дорожніх знаків і їх несучих тросів 1,0

Трамвайна лінія:

до головки рейки 8,0

до несучого троса або контактного дроту 1,5

Тролейбусна лінія:

до проїжджої частини в зоні лінії 10,5

до несучого троса або контактного дроту 1,5

Трубопровід — до його елементів 1,0

Канатна дорога або трубопровід (при проходженні
ПЛ під ними) — до містків, захисних сіток
канатної дороги або трубопроводу 1,0

(за найменшої

стріли провисання)

Примітки:

1. Не допускається проходження ПЛ напругою до 1000 В над будівлями, зокрема, над побутовими приміщеннями будівельних майданчиків, за винят­ком підходів відгалуясень від ПЛ до введень у будівлі, а також на територіях стадіонів, шкіл (загальноосвітніх і інтернатів), спортивних комплексів, та­борів.

2. Забороняється розташовувати ПЛ над канатними дорогами.

електробєзпека на будівельному майданчику________________________ 319

Попускаються такі найменші відстані по горизонталі від край­ніх дротів ПЛ напругою до 1000 В (за найбільшого їх відхилення) до різних об'єктів, м:

Будівлі та будови:

до балконів, терас, вікон 1,5

до глухих стін 1,0

Дерева, кущі та інша рослинність 1,0

Канатна дорога або надземний металевий трубопровід на ділянках траси:

вільних висота опори

обмежених 1,0

Пожежо- і вибухонебезпечні установки — півторакратна
до будівель, споруд і зовнішніх техноло- висота

гічних установок опори

Повітряні лінії зв'язку (ЛЗ) і радіотрансля­
ційних мереж (РМ) — до крайніх дротів:
при зближенні ліній на вільних ділянках 2,0

те ж на обмежених ділянках 1,5

у решті випадків висота найбіль-

шої опори ПЛ, ЛЗ або РМ

Трамвайні та тролейбусні лінії — до несучого
троса або дроту контактної мережі при
зближенні з ПЛ 1,5

Примітка:

Допустима відстань зближення з пожежо- і вибухонебезпечними установ­ками вказана для випадку, коли інші норми зближення не передбачені нор­мативними документами. На ділянках обмеженої траси допускається змен­шення вказаної відстані за узгодженням з відповідними міністерствами і ві­домствами.

У мережах із ізольованою нейтраллю крюки і штирі фазних Дротів, які встановлені на залізобетонних опорах, а також арма­тура цих опор повинні бути заземлені. Опір заземлюючого при­строю повинен бути не більший за 50 Ом. У мережах з глухоза-земленою нейтраллю арматура ізоляторів усіх типів, відтяжки, кронштейни, встановлені на металевих і залізобетонних опорах, Повинні бути занулені шляхом приєднання до нульового робочо­го дроту. Повторне заземлення нульового дроту виконується згідно ³ вимогами, висунутими в підрозділі "Захисне заземлення, зану­рення, захисне вимкнення".

320____________________________________________________ Розділ10

Заземлюючі та нульові захисні провідники повинні мати діа_ метр не менший за 6 мм.

Крюки, штирі, відтяжки, встановлені на дерев'яних опорах заземленню (зануленню) не підлягають, за винятком тих, що роз­міщені на опорах, де виконане повторне заземлення нульового дро­ту, а також тих, що підлягають заземленню за умов захисту від атмосферних перевантажень.

Повітряні лінії не рідше одного разу на місяць повинен огля­дати електромонтер. Позачергові огляди лінії необхідно робити після аварії, ураганів, при ожеледі, температурі повітря нижчій за -40 °С тощо.

При оглядах ПЛ необхідно звертати увагу на стан опор, ізоля­торів, з'єднань дротів, пристроїв заземлення (занулення), наяв­ність накидів і торкання дротів гілками дерев.

Кабельні лінії. На будівельних майданчиках широко застосо­вують броньовані силові (при організації електропостачання май­данчика і розподільчої мережі) і шлангові переносні кабелі (при організації мереж усередині будівель, що будуються, і для жив­лення окремих установок і механізмів).

При спорудженні кабельних ліній необхідно здійснювати такі заходи, що виключають виникнення в кабелях при монтажі та екс­плуатації небезпечних механічних напруг і пошкоджень:

— кабелі, що прокладаються в землі, повинні бути укладені із запасом по довжині ("змійкою"), достатнім для компенсації можливих зсувів ґрунту і температурних деформацій. Укла­дати запас кабеля у вигляді кілець (витків) забороняється;

— кабелі, прокладені за конструкціями, повинні бути міцно закріплені в кінцевих точках, з обох боків вигинів, у кінце­вих закладеннях і сполучних муфтах, при цьому необхідно виключити деформацію оболонок кабеля під дією власної ваги;

— радіуси внутрішньої кривої вигину кабелів повинні мати, по відношенню до їх зовнішнього діаметра, кратності, не менші за вказані у стандартах або технічних умовах на ВІД повідні марки кабеля.

У чотирьохдротяних мережах із глухозаземленою нейтраллю слід застосовувати чотирижильні кабелі. Прокладання нульових робочих жил окремо від фазних забороняється. Дозволяється ви-користовувати як нульовий робочий дріт алюмінієву оболонку

електробезпека на будівельному майданчику______________________ 321

кабеля (за винятком вибухонебезпечних установок), якщо струм у нульовому дроті складає не більше 75 % струму у фазному.

Металеві оболонки і броня кабелів, а також конструкції, на яких прокладають кабелі, повинні бути заземлені (занулені) і мати надійне з'єднання з металевими сполученнями, відгалуженнями, кінцевими муфтами і коробками, а також з металевими корпуса­ми електроприймачів.

Використовувані як заземлюючі (нульові захисні) гнучкі мідні провідники, згідно з вимогами ПУЕ, повинні бути приєднані до свинцевої або алюмінієвої оболонки кабеля і броні за допомогою бандажів з чотирьох витків оцинкованого сталевого дроту діа­метром 1—1,5 мм з подальшим припаюванням припоєм ПОС-40. Місця приєднання повинні бути заздалегідь очищені до блиску і луджені припоєм ПОС-40, а алюмінієва оболонка — припоєм А. Тривалість кожного паяння повинна бути не більшою за 3 хв.

Мінімальні перетини мідних заземлюючих (нульових захисних) провідників, мм², для силових кабелів (з мідними або алюмініє­вими жилами) повинні бути не меншими:

Поиск по сайту: