Суперечливий вплив глобалізації на розвиток України

Глобалізація помітно впливає на економіку всіх країн, і цей вплив має багатоаспектний характер. Вона торкається виробництва товарів і послуг, використання робочої сили, інвестицій в «фізичний» і людський капітал, технології і їх переплив з одних країн в інші. Все це кінець кінцем впливає на ефективність виробництва, продуктивність праці та конкурентоспроможність.

Процес глобалізації розгортається суперечливо за характером впливу як на національні економіки, так і на весь хід сучасного світового господарського розвитку. З одного боку, глобалізація небачено розширює можливості окремих країн щодо використання та оптимальної комбінації різноманітних ресурсів, їх більш глибокої і всебічної участі у системі міжнародного поділу праці, з іншого - глобальні процеси значно загострюють конкурентну боротьбу, спричиняють маніпулювання величезними фінансовими та інвестиційними ресурсами, які становлять реальну загрозу для країн з низькими і середніми прибутками, бо саме вони відчувають гостру нестачу людського капіталу, інституцій, господарської інфраструктури, економічно вмотивованих рішень щодо реалізації наявних можливостей.

Прояви глобалізації в Україні можна спостерігати в політиці, культурі та економіці.

У політиці глобалізація проявляється в делегуванні державами все більших повноважень впливом міжнародним організаціям, і як результат - неможливість проведення самостійної політики у багатьох сферах політичного життя держави. Як один з негативних, така ситуація можлива в разі вступу України до НАТО й інших міжнародних організацій, де передбачена тісна співпраця з країнами-членами і можливість їх втручання у внутрішню політику держави. Становлення незалежної України стимулювало глобалізаційні процеси, зокрема цьому сприяв вступ до таких міжнародних організацій, як ООН (як правонаступниця Української Радянської Соціалістичної Республіки з 1945 р.), МВФ (з 1992 р.) та СОТ (з 2008 р.). Ведеться тісна співпраця та дискусії з НАТО (з 1991 р.), ЄС та іншими впливовими міжнародними організаціями.

Для культурної глобалізації характерне зближення ділової і споживчої культур між різними країнами світу, широке використання англійської мови для міжнародного спілкування, використання Internet для отримання інформації та спілкування, розповсюдження по всьому світу американських філіалів, телепередач і програмного забезпечення, а також зростання міжнародного туризму. Таким чином, глобалізація в культурі тісно повязана з американізацією. Наприклад, прояв культурної глобалізації в Україні - це мережа ресторанів швидкого харчування «McDonalds», які вже давно стали одним з універсальних символів культурної глобалізації суспільства.

Для економічних аспектів глобалізації характерні вільна торгівля, вільний рух капіталу, простота переміщення галузей промисловості між різними державами на користь зменшення витрат на працю і природні ресурси. Також країни, що розвиваються, намагаються досягти такого рівня зарплат і цін на товари, як у високорозвинених країнах. Ще однією ознакою розширення зовнішньоекономічної політики для країн, що розвиваються, є їх приєднання до світових організацій.

Узагальнимо переваги глобалізації:

- нові можливості більш ефективного розміщення світових ресурсів;

- вільний доступ до світових ресурсів;

- загальне зростання світового виробництва і доходу;

- стимулювання експортних операцій через розширення ринків збуту;

- стабілізація інвестиційних процесів, що зумовить оздоровлення «проблемних» галузей економік країн, що розвиваються.

Крім того, передові технології різко скорочують транспортні,

телекомунікаційні й розрахункові витрати, полегшуючи глобальну інтеграцію національних ринків. Глобалізація дає країнам можливість мобілізувати більш значний обсяг фінансових ресурсів, оскільки інвестори можуть використовувати широкий фінансовий інструментарій на обмеженій кількості ринків.

Однак глобалізація несе за собою не тільки переваги, а й негативні наслідки, породжуючи ряд потенційних проблем.

Одна з основних проблем пов’язана з питанням, хто саме виграє від глобалізації. Фактично основну частину переваг одержують багаті країни або індивіди. Несправедливий розподіл благ від глобалізації породжує загрозу конфліктів на регіональному, національному та інтернаціональному рівнях. Питання розподілу переваг є одним із найважливіших у процесі глобалізації світової економіки.

У короткостроковій перспективі зміни в обробній промисловості, сфері послуг приводить до того, що галузі, які одержують вигоди від зовнішньої торгівлі, і галузі, повязані з експортом, одержують більший приплив капіталу і кваліфікованої робочої сили. У той же час ряд галузей значно програє від глобалізацій них процесів, втрачаючи свої конкурентні переваги через зростаючу відкритість ринку. Для країн необхідна розробка механізму пристосування до господарських умов, які змінилися не на їхню користь. Зокрема варто очікувати появи серйозних соціальних проблем, що повязані із втратою роботи, необхідністю пошуку нового робочого місця, перекваліфікацією.

Друге коло проблем пов’язане з потенційною регіональною або глобальною нестабільністю через глибоку взаємозалежність національних економік на світовому рівні. Локальні економічні коливання або кризи в одній країні можуть мати регіональні або навіть глобальні наслідки. Така можливість носить не тільки теоретичний характер, а є цілком реальною, підтверджує глобальна фінансова криза. Подібні явища свідчать про велику вразливість взаємозалежних економік.

Світовий спад або депресія здатні розірвати взаємні зв’язки і залежності, створені в ході глобалізації, як це відбувалося в часи Великої депресії 30-х років у США. Результатом може стати економічний конфлікт з загрозою перетворення в економічну війну або навіть військову сутичку.

Третє коло проблем, що породжуються глобалізацією, викликане побоюванням, що контроль над економікою окремих країн може перейти від суверенних урядів, зокрема, до найбільш сильних держав, багатонаціональних або глобальних корпорацій і міжнародних організацій. Саме через це, деякі дослідники вбачають у глобалізації спробу підриву національного суверенітету.

Четверте коло проблем пов’язане з помітним збільшенням розриву в рівнях заробітної плати кваліфікованих працівників, а також з ростом безробіття серед останніх. Проте слід відмітити, що підвищується попит на кваліфіковані кадри в ряді країн, галузей, підприємств. Це викликано тим, що конкуренція з боку трудомістких товарів, випущених у країнах із низьким рівнем заробітної плати і невисокою кваліфікацію працівників, тягне за собою зниження цін на аналогічну продукцію європейських фірм і скорочення їх прибутків. В цих умовах ряд компаній припиняють випуск збиткової продукції і переходять до виробництва товарів, що вимагають використання висококваліфікованого персоналу. У результаті робітники з більш низькою кваліфікацією залишаються незатребуваними, їхні прибутки падають.

П’яте коло проблем - деіндустріалізація економіки, оскільки глобальна відкритість асоціюється із зниженням зайнятості в обробних галузях як у Європі, так і в США. Насправді, цей процес не є наслідком глобалізації, хоча і розвивається паралельно з ним. Деіндустріалізація - нормальне явище, породжуване технологічним прогресом і економічним розвитком. Дійсно, частка обробних галузей в економіці промислово розвинутих країн різко знижується, але це зниження балансується швидким зростанням питомої ваги сфери послуг, включаючи фінансовий сектор. У зв’язку із зниженням зайнятості в обробних галузях у зіставленні з сферою послуг продуктивність праці буде в першу чергу залежати від сфери, яка традиційно відрізняється більш низьким рівнем.

Шосту погрозу пов’язують із мобільністю робочої сили. Сьогодні багато говориться про вільний обмін товарами, послугами і капіталом і значно менше - про свободу переміщення робочої сили. Негативні наслідки її вже давно визначалися як потенційна небезпека, а сьогодні в багатьох країнах вона стала реальністю. Тому майже всі держави ввели ті чи інші форми контролю над вільним переміщенням робочої сили, тим більш, що це здійснюється найрізноманітнішими різними способами. Слід зазначити, що найбільш підготовлена робоча сила відрізняється більшою мобільністю і здатна ефективно відшукати свою ринкову нішу.

Тобто, до негативних наслідків глобалізації можна віднести:

- нерівномірний розподіл зростання світового доходу між різними країнами, в якому значну перевагу мають високорозвинені країни;

- зростання залежності слаборозвинених країн від стратегічних партнерів;

- економічна, фінансова та політична експансія розвинених країн;

- зростання безробіття некваліфікованого персоналу;

- деіндустріалізація економіки;

- свобода переміщення робочої сили.

Саме, процес глобалізації несе країнам значні потенційні переваги, якщо вони проводять адекватну політику і мають у своєму розпорядженні необхідні інститути на макро - і мікрорівнях, здійснюють додаткові внутрішні заходи, спрямовані, зокрема, на підвищення гнучкості ринку праці, ефективне регулювання фінансового сектору, корпоративний контроль, дотримання екологічних умов і цілеспрямоване створення системи соціальної безпеки.

Поиск по сайту: